Постанова

від 15.05.2013 по справі 1042/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 1042/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області до Нижньосірогозького районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Херсонській області (далі - позивач, ДФІ в Херсонській області) звернулась до суду із позовом до Нижньосірогозького районного центру зайнятості (далі - відповідач, Нижньосірогозький РЦЗ, Центр), в якому просить зобов'язати останнього виконати пункти 2 і 3 вимоги Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції від 10.01.2012р. № 43-15/29.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної працівниками Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції (далі - Генічеська МДФІ) ревізії фінансово-господарської діяльності Нижньосірогозького РЦЗ за 2009-2010р.р. та січень-вересень 2011р., оформленими актом ревізії від 21.12.2011р. № 53-30/12, встановлені порушення підконтрольною установою вимог чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів.

Так, Нижньосірогозьким РЦЗ у період 2009-2011р.р. при здійсненні розрахунків до кошторисів для обрахування потреби в коштах за окремими КЕКВ (КЕКВ 1139, КЕКВ 1134) включено до них кошти на страхування майна відповідача. При цьому страхова премія розрахована відповідно до балансової вартості майна без урахування зносу, що призвело до завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню та, відповідно, до завищення розміру асигнувань, які профінансовані та використані у зазначеному періоді на загальну суму 31 415,08 грн.

Наведене, на думку позивача, є наслідком порушення відповідачем п'ятого принципу ефективності, викладеного в «Методиці формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затвердженої наказом Державного центру зайнятості Мінпраці та соцполітики України від 04.10.2007 року № 75 (далі - Наказ № 75), який є обов'язковим для застосування позивачем при плануванні ним видатків та затвердженні їх у кошторисах, а також вимог ст.9 Закону України «Про страхування», якою визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Також ревізією виявлено, що у 2010р. під час перебування працівників центру зайнятості у відрядженнях нарахування і виплата їм заробітної плати не здійснювалась по середній заробітній платі за попередні 2 місяці, що передують відрядженню, як того вимагає п.п. 1, 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. Внаслідок цього центром зайнятості зайво нараховано і виплачено працівникам заробітну плату в сумі 261,52 грн., у зв'язку з чим до державних цільових фондів зайво перераховано коштів на суму 94,67 грн.

Крім того, при незастосуванні вимог «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, працівникам відповідача не донараховано коштів на загальну суму 607,47 грн.

За наслідками ревізії Генічеською МДФІ було надіслано на адресу Нижньосірогозького РЦЗ вимогу від 10.01.2012р. № 43-15/29, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано у строк до 10.02.2012р. вжити заходів по відшкодуванню коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в сумі 31 415,08 грн. та з метою ефективності і раціонального використання коштів в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити оформлення відповідним додатком Перелік майна, яке підлягає страхуванню з обов'язковим врахуванням його реальної вартості на момент укладення договору.

Крім того, п.3 цієї вимоги центр зайнятості зобов'язано у строк до 10.02.2012р. вжити заходів: по відшкодуванню безпідставно нарахованої заробітної плати працівникам за час перебування їх у відрядженнях в сумі 261,52 грн.; по проведенню коригування внесків до державних цільових фондів в сумі 94,67 грн. на обсяг безпідставно нарахованої заробітної плати; по донарахуванню та виплаті заробітної плати за час перебування працівників у відрядженнях в сумі 607,47 грн.; вжити заходів по перерахуванню до загального фонду Державного бюджету (код 24060300 «Інші надходження») коштів в сумі 31 771,27 грн.

Відповідач у встановлений строк вимогу не виконав, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з'явився, проте позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучі належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи.

Враховуючи наведене та положення ст.ст. 122, 128 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.35 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2011р. Генічеською МДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Нижньосірогозького РЦЗ за 2009-2010р.р. та січень-вересень 2011р.

За наслідками ревізії складено актом від 21.12.2011р. № 53-30/12, яким встановлені порушення відповідачем вимог чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів.

На підставі акту ревізії Генічеською МДФІ було надіслано на адресу Нижньосірогозького РЦЗ вимогу від 10.01.2012р. № 43-15/29, згідно з п.2 якої останнього зобов'язано у строк до 10.02.2012р. вжити заходів по відшкодуванню коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в сумі 31 415,08 грн. та з метою ефективності і раціонального використання коштів в подальшому при укладанні договорів страхування майна забезпечити оформлення відповідним додатком Перелік майна, яке підлягає страхуванню з обов'язковим врахуванням його реальної вартості на момент укладення договору.

Крім того, п.3 цієї вимоги центр зайнятості зобов'язано у строк до 10.02.2012р. вжити заходів: по відшкодуванню безпідставно нарахованої заробітної плати працівникам за час перебування їх у відрядженнях в сумі 261,52 грн.; по проведенню коригування внесків до державних цільових фондів в сумі 94,67 грн. на обсяг безпідставно нарахованої заробітної плати; по донарахуванню та виплаті заробітної плати за час перебування працівників у відрядженнях в сумі 607,47 грн.; вжити заходів по перерахуванню до загального фонду Державного бюджету (код 24060300 «Інші надходження») коштів в сумі 31 771,27 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що правомірність висновків позивача щодо вчинення Центром зайнятості порушень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, як і законність п.п. 2, 3 вимоги Генічеської МДФІ від 10.01.2012р. № 43-15/29 були предметом судового розгляду у справі №2-а-484/12/2170 за позовом Нижньосірогозького районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, старшого контролера-ревізора Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції Рокити Наталі Володимирівни про скасування пунктів 2, 3 вимоги.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013р., у задоволенні позову Нижньосірогозького районного центру зайнятості відмовлено в повному обсязі.

При цьому суд виходив з того, що висновки Державної фінансової інспекції про порушення Центром зайнятості вимог законодавства є правильними, а вимога Генічеської МДФІ від 10.01.2012р. № 43-15/29 - правомірною і такою, що підлягає виконанню підконтрольною установою.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Херсонським окружним адміністративним судом при розгляді даної справи, а також при розгляді зазначеної справи №2-а-484/12/2170 з'ясовано, що при плануванні видатків та затвердженні їх у кошторисах Центром зайнятості використовується «Методика формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», затверджена наказом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 75.

Ревізією обґрунтованості та планування видатків, затверджених у кошторисах за КЕКВ 1139 на 2009 р., КЕКВ 1134 на 2010-2011 рр., зокрема на страхування майна, яке рахується на балансі Центру встановлено, що внаслідок завищення дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, у кошторисах на 2009-2011 рр. завищено розмір асигнувань, які профінансовані та використані Центром у 2009-2011 рр. на загальну суму 31415,08 грн., у тому числі 2009 р. - 11514,18 грн., 2010 р. - 9526,74 грн., 2011 р. - 10374,16 грн., чим не забезпечено виконання принципу ефективності, викладеного в Наказі № 75.

Так, до розрахунків на страхування майна Центром включено первісну вартість майна, тобто вартість без урахування зносу по матеріальним цінностям, які обліковуються на рахунках № 104 «Машини та обладнання», № 106 «Інструменти, прилади та інвентар» та № 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» станом на 01.01.2009 р., 01.01.2010 р. та 01.01.2011 р.

Згідно договорів, укладених Нижньосірогозьким районним центром зайнятості з ТОВ «ФІНЕКС» 23.01.2009 р. № 3661 МЕ02, 03.02.2010 № 65-10 МЕ02 та 10.02.2011 р. № 173-11. МЕ02 оціночна вартість майна в 2009 році визначена в сумі 1710362,56 грн. (з них приміщення - 1254104,00 грн., обладнання - 456258,56 грн.); у 2010 році -1708034,00 грн. (з них приміщення - 1254104,00 грн., обладнання - 453930,56 грн.); у 2011 році -1885527,00 грн. (з них приміщення - 1254104,00 грн., обладнання - 631423,00 грн.). У наведених вище договорах вказано первісну вартість майна, без урахування нарахованого зносу, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про страхування».

Ревізією також виявлено відсутність будь-яких документів щодо оцінки, дооцінки чи переоцінки майна з уже нарахованим зносом, у той час, як договори страхування містять посилання на оціночну вартість майна (п. 3.4. договору) та відсутність переліку або реєстру застрахованого майна.

У ході ревізії позивачем здійснено аналіз всіх умов договорів страхування укладених з СК «Фінекс» за 2009, 2010, 2011 р.р. та встановлено, що страхове відшкодування за первісною вартістю застрахованого майна у даних договорах не передбачено. Договорами передбачено, що розмір збитків, заподіяних пошкодженням страхового майна визначається згідно висновку незалежного оцінювача.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб врегульовано Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі -Закон № 85/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 85/96-ВР добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 9 Закону № 85/96-ВР визначено страхову суму, як грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхову виплату, як грошову суму, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 15 ст. 9 Закону № 85/96-ВР).

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону № 85/96-ВР).

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ч. 17 ст. 9 Закону № 85/96-ВР).

Отже, Законом № 85/96-ВР передбачено, що страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору або договором страхування.

Як слідує зі змісту договорів страхування від 23.01.2009 р. № 3661 МЕ02, 03.02.2010 № 65-10 МЕ02 та 10.02.2011 р. № 173-11. МЕ02, виплата страхового відшкодування здійснюється за умови наявності висновку експертної комісії про страховий випадок, рішення суду або аудиторського висновку про розміри сум, які підлягають відшкодуванню. При загибелі майна розмір збитку визначається, виходячи із розміру його дійсної вартості на момент укладення Договору, при пошкодженні майна -в розмірі витрат на його відновлення.

Таким чином, умови вказаних договорів добровільного страхування не передбачають виплату страхового відшкодування у розмірі страхової суми. Натомість, договорами передбачено, що страхове відшкодування проводитиметься, виходячи із розрахунку реально заподіяних збитків на момент настання страхового випадку, тобто виходячи із розміру дійсної вартості майна на момент його пошкодження, як це і передбачено ч. 17 ст. 9 Закону № 85/96-ВР.

З метою підвищення якості прогнозування та формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України винесено наказ від 04.10.2007 р. № 75, яким затверджено Методику формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Даною Методикою передбачено принципи формування бюджету Фонду, зокрема, пунктом 5 - принцип ефективності якого визначено, що при складанні та виконанні бюджетних програм усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні оптимального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У ході ревізії позивачем з'ясовано, що планування видатків на страхування майна позивач здійснював самостійно, у той час, як будь-яких документів, які б підтверджували обрахування потреби в коштах за окремими КЕКВ, у тому числі КЕКВ 1134 -кошти на страхування майна у позивача відсутні.

Беручи до уваги те, що відповідач є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного фонду, дотримання принципу ефективності використання коштів для якої є обов'язковим, суд погоджується із позицією позивача щодо завищення Центром зайнятості дійсної вартості майна, яке підлягало страхуванню, внаслідок чого позивачем протягом 2009-2011 рр. зайво використано коштів Фонду на суму 31415,08 грн.

Також встановленими є ті обставини, що суцільною ревізією правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам за час перебування у відрядженнях, встановлено, що в порушення вимог пп. ж п. 1 р.1, абз. 3 п. 2 розд. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), пункту 14 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (далі - Інструкція) нарахування та виплата заробітної плати за час перебування працівників у відрядженні у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідачем не проводилась. Внаслідок чого у період з 01.01.2009 по 01.10.2011 р. працівниками Центру зайнятості недоотримано доходів в сумі 607,47 грн., а також 6 працівникам зайво сплачені кошти в сумі 261,52 грн., та відповідно зайво перераховано внесків до цільових фондів в сумі 94,67 грн.

Згідно із загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, середній заробіток за час перебування у відрядженні зберігається за всі робочі дні тижня згідно графіку установленому за місцем постійної роботи.

Разом з тим, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100). Цей Порядок застосовується також у випадках обчислення заробітної плати при знаходженні працівника у відрядженні.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 1 грудня 1997 року № 1319/ Мінпраці України має право давати у межах повноважень, визначених законодавством, роз'яснення положень актів законодавства з питань праці, зайнятості і соціального захисту населення.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 100 роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надається Міністерством праці, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою проводяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства Фінансів України.

Міністерством праці та соціальної політики 07.04.2010 р. за вих. № 346/13/84-10 на запит Державного центру зайнятості надано роз'яснення в межах свої повноважень стосовно оплати праці службових відряджень, в якому зазначається, що якщо працівник, який знаходиться у відрядженні, виконує роботу, передбачену трудовим договором, то і оплата праці має здійснюватись за умовами трудового договору, але не нижче середнього заробітку.

Дана позиція також висвітлена в роз'яснені Міністерства соціальної політики від 14.11.2011 р. № 1002/13/84-11 надіслана на адресу Державного центру зайнятості у відповідь на письмовий запит.

Таким чином, оплата праці працівника, який знаходиться у відрядженні, повинна здійснюватися, виходячи із вимог Порядку № 100 або за умовами трудового договору, але не нижче середнього заробітку, а тому суд погоджується із позицією позивача щодо необхідності дотримання відповідачем вимог Порядку № 100 при нарахуванні та виплаті заробітної плати за час перебування у відрядженні, зважаючи на відсутність визначених трудовим договором умов оплати праці за час перебування у відрядженні.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» до повноважень позивача відноситься, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних необоротних, інших активів та виконання місцевих бюджетів.

Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Ці положення кореспондуються з приписами пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550

Відповідно до пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» встановлено, що обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються, є законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

В ході судового розгляду встановлено, що вимога Генічеської МДФІ від 10.01.2012р. № 43-15/29 була оскаржена відповідачем в судовому порядку і постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 р. у справі №2-а-484/12/2170, яка набрала законної сили, у задоволенні позову Нижньосірогозького РЦЗ відмовлено. Отже, ця вимога є чинною і підлягає обов'язковому виконанню відповідачем.

Відповідачем не надано до суду доказів виконання п.п. 2, 3 вимоги Генічеської МДФІ від 10.01.2012р. № 43-15/29 у повному обсязі або частково.

Таким чином, оскільки пункти 2, 3 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень станом на момент розгляду справи є чинними та в установлений строк у повному обсязі не виконані відповідачем, позовні вимоги позивача про зобов'язання Нижньосірогозького РЦЗ виконати зазначену вимогу є правомірними.

Право позивача звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів передбачено пунктом 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

За таких обставин та з урахуванням положень ст. 71 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Херсонській області є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Нижньосірогозький районний центр зайнятості (ідентифікаційний код юридичної особи 21295413) виконати в повному обсязі пункти 2 і 3 вимоги Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції від 10.01.2012р. № 43-15/29.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 9.3