Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-1987/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1987/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612301/826 від 03 квітня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2011 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 1986/2301/05509659 «Про результати невиїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» за період - березень, квітень 2009 року, та ТОВ «Метвторпром» за період - лютий, березень 2010 року».

Перевіркою встановлені наступні порушення: п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, абз. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит: - за березень 2009 року в сумі 10 866, 67 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 10 867, 00 грн.; - за квітень 2009 року в сумі 5191, 67 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, належної до сплати в бюджет на 5192, 00 грн.; за лютий 2010 року в сумі 287 329, 84 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на 287 330, 00 грн. та вплинуло на завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 287 330, 00 грн.; за березень 2010 року в сумі 610 702, 00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду на 562 001, 00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на 48 701, 00 грн.

На адресу відповідача, позивачем були надіслані заперечення № 87-12/20033 від 27 жовтня 2011 року до акту перевірки № 1986/2301/05509659 від 20 жовтня 2011 року.

03 листопада 2011 року листом ДПІ в Обухівському районі Київської області № 3192/10/231-65 розглянуті заперечення позивача до акту перевірки та повідомлено, що підстав для перегляду висновків акта перевірки не має.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012301/2117 від 08 листопада 2011 року.

17 листопада 2011 року позивачем до ДПА в Київській області було надіслано скаргу № 87-15/21277 на податкове повідомлення-рішення № 0001012301/2117 від 08 листопада 2011 року.

Рішенням ДПА в Київській області № 41/10/25-017/378-27 від 11 січня 2012 року про результати розгляду скарги було вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0001012301/2117 від 08 листопада 2011 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПА в Київській області № 41/10/25-017/378-27 від 11 січня 2012 року, подав скаргу до ДПС України № 87-15/1153 від 20 січня 2012 року.

Згідно з рішенням ДПС України № 5177/6/10-2115 від 22 березня 2012 року про результати розгляду повторної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0001012301/2117 від 08 листопада 2011 року в частині визначення підприємству ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту на 898 031, 95 грн. ПДВ та у відповідній частині штрафну санкцію, та в цій частині рішення ДПА у Київській області, прийняте за розглядом скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу позивача - частково задоволено.

ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612301/826 від 03 квітня 2012 року на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 16 059, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 014, 75 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» (експедитор) та позивачем (замовник) був укладений договір № 332/47/0309 від 11 березня 2009 року на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, предметом якого є регулювання взаємовідносин сторін при організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника автомобільним транспортом перевізника.

ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» надавало послуги щодо транспортно-експедиційного обслуговування вантажів на підставі ліцензії серії АВ № 477977 щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», виданої Головавтотрансінспекцією Міністерства транспорту та зв'язку України. Строк дії ліцензії: з 14 травня 2008 року по 13 травня 2013 року.

Факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

У ході судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2010 року, якою порушено кримінальну справу за № 1-266/10 по обвинуваченню ОСОБА_1, директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки вона не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України порушення позивачем вимог податкового законодавства, та жодним чином не спростовує реальність правочинів між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення за результатами проведення невиїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань правомірності формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.