Постанова

від 19.09.2006 по справі 05/84-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/84-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2006 р.                                                           Справа № 05/84-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пирогов О.І.

відповідача -  не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2686Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.06 р. по справі № 05/84-06

за позовом Дочірнього підприємства "Балтімор-Дніпро", м. Київ

до ТОВ "Компанія "Мультимілк", м. Харків

 про стягнення 76103,35 грн.

встановила:

У травні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача  основного боргу за поставлений товар в сумі 71484,29 грн., пеню за прострочку платежу за період з 02.02.06 р. по 15.05.06 р. в сумі 3832,73 грн., інфляційні в сумі 786,33 грн., держмито в сумі 761,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати на послуги адвоката по факту їх сплати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 21/09/05 від 21.09.05 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2006 р. по справі № 05/84-06 (суддя - Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мультимілк”  на користь Дочірнього підприємства „Балтимор-Дніпро” заборгованість за отриманий по договору поставки № 21/09/05 від 21.09.05 р. товар в сумі 73344,84 грн., пеню за період з 02.02.06 р. по 15.05.06 р. в сумі 3832,73 грн., інфляційні за період з 02.02.06 р. по 01.05.06 р. в сумі 786,33 грн., державне мито в сумі 761,04 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мультимілк” на користь Дочірнього підприємства „Балтимор-Дніпро” витрат на послуги адвоката відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду змінити, визнати договір поставки не укладеним та визнати факти поставки товару за накладними самостійними договорами поставки, змінити суму боргу, яка підлягатиме сплаті, відповідно до нових строків прострочення зобов'язання.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення  господарського суду обгрунтоуваним, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

     Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, не з*явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної  скарги.

     Судова колегія, перевіривши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача  встановила :

21.09.05 р. між сторонами був укладений договір поставки № 21/09/05 від 21.09.05 р., за яким поставник зобов'язався поставити продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти їх та оплатити на підставі видаткової накладної протягом 30 календарних днів від дати поставки, яка є датою виписки видаткової накладної.    

     Посилання відповідача на відсутність у договорі істотних умов та його не укладання  необґрунтоване та спростовується матеріалами справи, зокрема договором поставки товару №21/09/05  від 21.09.2005 р. передбачено, що асортимент, строки, кількість товару визначається у замовленні відповідача, а ціна зазначається у накладних, замовленнями, накладними, в яких зазначені найменування, кількість та ціна товару,  платіжними дорученнями про оплату, в яких є посилання на угоду № 21/09  від 21.09.2005 р.

       Отже, договір поставки №21/09/05 від 21.09.2005 р. виконувався сторонами та є укладеним. Доказів укладання інших угод на постачання спірного товару відповідач не надав.

       Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

     Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

       Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами, а відповідно до ст.692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару

      Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар по договору на загальну суму 285365,83 грн. за видатковими накладними: № БД-00000200 від 26.09.05 р. на суму 52637,33 грн., № БД-209 від 03.10.05 р. на суму 4596,24 грн., № БД-229 від 24.10.05 р. на суму 64485,31 грн., № БД-243 від 10.11.05 р. на суму 9460,99 грн., № БД-249 від 22.11.05 р. на суму 78638,88 грн., № БД-261 від 07.12.05 р. на суму 3900,48 грн., № БД-271 від 03.01.06 р. на суму 71646,60 грн., що підтверджується посиланням в цих накладних на договір № 21/09/05 від 21.09.05 р.

Відповідач прийняв весь товар, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, довіреностями на отримання ТМЦ та підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача в видаткових накладних та в товарно-транспортних накладних та частково оплатив товар, отриманий по договору поставки № 21/09/05 від 21.09.05 р., на загальну суму 213881,54 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.

    Таким чином, заборгованість становить 71484,29 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків.

     Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

     Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     Пунктом 6.1 договору поставки № 21/09/05 від 21.09.05 р. передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки і до повного погашення боргу.

     Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув  нараховану пеню за період з 02.02.06 р. по 15.05.06 р. в сумі 3832,73 грн.      

      Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв*язку з чим, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача  інфляційні на підставі довідки головного управління статистики у м. Києві № 12-04/2-1474 від 06.05.06 р. про індекси інфляції за період з 02.02.06 р. по 01.05.06 р. в сумі 786,33 грн.

Суд першої інстанції  обгрунтовано вважав, що витрати на послуги адвоката в сумі 3075,00 грн., вказані в розрахунку судових витрат від 23.06.06 р., не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки: по-перше, як убачається з дати квитанцій експрес-переказів, вони сплачені після подачі позову; по-друге, сума витрат на послуги адвоката в позові не вказана, так як цих витрат не було, і в подальшому позивачем не подавалися до суму заяви про визначення та стягнення цих сум; по-третє, позивачем не надані суду докази того, що ця сума була виплачена позивачем адвокату за надання правових послуг, пов'язаних з розглядом саме цієї справи і саме з цим відповідачем. Ні в угоді № 2 про надання послуги правової допомоги від 27.04.06 р., ні в актах прийому-здачі виконаних робіт адвоката, а ні в платіжних квитанціях не має посилання на дану справу або на відповідача, а в платіжних квитанціях відсутні посилання на те, що ці кошти перераховані за надані правові послуги по угоді № 2 про надання послуги правової допомоги від 27.04.06 р.

     Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні інших витрат, вказаних в розрахунку судових витрат від 23.06.06 р., які пов'язані з розглядом справи, оскільки позивач не просив їх стягнути та не надав суду доказів того, що ці витрати пов'язані з розглядом справи.

     Таким чином, рішення господарського суду  узгоджується з матеріалами справи і відповідає нормам матеріального права ,а мотиви відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення, керуючись Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.525, 526, 611, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 231, 232, 265-267 ГК України, ст.ст.101-105  ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2006 р. по справі № 05/84-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді