Постанова

від 20.09.2006 по справі ас-04/119-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-04/119-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

 Адміністративна справа                                  Головуючий  по 1-й інстанції

         № АС-04/119-06                                                 Суддя –Григоров А.М.,

                                                                                     Суддя –Подобайло З.Г.,

                                                                                 Суддя –Мінаєва О.М.,

                                                                                 Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                                Суддя –Твердохліб А.Ф.

31 серпня 2006 р.                                                                                     м. Харків               

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:        головуючого судді  Олійник В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.

При секретарі – Кобзевій Л.О.

За участю представників сторін:

позивача – Кулешов В.А. –представник , дов. №67 від 14.02.2006р., Колісніченко С.Г. –представник, дов. №67 від 14.02.2006р.

відповідача –Кулеш Л.В. –представник, дов. №960/10/10-014 від 10.02.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2695Х/2-5) ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову господарського  суду Харківської області від 05.07.2006 р.  по справі № АС-04/119-06

за позовом  ДП ТОВ «СЕСА-ТРЕЙД», м. Харків

до  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання рішення недійсним

Встановила:

Позивач, суб'єкт господарювання, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000452330/0 від 17.02.2006 р., як таке, що не відповідає фактичним обставинам.

Постановою господарського суду Харківської області від 05.07.06 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000452330/0 від 17.02.2006 р. в частині 52225,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з державного бюджету на користь ДП «СЕСА-Трейд»3,39 грн. витрат на сплату судового збору (державного мита).

Відповідач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Харківської області від 05.07.06 р. по даній справі в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити  ДП ТОВ «СЕСА-Трейд»повністю, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме: п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Свої вимоги апелянт обґрунтовував проведеною перевіркою позивача, внаслідок якої було встановлено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 23923,43 грн., а сума готівкових коштів яка зазначена в поточному звіті РРО –13446,93 грн. і тому сума невідповідності склала 10476,50 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції визнано встановленим, що правомірно застосовані санкції лише на суму 157,5 грн., а в іншій частині оскаржене рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Проте з такими висновками місцевого господарського суду не може погодитися колегія суддів в зв'язку з нижченаведеним.

Згідно оскарженого рішення позивачу на підставі акту перевірки від 08.02.2006 р. з посиланням на п. 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", п. 13 статті З, статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" нараховані штрафні санкції в сумі 52382,5 грн.

Як видно з матеріалів справи, а саме акту перевірки підприємства позивача №20320054/23-80, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунку склала 23923,43 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО –13446,93 грн., а тому сума невідповідності склала 10476,50 грн. Штрафні санкції були  застосовані до позивача за невідповідність суми, зазначеної в денному звіті, сумі коштів на місці проведення розрахунків на 10476,50 грн.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, сума коштів, що знаходилася у касовому апараті складає 13415,43 грн. Позивач зазначив, що в сейфі знаходився залишок за попередній день.

Згідно п. 13 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. А відповідно ст. 22 цього Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів  підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно ст. 3 п. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідність суми коштів вказана в денному звіті повинна відповідати сумі коштів за місцем проведення операцій.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки був підписаний керівником підприємства, ніяких зауважень до нього не було, і ніяких посилань в цьому акті на те, що частина коштів знаходилася у сейфі також не було.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції у судовому засіданні було дописано в якості свідка Бараннік А.В., який проводив перевірку позивача. Свідок показав, що кошти які перерахувалися для встановлення розрахунків –це перераховані кошти, які знаходилися в касовому апараті та кошти, які знаходилися в сейфі підприємства в тому ж приміщенні. На наявність коштів в сейфі йому вказав касир, яка на його питання де є ще кошти крім касового апарату, вказала що ще в приміщенні є кошти в сейфі. Він попросив їх вийняти з сейфу та перерахувати, що і було зроблено. Також показав, що у касира підприємства було відібране пояснення в якому правильно зазначено яка сума де зберігалася. Але колегія суддів зазначає, що з протоколу судового засідання вбачається, що показання свідка взагалі не відображені, а тому неясно як чином суд брав до уваги показання вищевказаного свідка.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду апеляційної інстанції свої вимоги, а представник  позивача в підтвердження правомірності своїх позовних вимог доказів не навів, причин неможливості їх надання не зазначив.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду, викладені в постанові зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та при порушенні норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 5 липня 2006 року –скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про прийняття нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, п. 1, 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,  

постановила

Апеляційну скаргу   ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. по адміністративній  справі № АС-04/119-06 скасувати та прийняти нову.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Адміністративну справу № АС-04/119-06 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу передати до суду  першої інстанції.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді