Постанова

від 14.05.2013 по справі 920/79/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 920/79/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Міщенка П.К., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі господарського суду№ 920/79/13 Сумської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніколсан" про банкрутство, ліквідаторарбітражний керуючий Бариба С.Г., за участю представників сторін: представник арбітражного керуючого Бариби С.Г. - Мокренко Ю.М. (довіреність від 03.04.2012 року)

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.2013 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніколсан" з урахуванням особливостей, визначений ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 18.01.2013 (суддя Спиридонова Н.О.) визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніколсан" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Барибу С.Н., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) постанову господарського суду Сумської області від 18.01.2013 скасовано. Провадження у справі припинено. Стягнуто з УПФУ в м. Суми на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніколсан" 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в м. Сумах просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013, постанову господарського суду Сумської області від 18.01.2013 залишити в силі. Вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. ст. 44, 54 ГПК України, ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Ніколсан" порушено з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ст. 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст.52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.01.2013 УПФУ в м. Сумах звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Компанія "Ніколсан" як відсутнього боржника. На підтвердження неплатоспроможності боржника у розмірі 9914,38 грн. надано постанови адміністративного суду, виконавчі листи та постанови ВДВС. Окрім того, до заяви додано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.11.2011, з якої вбачається, що 18.10.2012 внесено запис 21 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи.

Місцевий господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, виходив з того, що боржником розпочато процедуру самоліквідації, передбачену Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", однак відомостей про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації до реєстру не внесене. При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить заборони на порушення справи про банкрутство боржника, який перебуває в ліквідаційній процедурі за рішенням власника.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника - ТОВ "Компанія "Ніколсан" банкрутом, діючи в межах повноважень, визначених ст. 101 ГПК України, перевірив підставність порушення справи про банкрутство відсутнього боржника дійшов до висновку про припинення провадження у справі, оскільки на момент порушення провадження у справі ініціюючим кредитором не надано доказів відсутності за місцезнаходженням.

Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, у якості доказу відсутності підприємницької діяльності боржника - ТОВ "Компанія "Ніколсан" надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2012, до якого 18.10.2012 внесено запис 21 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Тобто, в силу вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням. Для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

У п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року роз'яснено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Тому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Таким чином, законодавець виключає тотожність понять відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження, відсутності підприємницької діяльності боржника та припинення підприємницької діяльності, а внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про прийняття учасниками (засновниками) ТОВ "Компанія Ніколсан" рішення про припинення юридичної особи, не може бути доказом нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, про що правомірно зазначив господарський суд апеляційної інстанції в своїй постанові про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Ніколсан".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 52 Закону, припинення господарської діяльності боржника є однією з самостійних підстав для застосування особливостей провадження за даною нормою закону про банкрутство. Однак, обставини фактичного припинення господарської діяльності не можуть підтверджуватися єдиним записом в ЄДРПОУ про "внесення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи", оскільки процедура припинення юридичної особи згідно статей 104-111 Цивільного кодексу України може мати наслідки її реорганізації, злиття приєднання, а положення статті 52 Закону про банкрутство вимагають доведення ініціюючим кредитором обставин відсутності підприємницької діяльності боржника, що повинно підтверджуватися сукупністю доказів як про прийняття відповідного рішення компетентного органу боржника (суду) про припинення (ліквідацію) юридичної особи, даними господарської (податкової) звітності про відсутність підприємницької діяльності боржника, передавальними актами (балансами), даними про здачу боржником свідоцтв платника податків та іншими доказами, які б беззаперечно свідчили про фактичну відсутність підприємницької діяльності боржника.

Крім того, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлення господарським судом апеляційної інстанцій відсутності належних та допустимих доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності боржника, які мають бути додані до заяви ініціюючого кредитора, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність встановлених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для визнання ТОВ "Компанія Ніколсан".

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7) ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 1 1 ) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновок апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі № 920/79/13 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Міщенко П.К.

Погребняк В.Я.