Постанова

від 22.09.2006 по справі 40/256-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/256-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 40/256-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мітусова А.В., директора, Єфремової С.В., дов. б/н від 01.06.06 р. у справі,

відповідача -  Салтьєвського В.Ф., директора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2851 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.06 р. у справі № 40/256-06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте джерело", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж", м. Харків,

про стягнення 66768,60 грн.

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золоте джерело" звернулось до   господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж" 66768,60 грн. збитків в подвійному  розмірі на підставі ч. 2 статті 230 Цивільного кодексу України, завданих  у зв"язку з невиконанням відповідачем обов"язків за договором оренди № 0001 від 12.07.2005 р., укладеним позивачем під впливом обману, у тому числі 17353,00 грн. витрат на ремонт та переобладнання приміщення, на узгодження та отримання висновку Фрунзенської  районної СЕС - 258,00 грн.,  752,91 грн. сплаченої за відповідача заборгованості за спожиту  електроенергію, 586,00 грн. та 733,67 грн. витрат у зв"язку з припиненням подачі електроенергії до орендованого приміщення, 11700,00 грн. переданих позивачем відповідачу для вирішення питань з водопостачання, землевідводу та каналізації, 2000,00 грн. витрат позивача по сплаті орендної плати за період, коли з вини відповідача орендоване приміщення не використовувалося.

Рішенням  господарського суду  Харківської області  від  14.07.2006 р. у  справі № 40/256-06 (суддя  Хотенець  П.В.) позовні  вимоги  задоволено. З  відповідача  на  користь позивача стягнуто 66768,60 грн. збитків в подвійному розмірі, 667,70 грн.  державного мита та 118 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового  процесу.

Відповідач із зазначеним рішенням  господарського суду першої інстанції не  погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом  обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти  нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач, зокрема, обгрунтовує тим, що  згідно з договором оренди №0001 від 12.07.2005 р. та актом прийому-передачі від 12.07.2005 р. позивач був зобов"язаний підготувати відповідну документацію та отримати дозволи та узгодження контролюючих органів на відкриття в орендованому приміщенні кафе-бару та точки гральних автоматів, провести переобладнання приміщення під кафе-бар і лише після цього відповідач брав на себе зобов"язання з організації водопостачання, каналізації та опалення, ремонту даху та зовнішніх стін та відшкодування позивачу всіх понесених у зв"язку з ремонтом орендованого приміщення витрат, в той час як позивачем не було здійснено необхідних узгоджень та не отримано дозволів на переобладнання орендованого приміщення, а також не було надано первинних документів, які підтверджують понесені ним у зв"язку з переобладнанням витрати.

Відповідач вказує також на те, що позивач при підписанні акту прийому- передачі знав про придатність орендованого приміщення для організації в ньому лише точки гральних автоматів, а не кафе-бару та про необхідність переобладнання  та що судом першої інстанції не було встановлено обставин умисного введення відповідачем в оману позивача при укладенні договору оренди №0001 від 12.07.2005 р., а також дійсного розміру збитків та не було визнано цей договір недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, а тому відсутні і підстави стягнення згідно з цією статею подвійного розміру збитків. Також, на думку відповідача, місцевим господарським судом було безпідставно стягнуто у подвійному розмірі 11700,00 грн. за відсутності документів, що підтверджують отримання відповідачем цієї суми від позивача та за відсутності зазначення про це у договорі оренди, а також витрати позивача на електропостачання в сумі 752,91 грн.,  586,00 грн., 733,00 грн., сплачені іншою організацією.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення  законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обгрунтування своєї позиції вказують, зокрема, на те, що відповідно до умов договору оренди №0001 від 12.07.2005 р. орендоване приміщення передавалося для використання його під ігрові автомати та кафе-бар, а зі змісту акту прийому-передачі від 12.07.2005 р., який є додатком до договору оренди, очевидно, що це приміщення потребує ремонту та переобладнання, про що сторонами була досягнута згода. Однак не зважаючи на те, що позивачем відповідно до умов зазначеної угоди було проведено відповідні ремонтно-будівельні роботи, відповідач не виконав своїх договірних зобов"язань, спричинивши позивачеві збитки. Також, на думку позивача, борг відповідача перед АК "Харківобленерго" фактично було сплачено позивачем, який на платіжних квитанціях вказав як платника відповідача, оскільки сплатив борг за нього, підтвердженням чого є наявність на квитанції підпису директора позивача Артема Мітусова.   

Колегія суддів дослідила матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухала пояснення представників сторін, перевірила повноту дослідження місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, які мають значення для справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а рішенняи господарського суду першої інстанції - скасуванню, зважаючи на наступне.   

Як свідчать матеріали справи та було встановлено місцевим господарським судом, 12.07.2005 р. між відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж", орендодавцем, та позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Золоте Джерело", орендарем, було укладено договір №0001 оренди нежитлового приміщення (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове строком на 11 місяців платне користування для організації кафе-бару та точки гральних автоматів частину нежитлового приміщення загальною площею 70,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 181-А.

Відповідно до пункту 6.3.4, договору оренди орендодавець зобов"язався проводити капітальний та поточний ремонт  наданого приміщення, а пунктом 7.1.5 цього договору орендарю надано  право за письмовою згодою орендодавця провадити  перебудову приміщення згідно з затвердженим планом і кошторисом за свої гроші в рахунок оренди.

Пунктом 10.2 договору оренди передбачено, що всі витрти, понесені орендарем по переустаткуванню й ремонту приміщення, а також витрати по переоформленню дозволів на початок робіт з усіма інстанціями компенсуються орендодавцем у розмірі 50% від орендної плати за місяць до повного погашення всіх витрат.

12.07.2005 р. сторонами на виконання пункту 3.3. договору оренди було складено акт прийому-передачі орендованого приміщення, який є додатком до цього договору та засвідчує фактину передачу майна в оренду.

Згідно з цим актом орендодавець передав орендареві зазначене в договорі оренди нежитлове приміщення в задовільному стані, яке на момент передачі є непридатним для використання під кафе-бар, а тому орендодавець надає орендареві право на його переобладнання під кафе-бар з подальшим оформленням документів на фірму, наданням кошторису та плану переобладнання. Також в акті зазначено, що орендоване приміщення потребує капіталовкладення для переобладнання під кафе-бар та точку гральних автоматів, у зв"язку з чим сторони дійшли згоди щодо на-ступних умов:

1. Переобладнання приміщення під кафе-бар та точку гральних автоматів бере на себе орендар та після узгодження кошторису пов"язані з цим витрати відносяться в рахунок оренди до повного погашення  витрат за кошторисом.

2. Ремонт даху, зовнішніх стін приміщення, організація водопостачання, каналізації та опалення бере на себе орендодавець, а в разі неможливості здійснення ним ремонту орендар має право  на його проведення в рахунок оренди.

3. Всі витрати, понесені орендарем по переобладнанню та ремонту приміщення, а також витрати по оформленню дозволів на початок робіт та узгодження з усіма інстанціями компенсуються орендодавцем в розмірі 50 % від орендної плати за місяць до повного погашення витрат.

Оскільки листом №12/05 від 12.05.2006 р. відповідач повідомив позивача про небажання продовжити дію договору оренди та про необхідність у зв"язку з цим звільнити приміщення та здійснити його передачу, а у відповідності зі статею 764 Цивільного кодексу України лише у разі відсутності заперечень наймодавця протягом місяця після закінчення строку договору найму, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором, договір оренди припинився 12.06.2006 р. .  

Обгрунтовуючи позовні вимоги та заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов"язання є обов"язок відшкодування збитків, а статтею 623 цього кодексу встановлено обов"язок боржника, який порушив зобов"язання відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором.

Крім того, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгурнтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, подаючи позов про стягнення збитків, позивач повинен довести, в чому полягають порушення відповідачем зобов"язань та завдані позивачеві збитки, конкретний розмір збитків, причинний зв"язок між порушенням відповідачем зобов"язання та завданими збитками.

Однак з матеріалів справи, зокрема підписаного сторонами акту прийому-передачі орендованого приміщення від 12.07.2005 р. вбачається, що сторони не обумовили строки та послідовність виконання сторонами зазначених в цьому акті зобов"язань, в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем своїх зобов"язань щодо узгодження та отримання дозволів контролюючих органів для початку здійснення відповідачем робіт з переобладнання приміщення, окрім Фрунзенського СЕС, а отже позивач не довів, в чому полягають порушення відповідачем своїх зобов"язань, які призвели до виникнення у позивача збитків, а тому висновок суду про порушення відповідачем зобов"язань з ремонту даху, зовнішніх стін орендованого приміщення та організації каналізації та опалення не грунтуються на матеріалах справи та є безпідставними.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач, пред"являючи позов в частині стягнення з відповідача у  подвійному розмірі 17353,00 грн. збитків, пов"язаних з витратами  на ремонт та переобладнання орендованого приміщення, не довів їх розмір, оскільки ним не надавалисяї документи на підтвердження дійсного розміру здійснених ним витрат на ремонт та переобладнання орендованого приміщення, зокрема, акт прийому виконаних робіт, відповідні рахунки та накладні, договори з виконавцями ремонтних робіт та робіт з переобладнання орендованого приміщення.

З наявної в матеріалах справи копії схеми калькуляції по переобладнанню орендованого приміщення, в якій дописано вартість окремих видів робіт по переобладнанню, не можливо встановити дійсно узгоджену сторонами вартість робіт з переобладнання орендованого позивачем приміщення. Також не є належним доказом, що підтверджують розмір понесених позивачем збитків, копія звідного кошторисного розрахунку будівельних робіт на суму 17353,00 грн., оскільки завірені печатками підписи як сторін, так і виконавця, в ній відсутні.

А отже висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 17353,00 грн. є необгрунтованим і рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також на думку колегії суддів госпордарський суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача в подвійному розмірі 11700,00 грн., дійшовши помилкового висновку стосовно того, що позивач для вирішення питань водопостачання, каналізації та землевідводу передав цю суму директору відповідача Салтьєвському В.М., тоді як з матеріалів справи, зокрема з наданої позивачем суду першої інстанції копії розписки про отримання директором відповідача 11700,00 грн. для вирішення питання водопостачання, каналізації та землевідводу, яка підписана лише директором та засновником позивача та зазначено, що Салтьєвський В.Ф. від підпису відмовився, не вбачається отримання відповідачем 11700,00 грн. та цей документ не може свідчити про укладення сторонами угоди щодо отримання відповідачем від позивача вказаної суми, так як не відповідає вимогам частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину.

А отже  рішення в цій частині також слід скасувати.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від сплати за весь період, протягом якого майно не могло бути використоване  ним через обставини, за які він відповідає.

Місцевий господарський суд, стягуючи на підставі статтей 762 та 611 Цивільного кодексу України 2000 грн. витрат позивача по сплаті орендної плати за період дії договору оренди, не врахував тієї обставини, що за актом прийому-передачі орендованого приміщення, який був підписаний сторонами, вони погодились стосовно того, що приміщення знаходиться в задовільному для використання під точку гральних автоматів стані, а для розміщення в ньому кафе-бару сторони повинні здійснити ряд обумовлених в цьому акті дій, строки яких не узгоджені, а тому позивач міг використовувати орендоване приміщення  відповідно до умов договору оренди і підстави для звільнення його від обов"язку вносити орендну плату відсутні.

Також  місцевим господарським судом було безпідставно стягнуто з  відповідача 752,91 грн., 586,00 грн. та 733,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують сплату позивачем цих сум АК "Харківобленерго" та окрім цього, договором оренди не передбачений обов"язок відповідача відшкодовувати сплачені позивачем витрати за послуги електропостачання в орендованому приміщенні.  

Не можна погодитись і з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав  для стягнення подвійної суми збитків в розмірі 66768,60 грн., зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела  другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона  заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо  вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов"язана  відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв"язку з вчиненням цього правочину.

Як вбачається з положень зазначеної норми, підставою для стягнення збитків в подвійному розмірі є визнання правочину недійсним як вчиненого під впливом обману, однак договір оренди №0001 від 12.07.2005 р. визнано недійсним  не було, а тому відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України він вважається правомірним і підстави для стягнення  66768,60 грн. подвіної суми збитків відсутні.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені під час розгляду справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушив та невірно застосував норми матеріального права, зокрема  статей  230, 611, 623, 762, 764 Цивільного кодексу України, що є підставами для скасування рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2006 р. та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2006 р. у справі №40/256-06 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте джерело" ( 61013. м. Харків, вул. Шевченко, 142-А, р/р 260060053060001 Укрінбанк ХФ АО, МФО 351243, код ЄДРПОУ 32949902) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж" ( 61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 181-А, р/р 26008032222 у філії 2 банку Грант, МФО 351630, код  ЄДРПОУ 30138020) 334, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                           (підпис)                               

                                 Судді                           (підпис)                                

                                                                      (підпис)