Рішення

від 13.05.2013 по справі 925/328/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Справа № 925/328/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко В.Л., Трубіцин В.В. - за довіреностями;

від відповідача: Геращенко М.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Елосвіт" про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про усунення відповідачем перешкод у користування майном позивача шляхом відновлення існуючого стану приміщень підвалу літ. А-10 № ХІІІ та XІV та знести самочинно побудовану прибудову окремого входу літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. за рахунок відповідача негайно з дня вступу рішення у законну силу. Заявою про зміну та уточнення позовних вимог від 08.04.2013 року (а.с. 30) позивач просить прохальну частину позовної заяви читати в такій редакції - усунути перешкоди в користуванні майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV та визнати право ТОВ "Гарант" на знесення самочинно побудованої прибудови літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. по провул. Корнійчука, 17 в м. Черкаси.

Ухвалою від 08.04.2013 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну та уточнення позовних вимог, підстави позову по яких не змінені.

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що відповідач не будував спірного входу в підвал, а тому не повинен нести зобов'язання по його знесенню, а також не розуміє, які порушені права захищає позивач поданим позовом.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

На підставі рішення виконкому Черкаської міської ради № 476 від 21.04.2009 року, позивачу на праві власності належить приміщення підвалу з № VІІІ по № XІХ, 10А у багатоповерховому житловому будинку по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно і витягом про реєстрацію права власності ( а.с. 7-8).

За доводами представників обох сторін, до 2012 року між ТОВ "Гарант" та ТОВ "Торговий дім "Елосвіт" склалися фактичні договірні стосунки з приводу оренди відповідачем підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV, а 01.10.2012 року ці відносини оформлені договором оренди нежитлових приміщень ( а.с. 44).

За умовами даного договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу за адресою пров. Корнійчука, 17 у м. Черкаси з входом - а саме, частину підвалу № ХІІІ та XІV та вхід згідно експлікації з технічної характеристики приміщення КП ЧООБТІ номер запису 2813 в книзі 33,загальною площею 127,4 кв.м., яке належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності САВ 101926 від 29.04.2009 року виданого на підставі рішення Черкаського міськвиконкому № 7-476 від 21.04.2009 року. Орендоване майно використовується відповідачем під склад для власного товару і матеріалів.

Строк дії договору складає 1090 днів (п. 6.1.), а тому договір є чинним по даний час.

Зміни до договору сторонами вносяться лише за взаємною згодою з оформленням їх додатковою угодою (п. 6.3.). Доказів внесення змін до договору оренди сторонами у справу не надано.

За умовами п. 4.4. договору відповідач, як орендар, має право встановлювати замки на вхідні двері до приміщення, що орендується, встановлювати сигналізацію за власний рахунок.

Спір між сторонами виник щодо правомірності користування відповідачем окремим входом у орендовані підвальні приміщення № ХХХ на схемі підвалу (а.с. 40).

У відповідності до відомостей, які внесенні у технічний паспорт позивача, вхід у підвал № ХХХ облаштований самовільно.

За доводами позивача, цей вхід відповідач облаштував самовільно, оскільки мав потребу у вході в орендований підвал саме з боку квартири директора відповідача № 40, яка розташована на першому поверсі житлового будинку над підвалом (а.с 36 фото).

Квартира директора відповідача Соколенко Т.Є. переобладнана у нежитлове приміщення з облаштуванням окремого входу ( а.с. 41 оборот).

При цьому за проектом будинку, до орендованих відповідачем підвальних приміщень є вхід № XV з протилежного боку від квартири директора відповідача ( а.с. 51,52 фото).

З матеріалів справи не вбачається доказів про те, що облаштований вхід № ХХХ є добудовою, яка споруджена на законних підставах.

Довідкою від 06.03.2013 року № 01-09/242 Інспекція ДАБК у Черкаській області повідомила позивача за результатами перевірки, що у підвальне приміщення 2-го під'їзду будинку № 17 по пров. Корнійчука у м. Черкаси збудований вхід, змінено архітектурне рішення фасаду. Документи дозвільного характеру на улаштування входу в підвальне приміщення відсутні.

У відповідності до ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За загальним правилом, передання майна в оренду не призводить до переходу права власності на майно до орендаря.

При з'ясування питання про особу, яка здійснила облаштування входу у підвальне приміщення позивача, суд приходить до висновку, що за наявними матеріалами у справі дану обставину однозначно встановити не можливо.

Так, довідкою від 06.03.2013 року № 01-09/242 Інспекція ДАБК у Черкаській області засвідчила, що опитана директор відповідача і власниця квартири над підвалом Соколенко Т.О. пояснила, що будівельні роботи по облаштуванню входу у підвал вона не проводила, а підвальне приміщення було передано їй в оренду вже із облаштованим входом № ХХХ (а.с. 37).

При цьому директор відповідача Соколенко Т.О. за власним підписом направила лист позивачу від 16.01.2013 року № 16/01-1, яким однозначно стверджувала, що саме ТОВ "ТД "Елосвіт" зробило окремий вхід у підвал за згдою позивача (а.с. 38).

Представниками позивача складено акт (а.с. 39) про те, що будівництво входу у підвал проводилося відповідачем до жовтня 2008 року.

При цьому відповідач надав суду копію платіжних доручень № 664 від 30.09.2008 року та № 139 від 13.03.2009 року (а.с. 56) про те, що за облаштування входу в підвал відповідач сплатив на користь позивача 13 499,20 грн. та 1467,20 грн. відповідно.

Щодо цих платіжних доручень позивач пояснив, що ці кошти з самого початку є орендною платою за користування відповідачем підвалом і не були коштами за будівництво входу у підвал, не зважаючи на чітке призначення

платежу при перерахуванні коштів.

Додатковим поясненням від 29.04.2013 року представник відповідача пояснив (а.с. 55), що відповідач не здійснював жодних будівельних робіт в належних позивачу підвальних приміщеннях по пров. Корнійчука 17 та не будував окремий вхід до них. Єдиним законним власником підвальних приміщень та особою, яка має право робити в них добудови та переобладнання відповідач визнає позивача. Однак відповідач фінансував роботи по облаштуванню входу у підвал в рахунок майбутніх орендних платежів за складеною самим же позивачем договірною ціною по улаштуванню входу в підвал ( а.с. 57), але не здійснював самі будівельні роботи.

Точний період часу спорудження входу у підвал № ХХХ за матеріалами справи встановити не можливо.

З оцінки правовідносин сторін суд приходить до висновку, що позивач є власником підвальних приміщень, які в даний час орендуються відповідачем по справі, а облаштований окремий вхід у підвал № ХХХ є самочинним будівництвом, на яке в порядку ст. 376 ЦК України жодна особа, в т.ч. позивач та відповідач не можуть набувати право власності.

Позивач, як власник майна та орендодавець за договором від 01.10.2012 року (розділ 4) та за загальним правилом реалізації права власності на майно має право та зобов'язаний перевіряти стан утримання і збереження свого майна як із середини так і ззовні, утримувати в належному стані його комунікації, що включає в себе і доступ до зовнішніх частин підвального приміщення, його вікон та дверей. Крім того, за доводами позивача, вхід у підвал № ХХХ облаштовано за рахунок знищення світового приямку, який по проекту є додатковим аварійним виходом з будинку.

Позивач, як власник майна, має право в будь-який час знести всі самочинні добудови до свого майна, що охоплюється правом на безперешкодне утримання власного майна.

Порушене право у позивача випливає в т.ч. і з неможливості забезпечення собі безперешкодного доступу до зовнішніх стін підвалу, зайнятих добудовою входу у підвал.

Для усунення можливості порушення прав інших осіб, які могли б заявити про свої права власності на добудову входу у підвал, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду із заявленими вимогами.

Однак, оскільки позивачем однозначно не доведено, що будівництво входу у підвал було самовільно проведено саме відповідачем по справі і без замовлення позивачем проведення цих робіт, то задоволення позовної вимоги стовно відповідача про зобов'язання усунути перешкоди в користування майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV щодо відповідача є безпідставним.

В частині позовної вимоги про визнання права ТОВ "Гарант" на знесення самочинно прибудованої прибудови літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. по пров. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, суд вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є його визнання.

Матеріалами справи підтверджують і не заперечується сторонами, що позивач є власником приміщення підвалу з № VІІІ по № XІХ, 10А у багатоповерховому житловому будинку по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси.

Даний підвал має вхід згідно до проекту будинку № ХV та самочинно збудований вхід № ХХХ, яким в даний час користується відповідач по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У відповідності до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Позивач, як власник підвального приміщення, має право на забезпечення існування свого майна у тому стані, що відповідає технічній документації на нього, яка відповідає чинному законодавству.

Оскільки за матеріалами справи та відповідно до пояснень сторін не вдалося встановити особу, яка збудувала окремий вхід до підвального приміщення позивача без проекту та відповідних дозволів (самочинно) і яка б претендувала на набуття спорудженого входу у свою власність, то суд вважає, що позивач, як власник майна, має право на знесення будь-яких самочинних добудов до свого майна і відновлення тим самим його попереднього стану за технічною документацією.

Таке право по аналогії відповідає і загальному змісту ст. 376 ЦК України про те, що власник земельної ділянки вправі вимагати знесення об'єкту, самочинно спорудженого іншою особою на його земельній ділянці.

При цьому суд враховує, що знесення входу у підвал № ХХХ не порушуватиме прав відповідача, виходячи з такого:

1. Матеріалами справи не доведено, що відповідач здійснював будівництво входу до підвалу № ХХХ у законному порядку чи з метою подальшого набуття на нього права власності.

2. В умовах договору оренди між сторонами від 01.10.2012 року (а.с. 44) стосовно майна, що передається в оренду є посилання на технічний паспорт позивача, у схемі якого з 2010 року стоїть відмітка про самочинне будівництво входу у підвал № ХХХ.

З цього випливає, що позивач не мав права розпоряджатися самочинно збудованим майном та передавати його в оренду, про що міг знати відповідач по справі, не зважаючи на те, що за доводами представника відповідача, при укладенні договору його довіритель не ознайомився із технічним паспортом позивача на приміщення підвалу. Дана обставина є страхом і ризиком комерційної діяльності відповідача по справі і є його недоглядом при оформленні договору оренди підвалу.

Згідно плану, у приміщення підвалу, які орендує відповідач, є інший вхід № ХV згідно проекту будівництва (а.с. 42). У матеріали справи надано фотографії про те, що цей вхід заварено і він не використовується. Однак переконливих доказів про те, хто саме заварив вхід у підвал № ХV суду не надано. Представники сторін звинувачують у перекриванні даного входу один одного. У будь-якому разі відповідач на даний час не володіє доказами того, що позивач перешкоджає йому розблокувати вхід № ХV і користуватися ним для входу у підвал. У випадку виникнення спору з цього приводу відповідач не позбавлений подавати відповідний позов про усунення перешкод у користуванні орендованими підвальними приміщеннями до позивача.

Збереження самочинної добудови входу до підвалу порушує права позивача, оскільки позивач безперервно знаходиться під загрозою накладення штрафу за самочинне будівництво (ЗУ "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності"), проведене безпосередньо до його об'єкту нерухомості (якщо відсутні докази, що добудову здійснено іншою особою, а не позивачем) і повинен усунути це порушення - або узаконити добудову або знести її, але вибір способу усунення такого порушення належить лише позивачу. Крім того, в порушення проекту будинку самочинною спорудою входу у підвал знищено аварійний вихід через світловий приямок.

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного, оскільки позивач є власником підвальних приміщень по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, то він має право на знесення будь-якої самочинної добудови до його приміщень, як проведеної ним особисто, так і здійсненої іншими особами, в порядку самозахисту порушених прав на підставі ст. 19 ЦК України.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача по справі. З позивача також слід достягнути 1147,00 грн. судового збору за розгляд другої позовної вимоги немайнового характеру у відповідності до п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України".

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" (ідентифікаційний код 21359403, Черкаська область, Черкаський р-н с. Хутори, пл. Центральна, 3) на знесення самочинно збудованої прибудови окремого входу до підвального приміщення літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. за адресою пров. Корнійчука 17 у м. Черкаси (біля квартири № 40 у будинку).

У задоволенні позовних вимог в частині вимоги про усунення відповідачем перешкод в користуванні майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ і № ХIV - відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" (ідентифікаційний код 21359403, Черкаська область, Черкаський р-н с. Хутори, пл. Центральна, 3) на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 1 147,00 грн. судового збору за розгляд другої позовної вимоги немайнового характеру із зарахуванням коштів на рахунок № 31213206783002 УДКС м. Черкаси код 38031150.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 16 травня 2013 року

Суддя Спаських Н.М.