Постанова

від 16.07.2013 по справі 925/328/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 925/328/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Ткаченко В.Л. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з"явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елосвіт»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013р.

у справі №925/328/13-г (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елосвіт»

про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом відновлення існуючого стану приміщень підвалу літ. А-10 № ХІІІ та XІV та знесення самочинно побудованої прибудови окремого входу літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елосвіт» (далі-відповідач) негайно з дня вступу рішення в законну силу.

08.04.2013р позивач подав до суду першої інстанції заявою про зміну та уточнення позовних вимог (а.с. 30), в якій просить прохальну частину позовної заяви читати в такій редакції: усунути перешкоди в користуванні майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV та визнати право позивача на знесення самочинно побудованої прибудови літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. по провул. Корнійчука, 17 в м. Черкаси.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013р. у справі №925/328/13-г позов задоволено частково. Визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на знесення самочинно збудованої прибудови окремого входу до підвального приміщення літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. за адресою пров. Корнійчука 17 у м. Черкаси (біля квартири № 40 у будинку).

У задоволенні позовних вимог в частині вимоги про усунення відповідачем перешкод в користуванні майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ і № ХIV відмовлено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ - 1 147,00 грн. судового збору за розгляд другої позовної вимоги немайнового характеру із зарахуванням коштів на рахунок № 31213206783002 УДКС м. Черкаси код 38031150.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.05.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити в цій частині позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідач посилається, зокрема, на те, що позивачем не було доведено факт порушення його законних прав власника нерухомого майна відповідачем, чи будь-якою іншою особою.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради № 476 від 21.04.2009 року, позивачу на праві власності належить приміщення підвалу з № VІІІ по № XІХ, 10А у багатоповерховому житловому будинку по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно і витягом про реєстрацію права власності ( а.с. 7-8).

За доводами представників обох сторін, до 2012 року між ТОВ "Гарант" та ТОВ "Торговий дім "Елосвіт" склалися фактичні договірні стосунки з приводу оренди відповідачем підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV, а 01.10.2012 року ці відносини оформлені договором оренди нежитлових приміщень ( а.с. 44).

Відповідно до умов даного договору позивач, як орендодавець, передав відповідачу, як орендарю, у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу за адресою пров. Корнійчука, 17 у м. Черкаси з входом, а саме: частину підвалу № ХІІІ та XІV та вхід, згідно експлікації з технічної характеристики приміщення КП Черкаського обласного БТІ, номер запису 2813 в книзі 33, загальною площею 127,4 кв.м., яке належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності САВ 101926 від 29.04.2009 року виданого на підставі рішення Черкаського міськвиконкому № 7-476 від 21.04.2009 року. Орендоване майно використовується відповідачем під склад для власного товару і матеріалів.

Зміни до договору сторонами вносяться лише за взаємною згодою з оформленням їх додатковою угодою (п. 6.3.). Доказів внесення змін до договору оренди сторонами у справу не надано.

За умовами п. 4.4 договору відповідач, як орендар, має право встановлювати замки на вхідні двері до приміщення, що орендується, встановлювати сигналізацію за власний рахунок.

Спір між сторонами виник щодо правомірності користування відповідачем окремим входом у орендованому підвальні приміщення № ХХХ на схемі підвалу (а.с. 40).

У відповідності до відомостей, які внесенні у технічний паспорт позивача, вхід у підвал № ХХХ облаштований самовільно.

За доводами позивача, цей вхід відповідач облаштував самовільно, оскільки мав потребу у вході в орендований підвал саме з боку квартири директора відповідача № 40, яка розташована на першому поверсі житлового будинку над підвалом (а.с 36 фото).

Квартира директора відповідача Соколенко Т.Є. переобладнана у нежитлове приміщення з облаштуванням окремого входу ( а.с. 41 оборот).

При цьому за проектом будинку, до орендованих відповідачем підвальних приміщень є вхід № XV з протилежного боку від квартири директора відповідача ( а.с. 51,52 фото).

З матеріалів справи не вбачається доказів про те, що облаштований вхід № ХХХ є добудовою, яка споруджена на законних підставах.

Довідкою від 06.03.2013 року № 01-09/242 Інспекція ДАБК у Черкаській області повідомила позивача за результатами перевірки, що у підвальне приміщення 2-го під'їзду будинку № 17 по пров. Корнійчука у м. Черкаси збудований вхід, змінено архітектурне рішення фасаду. Документи дозвільного характеру на улаштування входу в підвальне приміщення відсутні.

У відповідності до ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За загальним правилом, передання майна в оренду не призводить до переходу права власності на майно до орендаря.

При з'ясування питання про особу, яка здійснила облаштування входу у підвальне приміщення позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявними матеріалами у справі дану обставину однозначно встановити не можливо.

Довідкою від 06.03.2013 року № 01-09/242 Інспекція ДАБК у Черкаській області засвідчила, що опитана директор відповідача і власниця квартири над підвалом Соколенко Т.О. пояснила, що будівельні роботи по облаштуванню входу у підвал вона не проводила, а підвальне приміщення було передано їй в оренду вже із облаштованим входом № ХХХ (а.с. 37).

При цьому, директор відповідача Соколенко Т.О. за власним підписом направила лист позивачу від 16.01.2013 року № 16/01-1, яким однозначно стверджувала, що саме ТОВ "ТД "Елосвіт" зробило окремий вхід у підвал за згодою позивача (а.с. 38).

Представниками позивача складено акт (а.с. 39) про те, що будівництво входу у підвал проводилося відповідачем до жовтня 2008 року.

При цьому, відповідач надав суду копію платіжних доручень № 664 від 30.09.2008 року та № 139 від 13.03.2009 року (а.с. 56) про те, що за облаштування входу в підвал відповідач сплатив на користь позивача 13 499,20 грн. та 1467,20 грн. відповідно.

Стосовно цих платіжних доручень позивач пояснив, що ці кошти з самого початку є орендною платою за користування відповідачем підвалом і не були коштами за будівництво входу у підвал, не зважаючи на чітке призначення платежу при перерахуванні коштів.

Додатковим поясненням від 29.04.2013 року представник відповідача пояснив (а.с. 55), що відповідач не здійснював жодних будівельних робіт в належних позивачу підвальних приміщеннях по пров. Корнійчука 17 та не будував окремий вхід до них. Єдиним законним власником підвальних приміщень та особою, яка має право робити в них добудови та переобладнання відповідач визнає позивача. При цьому, відповідач фінансував роботи по облаштуванню входу у підвал в рахунок майбутніх орендних платежів за складеною самим же позивачем договірною ціною по улаштуванню входу в підвал ( а.с. 57), але не здійснював самі будівельні роботи.

Точний період часу спорудження входу у підвал № ХХХ за матеріалами справи встановити не можливо.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є власником підвальних приміщень, які в даний час орендуються відповідачем по справі, а облаштований окремий вхід у підвал № ХХХ є самочинним будівництвом, на яке в порядку ст. 376 Цивільного кодексу України жодна особа, в т.ч. позивач та відповідач не можуть набувати право власності.

Позивач, як власник майна та орендодавець за договором від 01.10.2012 року (розділ 4) та за загальним правилом реалізації права власності на майно має право та зобов'язаний перевіряти стан утримання і збереження свого майна як із середини так і ззовні, утримувати в належному стані його комунікації, що включає в себе і доступ до зовнішніх частин підвального приміщення, його вікон та дверей. Крім того, за доводами позивача, вхід у підвал № ХХХ облаштовано за рахунок знищення світового приямку, який по проекту є додатковим аварійним виходом з будинку.

Позивач, як власник майна, має право в будь-який час знести всі самочинні добудови до свого майна, що охоплюється правом на безперешкодне утримання власного майна.

Порушене право у позивача випливає в т.ч. і з неможливості забезпечення собі безперешкодного доступу до зовнішніх стін підвалу, зайнятих добудовою входу у підвал.

Для усунення можливості порушення прав інших осіб, які могли б заявити про свої права власності на добудову входу у підвал, судова колегія вважає обґрунтованим звернення позивача до суду із заявленими вимогами.

При цьому, позивачем однозначно не доведено, що будівництво входу у підвал було самовільно проведено саме відповідачем по справі і без замовлення позивачем проведення цих робіт, тому задоволення позовної вимоги стосовно відповідача про зобов'язання усунути перешкоди в користування майном шляхом відновлення існуючого стану підвальних приміщень літ. А-10 № ХІІІ та XІV щодо відповідача є безпідставним.

Щодо позовної вимоги про визнання права ТОВ "Гарант" на знесення самочинно прибудованої прибудови літ. А-10 № ХХХ площею 10,3 кв.м. по пров. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є його визнання.

Матеріалами справи підтверджують і не заперечується сторонами, що позивач є власником приміщення підвалу з № VІІІ по № XІХ, 10А у багатоповерховому житловому будинку по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси.

Даний підвал має вхід відповідно до проекту будинку № ХV та самочинно збудований вхід № ХХХ, яким в даний час користується відповідач по справі.

Згідно із ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Позивач, як власник підвального приміщення, має право на забезпечення існування свого майна у тому стані, що відповідає технічній документації на нього, яка відповідає чинному законодавству.

Оскільки за матеріалами справи та відповідно до пояснень сторін не вдалося встановити особу, яка збудувала окремий вхід до підвального приміщення позивача без проекту та відповідних дозволів (самочинно) і яка б претендувала на набуття спорудженого входу у свою власність, то судова колегія вважає, що позивач, як власник майна, має право на знесення будь-яких самочинних добудов до свого майна і відновлення тим самим його попереднього стану за технічною документацією.

Таке право по аналогії відповідає і загальному змісту ст. 376 Цивільного кодексу України про те, що власник земельної ділянки вправі вимагати знесення об'єкту, самочинно спорудженого іншою особою на його земельній ділянці.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що знесення входу у підвал № ХХХ не порушуватиме прав відповідача, виходячи з такого:

1. Матеріалами справи не доведено, що відповідач здійснював будівництво входу до підвалу № ХХХ у законному порядку чи з метою подальшого набуття на нього права власності.

2. В умовах договору оренди між сторонами від 01.10.2012 року (а.с. 44) стосовно майна, що передається в оренду є посилання на технічний паспорт позивача, у схемі якого з 2010 року стоїть відмітка про самочинне будівництво входу у підвал № ХХХ.

З викладеного випливає, що позивач не мав права розпоряджатися самочинно збудованим майном та передавати його в оренду, про що міг знати відповідач по справі, не зважаючи на те, що за доводами представника відповідача, при укладенні договору його довіритель не ознайомився із технічним паспортом позивача на приміщення підвалу. Дана обставина є страхом і ризиком комерційної діяльності відповідача по справі і є його недоглядом при оформленні договору оренди підвалу.

Як вбачається з плану, у приміщення підвалу, які орендує відповідач, є інший вхід № ХV згідно проекту будівництва (а.с. 42). В матеріалах справи містяться фотографії про те, що цей вхід заварено і він не використовується. При цьому, переконливих доказів про те, хто саме заварив вхід у підвал № ХV суду не надано. Представники сторін звинувачують у перекриванні даного входу один одного. У будь-якому разі відповідач на даний час не володіє доказами того, що позивач перешкоджає йому розблокувати вхід № ХV і користуватися ним для входу у підвал. У випадку виникнення спору з цього приводу відповідач не позбавлений подавати відповідний позов про усунення перешкод у користуванні орендованими підвальними приміщеннями до позивача.

Збереження самочинної добудови входу до підвалу порушує права позивача, оскільки позивач безперервно знаходиться під загрозою накладення штрафу за самочинне будівництво (ЗУ "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності"), проведене безпосередньо до його об'єкту нерухомості (якщо відсутні докази, що добудову здійснено іншою особою, а не позивачем) і повинен усунути це порушення - або узаконити добудову або знести її, але вибір способу усунення такого порушення належить лише позивачу. Крім того, в порушення проекту будинку самочинною спорудою входу у підвал знищено аварійний вихід через світловий приямок.

У відповідності до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного, оскільки позивач є власником підвальних приміщень по провул. Корнійчука, 17 у м. Черкаси, то він має право на знесення будь-якої самочинної добудови до його приміщень, як проведеної ним особисто, так і здійсненої іншими особами, в порядку самозахисту порушених прав на підставі ст. 19 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі положень ст..49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елосвіт» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013р. у справі №925/328/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2013 року у справі №925/328/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/328/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 18.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.