Постанова

від 09.04.2013 по справі 816/1483/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/1483/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Самойленко О.С.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2013 року№0000522202/421, №0000532202/420.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Фірма "Віліна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки у Акті перевірки вiдcyтнi посилання на будь-які документи, не наведено розрахунків визначених сум, а тому, висновки податкового органу про завищення собівартості придбаних товарів (робіт та послуг) та інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів від здійснення торгівельної діяльності у пунктах продажу товарів на загальну суму 1032489 грн. документально не підтверджений. Зазначена Кременчуцькою ОДПІ сума 583935,88 грн. (залишки товарів на складі станом на 30 листопада 2011 року) не співпадає із сумою, яка в дійсності зазначена у головній книзі підприємства - 227143,22 грн. (без ПДВ). Невиявлення контролюючим органом при проведенні перевірки за період 2007- 2008 років сплачених банку сум відсотків не є підставою для невключення ТОВ "Фірма "Віліна" таких сум до валових витрат підприємства, і тому, на думку позивача, не є підставою для донарахування у зв'язку з цим податку на прибуток у сумі 7591,00 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 06 березня 2012 року №95/23-209/32534899, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що підприємство у 4 кварталі 2010 року проводило коригування валових доходів у бік зменшення на суму 30362,00 грн. Оскільки, період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року було перевірено, за підсумками перевірки складено Акт від 05 серпня 2008 року №1982/23-210/24386626, у якому підтверджено задекларовані підприємством показники валових дoxoдів за 2007 рік, неможливо підтвердити правомірність виключення зі складу валових доходів за 2010 рік сум відсотків у банку отриманих у 2007 році у розмірі 30 362 грн., чим порушено підпункт 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, підприємство позивача зайво включило до складу собівартості товарів суму у розмірі 795493,74 грн., що підтверджено проведеним аналізом рах. 281 "Товари" та даних головної книги та проведеною суцільною звіркою руху товару та залишків станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року. У зв'язку з цим, відповідачем встановлено завищення витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року. Дане порушення вплинуло на обчислення податку на додану вартість. При складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки на складі становлять 1022636,96 грн., тобто на 795493,74 грн. більше, ніж по даним головної книги рах. 281 "Товари на складі". Таким чином, підприємство використало товар не у межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159098,75 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" зареєстроване як юридична особа 09 квітня 1996 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 24386626, про що видано свідоцтво серії А00 №127836 /а.с. 10/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 серпня 2002 року №23698124 серії НБ №175914, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 12/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платників податків від 05 жовтня 2004 року №1454/28-133 /а.с. 14/.

Судом встановлено, що посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Віліна" (код ЄДРПОУ 24386626) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626 /а.с. 108-142/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 7591,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -7591,00 грн.;

- пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого було занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн. у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1203,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2280,00 грн., 4 квартал 2011 року -200036,00 грн., 1 квартал 2012 року - 16307,00 грн., 2 квартал 2012 року - 4936,00 грн., 3 квартал 2012 року - 5909,00 грн.;

- пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159099,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 159099,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01 квітня 2011 року по 30 серпня 2012 року у загальній сумі 20246018 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання кондитерських виробів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року в сумі 20246018,00 грн. на підставі таких документів: декларацій з податку на прибуток підприємства, головних книг, журналів-ордерів по рахунку 902, 631, договорів, видаткових накладних, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 795493,74 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 795493,74 грн. /а.с. 118/.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, головної книги, а саме по рах. 281 "Товари на складі" та Інвентаризації станом на 30 листопада 2011 року встановлено, що залишки товарів на складі складають 583935, 88 грн.

Перевіркою при складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки товарів на складі становлять 1 379429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше чим по даним головної книги /а.с. 118/.

Відповідно до даних головної книги рах. 902 собівартість реалізованої продукції становить 1435763,94 грн., в ході проведення первинних документів встановлено, що собівартість реалізованої продукції становить 640270,20 грн. тобто на 795493,74 грн. більше /а.с. 119/.

На думку податкового органу, підприємство зайво включило до собівартості товарів суму у розмірі 795493,74 грн., що підтверджено проведеним аналізом в рах. 281 "Товари" та даних головної книги та проведеною суцільною звіркою руху товару та залишків станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року /а.с. 119/.

На підставі зазначеного, податковим органом зроблено висновок про завищення ТОВ "Фірма "Віліна" витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року /а.с. 119/.

При складанні товарного балансу за листопад 2010 року було встановлено, що залишки на складі становлять 1379429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше ніж по даним головної книги рах. 281 "Товари на складі". Тобто, податковий орган стверджує, що підприємство використало товар не в межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159 098,75 грн. /а.с. 131/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 15/, №0000532202/420, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі за основним платежем 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 17/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20 березня 2012 року №000941203/184, №0004902301/185 суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 152.2. зазначеного Кодексу платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено та підтверджено договорами про надання овердрафтового кредиту №PLRМ33306 від 05 квітня 2006 року, №PLRМ31607 від 17 квітня 2007 року, №ОВ/0500/26/06 від 08 грудня 2006 року, довідкою ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" №588 від 13 березня 2013 року, випискою по рахунку №26005055232920 ПАТ "ПриватБанк" за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року /а.с. 24-44/, що відсотки банку в розмірі 30362,00 грн. віднесено до валових витрат підприємства і були сплачені банку за користування банківськими коштами у 2007 році.

Згідно підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку

3 огляду на вказані положення діючого законодавства суд приходить до висновку, що включення ТОВ "Фірма "Віліна" до складу валових витрат коштів, сплачених як відсотки за користування банківськими коштами є правомірним, оскільки підтверджується належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /а.с. 24-44/.

Щодо висновків податкового органу про завищення ТОВ "Фірма "Віліна" витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року /а.с. 119/ та використання товару не у межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159 098,75 грн. /а.с. 131/, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 22 грудня 2010 року №984.

Відповідно до пункту 3 розділу І зазначеного Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 6 розділу І цього ж Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2. розділу 2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

Із дослідженого у судовому засіданні Акту перевірки від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626, складеного на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Фірма "Віліна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року, судом встановлено, що відповідачем вимог пункту 6 розділу І та пункту 5.2. розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації дотримано не було.

Так, у Акті відсутні чітко викладений зміст порушення завищення ТОВ "Фірма "Віліна" витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року /а.с. 119/ та використання товару не у межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159 098,75 грн., відсутнє посилання на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарські операції, у результаті яких здійснено ці порушення.

У Акті перевірки зазначено, що відповідачу відмовлено у наданні документів складського обліку /а.с. 118/, разом з тим, акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, відповідачем складено не було, у Акті перевірки відомості про складання такого акту відмови також відсутні.

Таким чином, суд вважає недоведеним факт відмови посадових осіб підприємства позивача від надання документів.

Крім того, на вимогу суду від 28 березня 2012 року /а.с. 1/ відповідача зобов'язано було надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, на вимогу суду відповідачем надано письмові заперечення /а.с. 180-181/, які містять лише цитати з Акту перевірки.

У зв'язку з ненаданням представником відповідача у судовому засіданні жодних вмотивованих пояснень з приводу виявлених у ході перевірки порушень, протокольною ухвалою суду від 04 квітня 2013 року відповідача було зобов'язано надати детальні письмові пояснення у формі зведеної таблиці із зазначенням конкретного порушення, суми нарахованого податкового зобов'язання, суми нарахованих штрафних санкцій, їх розрахунок, норми закону, яка була порушена, документів, на підставі яких встановлено порушення.

Зазначену вимогу суду відповідачем також виконано не було. У судовому засіданні 09 квітня 2013 року представник відповідача не зміг надати жодних вмотивованих пояснень по суті виявлених порушень.

У судовому засіданні судом досліджено оригінал головної книги підприємства позивача та встановлено, що сума залишків товарів на складі станом на 30 листопада 2011 року, зазначена відповідачем у Акті перевірки, не співпадає із сумою залишків товарів на складі станом на 30 листопада 2011 року, зазначеною у головній книзі підприємства.

На уточнюючі запитання суду з приводу вищезазначеного представник податкового органу відповідей не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення позивачем пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138, пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України відповідачем документально не доведено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 березня 2013 року №0000522202/421, №0000532202/420.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" (код ЄДРПОУ 24386626) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. /дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова