Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2-953/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-953/2012

Номер провадження 22-ц/786/1136/2013

Головуючий у 1-й інстанції Середа А.В.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Карнауха П.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

При секретарі: Філоненко О.В.

З участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Управління державного комітету України із земельних ресурсів у м. Кременчуці Полтавської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання недійсними рішення про приватизацію, договору купівлі-продажу, Державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_6 звернувся з позовом до відповідачів, який обґрунтовував тим, що за час перебування в шлюбі його дружина ОСОБА_6 13.02.2008р. придбала житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці державного фонду.

В подальшому дружині рішенням Автозаводської районної ради м. Кременчука від 29.05.2008р. було безоплатно передано у власність (приватизацію) земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0692 га, на підставі якого 11.09.2008 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку. 23.06.2009р. його дружина ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2009року, який було посвідчено нотаріусом.

Вважає, що вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а тому Автозаводська райрада м. Кременчука без достатніх підстав передала її у власність дружини, яка в свою чергу в порушення закону продала її. Просив задовольнити позов, визнати рішення райради недійсним в частині передачі ОСОБА_6 безоплатно земельної ділянки, визнати державний акт на право власності на землю недійсним, визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Управління державного комітету України із земельних ресурсів у м. Кременчуці Полтавської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання недійсними рішення про приватизацію, договору купівлі-продажу, Державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріально і процесуального права, неправильно дана оцінка встановленим фактичним обставинам по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що в грудні 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб.

13.02.2008р. ОСОБА_6 придбала житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці державного фонду.

Рішенням Автозаводської районної ради м. Кременчука від 29.05.2008р. було вирішено безоплатно передати ОСОБА_6 у власність (приватизацію) земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0692 га.

На підставі рішення Автозаводської районної ради м.Кременчука ОСОБА_6 11.09.2008 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.

23.06.2009р. ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки, який було нотаріально посвідчено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що процедура безоплатної передачі землі у власність одного із подружжя не була порушена, на час виникнення спірних правовідносин, майно одержане в результаті приватизації є особистою приватною власністю та не являється спільною сумісною власністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 придбала житловий будинок, який знаходився на земельній ділянці державного фонду.

Автозаводська районна рада м. Кременчука при прийнятті рішення 29 травня 2008 року про безоплатну передачу у власність (приватизацію) ОСОБА_6 земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння діяла в межах наданих їй повноважень та з дотриманням норм законодавства щодо процедури безоплатної передачі землі відповідно до ст.ст. 26,41 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Доводи апелянта про те, що вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ч. 5 ст. 61 СК України є безпідставними, оскільки не враховано, що на момент безоплатної передачі землі та вчинення правочину, частина 5 статті 61 СК України не діяла. Вказана правова норма мала чинність з 08.02.2011 року по 17.05.2012 року.

На час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_6 реалізувала своє особисте право на безоплатне отримання землі із комунальної або державної власності у приватну власність.

Відповідно до роз'яснень, наданих ВСУ в листі № 19-3767/0/8-08 від 29.10.2008р. та п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» , вбачається, що згідно статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що за ним у встановленому законом порядку закріплено право власності на 1/2 частину житлового будинку, придбаного його дружиною за час шлюбу. Так само, не надано доказів, що така частина йому виділена в натурі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази. Відповідно до ст. 11 ЦПК України зміст, аналіз підстав та предмету заявленого позову свідчить про розгляд справи судом першої інстанції з дотриманням принципу диспозитивності.

Висновки місцевого суду вірні та ґрунтуються на нормах закону.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в них доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Бондаревська С.М.

Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.