Рішення

від 15.04.2013 по справі 2601/23347/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

Справа № 2601/23347/12

Провадження № 2/752/1071/13

15.04.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» (надалі - позивач) звернулося до Голосіївського районного суду міста Києваіз цивільним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу.В якому просить в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором кредитної лінії № 8-К/Л від 22.07.2008, укладеним між позивачем та Фермерським господарством «НІКА»,звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 22.07.2008 року, а саме:квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38,60кв.м. та житловою площею 21,20кв.м., яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі .

Від арбітражного керуючого Карпенка Андрія Анатолійовича надійшло клопотання про закриття провадження у цивільній справі з тих підстав, що постановою господарського суду Донецької області від 09.01.2013 по справі №5006/5/112б/2012 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2), яке було залишене без задоволення ухвалою суду від 11.04.2013р.

Враховуючи вищевикладене, та у відповідності до статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» та Фермерським господарством «НІКА» було укладено договір кредитної лінії №8-К/Л, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі1 400 000, 00 грн., строком до 01.06.2009 року.

24.03.2009 року укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 8-К/Л від 22.007.2008 року, згідно з якоюсторони кредитного договору внесли зміни до пунктів 1.2., 5.1. цього договору, зокрема, визначили строк користування кредитною лінією до 01.11.2009 року та зазначили, що повернення кредиту здійснюється згідно Додатку 2, який є невід'ємною частиною цього договору.

В забезпечення виконання зобов'язань Фермерського господарства «НІКА» за кредитним договором, між позивачем та майновим поручителем ОСОБА_122.07.2008 року, було укладено іпотечний договір № 8-І, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 11921. Згідно пунктів 1.1.-1.4. цього договору відповідач передав позивачу в забезпечення виконання зобов'язань Фермерського господарства «НІКА» за кредитним договором об'єкт нерухомого майна (надалі - предмет іпотеки), а саме: квартиру в будинку загальною площею 38,60 кв.м., житловою площею 21,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за номером в реєстрі нотаріальних дій 2399, зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 14.04.2008 в реєстровій книзі д1222-75, за реєстровим номером 7699.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, визначені пунктом 1.1. кредитного договору, надавши позичальнику кредит в сумі 1 400 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 315 від 28.07.2008.

Погашення кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені кредитним договором в пунктах 1.2., 1.4., 5.1., 5.2., 7.1.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктами 1.4., 5.2. кредитного договору визначено, що позичальник щомісяця сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 23% (двадцять три) відсотка річних; відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно на рахунок банку НОМЕР_2, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами розраховуються, виходячи з залишку заборгованості та строку користування коштами - з моменту отримання і до повного погашення боргу; нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360» кількість днів в році умовно приймається за 360 днів; нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щомісяця на 25 число кожного місяця.

Судом встановлено, що протягом дії кредитного договору позичальником було погашено заборгованість за кредитом в сумі 17 020,79 грн. та сплачено відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 420 388,88 грн.

Проте, позичальник всупереч взятим на себе зобов'язанням за кредитним договором суму заборгованості у повному обсязі в установлений строк не погасив, а нараховані відсотки за користування кредитними коштами не сплачує.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач звертався до суду із позовом до позичальника та відповідача про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором. Рішенням Петровського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року у справі № 2-277/2010 позов Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до Фермерського господарства «НІКА», ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «НІКА» на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» заборгованість за договором кредитної лінії № 8-К/Л від 22.07.2008 року в розмірі 1 472 480,68 грн. В решті позову відмовлено з тієї підстави, що договори поруки між банком та ОСОБА_1 не укладались.В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» про розірвання договору іпотеки відмовлено.

Судом встановлено, що на момент звернення позивачем до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу, рішення Петровського районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. у справі № 2-277/2010 фактично не виконано, у зв'язку з відсутністю майна боржника - Фермерське господарство «НІКА».

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями рішення Петровського районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. усправі № 2-277/2010, постанови Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції від 08.11.2012 та банківськими виписками.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 08.10.2009 року № 2/29, в якій позивач повідомляв відповідача про порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором і попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Пунктом 11.1. кредитного договору визначено, що у разі порушення строків слати відсотків за кредит позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення зобов'язання.

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, було порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 19.11.2012 року, відповідно до поданого позивачем розрахунку, становить 1 787 432,05 гривень та складається із заборгованості:

- за кредитом в розмірі 1 382 979,21 грн.;

- по виплаті відсотків в розмірі 353 882,10 грн. за період з 20.11.2009 по 24.12.2010;

- пеня в розмірі 50 570,74 грн. за період з 25.12.2011 по 01.12.2012.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належнимчином і відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч.1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержательвправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, за якою заставлене нерухоме майно залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК Україниу разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Також згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін) , якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Виходячи з того, що позичальником за кредитним договором - Фермерське господарство «НІКА» були порушені зобов'язання, пов'язані із поверненням кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, у ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відповідно до умов кредитного договору та договору іпотеки позивач має право задовольнити свої вимоги щодо виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості є обґрунтованими, а тому слід звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру в будинку загальною площею 38,60 кв.м., житловою площею 21,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.

Частиною 2 статті 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

До того ж пунктом 5.5. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку настання обставин, передбачених п.п. 5.1., 5.2. цього договору, може бути здійснене шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, у порядку, передбаченому п. 5.6., в тому числі підпунктами 5.6.1.,5.6.2. цього договору, або шляхом продажу іпотеко держателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому п. 5.7., в тому числі підпунктами 5.7.1.-5.7.3. цього договору, або в порядку, передбаченому пунктами 5.8. та 5.9. цього договору.

Пунктом 5.7. та підпунктами 5.7.1.,5.7.2.,5.7.3. іпотечного договору сторони погодили такий спосіб звернення стягнення як набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцю. Пунктом 5.7. цього договору визначено право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві та зобов'язання іпотекодержателя за 30 днів до укладення відповідного договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. Крім того, у підпунктах 5.7.1. договору зазначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодержателем та покупцем та погоджується із іпотекодавцем, а у разі недосягнення згоди - на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом іпотекодавця, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Заявлений позивачем спосіб звернення стягнення визначений у пунктах 5.5., 5.7. іпотечного договору та відповідає положенням ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктомоціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Як передбачено ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Іпотечним договором від 22.07.2008 рокузаставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 621 000,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія звіту про незалежну оцінку майна станом на 06.06.2012 року, який позивач просив суд прийняти до уваги,як підставу зменшення ринкової вартості, порівняно з заставною вартістю станом на дату проведення оцінки. Згідно даного звіту незалежної оцінки ринкова вартість предмета іпотеки становить 838 238,00 грн. Суд вважає вказаний експертний висновок, який був рецензований у порядку, визначеному законом, в якості належного та допустимого доказу у справі.

При визначенні початкової ціни предмету іпотеки, приймаючи до уваги умови підпункту 5.7.1. іпотечного договору, суд приходить до висновку про можливість визначення початкової ціни предмета іпотеки,встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктомоціночної діяльності на момент укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Згідно ст.10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони т а інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідачем доводів позивача не спростовано.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність , допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок док азів у їх сукупності.

Таким чином, суд при задоволенні позову, з урахуванням викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підставі викладеного та керуючись ч. 1, 4 ст.ст. 525, 526, 530, 553-554, 572, 589, 590, 591, 625,1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», статями 27, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 224- 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

Вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу та задоволення за рахунок його вартості заборгованості по кредитному договору - задовольнити у повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 8-І, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 11921, а саме:квартиру в будинку загальною площею 38,60 кв.м., житловою площею 21,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за номером в реєстрі нотаріальних дій 2399, зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 14.04.2008 в реєстровій книзі д1222-75, за реєстровим номером 7699,

в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «НІКА» (85500, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище міського типу Велика Новосілка, вулиця Первомайська, будинок 15, корпус Б, квартира 3, ідентифікаційний код 23181139)на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 20046323) за договором кредитної лінії №8-К/Л від 22.07.2008 в загальній сумі 1 787 432 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять дві) гривні 05 копійок, з яких: 1 382 979,21 грн. заборгованості за кредитом, 353 882,10 грн. заборгованості зі сплати відсотків за період з 20.11.2009 по 24.12.2010 р., 50 570,74 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 25.12.2011 по 01.12.2012 р.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 8-І, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 11921, шляхом продажу Публічнимакціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 20046323) предмета іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцемза початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктомоціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 20046323) судовий збір у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Суддя