Постанова

від 23.10.2006 по справі 53/143-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/143-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 53/143-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Волковецький Я.С.

відповідача -  Любімая О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3176Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.06 р. по справі № 53/143-06

за позовом ВАТ "Укрнафта", м. Київ

до ТОВ "Альфа ІМЦ", м. Харків

 про стягнення 42547,00 грн.

встановила:

У травні 2006 р. позивач  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача  штрафу по договору купівлі-продажу № 20/88-МТР від 18.02.2005 р. в сумі 42547 грн., з посиланням на те, що відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання по договору в частині своєчасної поставки продукції, внаслідок чого йому нараховані штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2006 р. по справі № 53/143-06 (суддя –Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4254,70 грн. штрафу, 42,54 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено, з  посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а також розстрочене  виконання рішення суду на 6 місяців  до 18.01.2007 р. по 735,87 грн. щомісячно, з посиланням на п. 6 ст. 83 ГПК України.

Позивач з рішенням господарського суду  не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в частині щодо зменшення розміру штрафних санкцій та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ «Альфа ІМЦ»штраф за прострочення поставки товарів, згідно договору № 20/88 від 18.02.2005 р. у розмірі 42547 грн. та відшкодувати всі судові витрати ВАТ «Укрнафта». Позивач вказує, що рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій та не встановлював співвідношення розміру штрафних санкцій до розміру збитків позивача, а також не врахував те, що відповідачем було прострочено поставку товарів на зазначений строк, а частина товарів взагалі не була поставлена. Виходячи зі змісту ст.. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Проте, обґрунтування винятковості даного випадку, як вказує позивач суд першої інстанції у своєму рішенні не надав.

        Відповідач, з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши представників, сторін, судова колегія встановила: між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 20/88 –МТР, згідно з яким продавець передає , а покупець приймає  і оплачує продукцію відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікацій  № 3 від 1.04.2005р № 6 від 5.09.2005 р., № 6 -1 від 14.09.2005 р., № 7 від 18.10.2005 р відповідач зобов*язався поставити 14,3 тон одоранту марки СПМ до 20.05.2005р., протягом тридцяти днів з дати підписання даної специфікації поставити 5 тон кислоти НТФ , до 10.10.2005 р. поставити 3,5 тонни одоранту марки СПМ, протягом сорока днів з дати підписання даної специфікації  поставити бурові рукава виробництва ЗАТ "Кварт" 100x300 по ТУ 38 605119-95 з штуцерами у кількості 6 комплектів і протягом п'яти днів з дати підписання даної специфікації бурові рукава виробництва ЗАТ "Кварт" 76x200 по ТУ 38 105557-83 з штуцерами у кількості 5 комплектів.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов договору позивачем здійснено передоплату у розмір 78 000  грн. за зазначені бурові рукава, як це передбачено специфікацією № 7 від 18.10.2005 р., а тому поставка товару мала бути здійснена вчасно.

Фактично станом на 1.02.2006 р. не поставлено 3,58 тон одоранту марки СПМ вартістю 35084 грн., всі 5 тон кислоти НТФ вартістю 112500 грн., не поставлено 1,4 тонна одоранту марки СПМ вартістю 13510 грн.,  не поставлено бурові рукава виробництва ЗАТ "Кварт" 100x300 по ТУ 38 605119-95 з штуцерами у кількості 4 комплектів, вартість яких згідно специфікації № 7 від 18.10.2005 р. становить 104 000 грн., всього не поставлено або прострочено поставку товару  на суму 265 094 грн.

Згідно з п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а п. 7.5 договору передбачено, що у разі невиконання продавцем взятих на себе зобов'язань у термін, встановлений в специфікаціях, останній сплачує штраф у розмірі 50% від вартості недопоставленого згідно специфікацій товару.

24 лютого 2006 р. позивач направив відповідачу претензію № юр-262, в якій виклав свої вимоги щодо сплати останнім штрафу у розмірі 132 547 грн., але відповіді на претензію не отримав.

         27.02.2006 р. згідно  специфікації № 6 від 05.09.2005 р. до договору ТОВ "Альфа ІМЦ" поставило ВАТ "Укрнафта"  чотири тони кислоти НТФ на суму 90 000 грн. Відповідно до даної специфікації оплата за поставлений товар здійснюється по факту поставки. Таким чином у позивача виникло зобов'язання перед відповідачем по сплаті 90 000 грн. за поставлену продукцію.

 26.06.2006 року позивач надав до господарського суду письмові пояснення, в яких фактично уточнив позовні вимоги та пояснив, що стягнення штрафу у сумі 42547,00 грн. здійснюється тільки по специфікації № 7 в сумі 42547 грн., так як зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 90000 грн. припинені згідно листа № 555 від 5.04.2006 р. про зарахування зобов'язань.

       Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що виконуючи умови  договору  № 20/88 МІР від 18.02.2005 р. відповідач порушив терміни поставки товару згідно специфікацій, але, це неналежне виконання  своїх зобов'язань за договором було обумовлено несвоєчасним виконанням контрагентами відповідача своїх договірних зобов'язань, а також суттєвим погіршенням майнового стану самого ТОВ "Альфа ІМЦ" на час дії договору з ВАТ "Укрнафта", що не давало фінансової змоги вчасно закуповувати товари, а потім їх поставляти позивачу.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що вищезазначені факти підтверджуються наступними обставинами та документами: по специфікації № 7 від 18.10.2005р. поставка рукаву бурового, який  поставлявся з ЗАТ "Кварт" (Росія) було поставлено позивачу, у кількості 3 шт., що підтверджується накладними від 03.02.2006 р. та від 24.03.2006 р., довіреностями серія ЯЛЧ № 439285 від 02.02.2006 р. серія ЯЛЧ № 440398. Відповідач не зміг вчасно провести поставку вищезазначених рукавів у зв'язку зупиненням господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Альфа ІМЦ" по причині накладання штрафний санкцій податковою інспекцією Жовтневого району м. Харкова і як наслідок з відсутністю грошових коштів для закупки продукції у російського контрагента.

    За несвоєчасну поставку продукції за вищевказаною специфікацією відповідачу  нараховані штрафні санкції на загальну суму 42547,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Застосовуючи штрафну санкцію, суд, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд першої інстанції дослідив наявність зазначених обставин, зокрема фінансовий стан підприємства, відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, а також зниження загального товарообігу по підприємству, що підтверджуються виписками оборотів по розрахунковим рахункам відповідача за період з 01.2005 року по 06.2006 року.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що несвоєчасне виконання  договору № 20/88 від 18.02.2005 р. було за відсутності вини відповідача і за обставин, що мали істотне значення, а  також враховуючи, відсутність збитків кредитора (позивача), суд правомірно вважав за потрібне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню на 90 % та стягнути з відповідача 4254,70 грн. штрафу.

Зазначене зменшення розміру штрафу відповідає нормам Господарського кодексу України та фактичним обставинам справи, так як  штрафні санкції надмірно великі порівняно з збитками, докази виникнення яких  не надані. Посилання позивача на не встановлення судом співвідношення розміру штрафних санкцій до розміру збитків необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, зокрема відсутністю доказів наявності збитків. Позивач не надав документів, підтверджуючих, що в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у нього виникли збитки та їх  розмір.

В зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно вважав, що наявність збитків не доведена позивачем і є підстави  для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, правовою підставою для зменшення розміру збитків є норми матеріального та процесуального права, з урахування яких та обставин справи суд першої інстанції прийняв  правомірне рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано , враховуючи, що відповідно п. 6 ст. 83 ГПК України, суду надане право у виняткових випадках, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відстрочити або розстрочити виконання рішення та враховуючи, що боржником доведено суду поважність причин неможливості виконання рішення суду у встановлений строк, заява відповідача щодо розстрочки виконання судового рішення по справі на 6 місяців підлягає задоволенню.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального  та процесуального права, а мотиви позивача не можуть бути підставою для скасування рішення, керуючись ст.ст. 230, 233 ГК України, ст.ст. 83,101-105 ГПК України судова колегія

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2006 р. по справі № 53/143-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді