Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-12108/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2012 р. (12:44) Справа №2а-12108/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Сільгосп-техніка» до Сімферопольської міжрайонної державної інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Сільгосп-техніка» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002172301 від 17 жовтня 2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість по правовідносинам з сумнівним контрагентом ПП «Севелітстрой», що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, що підтверджується оформленням усіх необхідних документів податкового і бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Сільгосп-техніка» є юридичною особою, ідентифікаційний код - 00905267, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №666506 (а.с.8), перебуває на податковому обліку у Сімферопольській МДПІ АР Крим ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 17.07.2012 року №1767 (а.с.10).

З 18 вересня 2012 року по 24 вересня 2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строитель-плюс", ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (36165656), ПП "Габарит- груп" (ЄДРПОУ 35941644), ПП "Гранд-М" (ЄДРПОУ 33581667), ПП Райс-М" (ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (ЄДРПОУ - 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП"Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ - 51965), Г1П "Кримторг" (код ЄДРПОУ - 32271261), ТОВ Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП Базіс Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄРПОУ 36693441). ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ Аквамарин" (код ЄДРГІОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП Беллатрикс" (код ЄДРПОУ 37081991), ПП "Севелітетрой" (код ЄДРПОУ 55096833), ГІП "Мастер Торг" (код ЄДРГІОУ 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2013р.

За результатами даної перевірки складено акт від 01.10.2012 року №1668/22-0/00905267 (далі - Акт) (а.с.15-27), згідно із висновками якого встановлено відсутність у ПрАТ «Сільгосп-техніка», код ЄДРПОУ 00905267 обєктів, які підпадають під визначення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 185, п.188.1, п. 198.2 ст. 198, 200 Податкового кодексу України. Встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за рахунок завишення податкового кредиту на загальну суму 51102 грн., у тому числі: за травень 2009 року на суму 2082 грн., за червень 2009 року на суму 4684 грн., за липень 2009 року на суму 5022 грн., за серпень 2009 року на суму 7384 грн., за вересень 2009 року на суму 6360 грн., за жовтень 2009 року на суму 7864 грн., за листопад 2009 року на суму 6357 грн., за грудень 2009 року на суму 11349 грн.

При цьому, в акті зазначено, що відповідно до п.102.1 ст. 102 розділу Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, таким чином, податковим органом при визначенні суми грошового зобов'язання з ПДВ та розміру штрафних санкцій не враховується заниження сум ПДВ за відповідні податкові періоди (січень 2009 р., лютий 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р.).

На підставі даного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002172301 від 17.10.2012 року, у якому позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 39912 грн., у тому числі 31930 грн. за основним платежем, 7982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно із актом перевірки позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з сумнівним контрагентом ПП «Севелітстрой» та сформував податковий кредит у загальній сумі 51102 грн. по операціях придбання товарів (робіт, послуг) з вказаним контрагентом, що згідно ч.1 ст.203,ст. 215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, мають ознаки "нікчемності".

З висновків Акту вбачається, що "нікчемність" операцій позивача з ПП «Севелітстрой» пов'язана з висновками матеріалів акту неможливості проведення зустрічної перевірки вказаного контрагента, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ "Аудит", пошуково- довідкової системи ДПА України "Картка платника", АРМ "ОПП", АРМ прийняття та обробка звітності "Бест "Звіт", АРМ "Облік", Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Закону України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон№168), положення якого застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Згідно з п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Севелітстрой» за період з травня 2009 року по грудень 2009 року за договором підряду №42 на виконання ремонтно-будівельних робіт (а.с.38-39) всього на суму 306618 грн., у т.ч. 51103 грн. ПДВ, а саме: податкові накладні, виписані з травня 2009 року по грудень 2009 року, акти прийомки виконаних підрядних робіт, складені з травня 2009 року по грудень 2009 року (а.с.50-73).

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеним контрагентам підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними ПП «Севелітсрой».

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ ПП «Севелітстрой» (Код ЄДРПОУ - 35096833, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100164137) анульовано 11.04.2012 року.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій ПП «Севелітстрой» мало повноваження виписувати податкові накладні.

Таким чином судом встановлено, що позивач формував податковий кредит за реально здійсненими господарськими операціями з ПП «Севелітстрой», яке було окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладені між позивачем та ПП «Севелітстрой» має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Севелітсрой», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой».

Застосування санкцій у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17 жовтня 2012 року №0002172301 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сільгосп-техніка» шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0002172301 від 17 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 366,93 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 22.11.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 23.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002172301 від 17 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Сільгосп-техніка» судовий збір у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн. 93 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Сімферопольської міжрайонної державної інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет