Рішення

від 13.05.2013 по справі 901/879/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2013 Справа № 901/879/13-г За позовом Відкритого акціонерного товариства «Весна», м. Одеса.

до Фізичної особи - підприємця Галамай Олени Сергіївни, м. Старий Крим.

про стягнення 26 286,30 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору : Відкрите акціонерне товариство «Весна» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Галамай Олени Сергіївни про стягнення 25 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 1 286,30 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивачем були перераховані кошти як передплата з метою подальшого укладення договору, проте послуги відповідачем надані так і не були, як і не підписаний договір.

Відповідач в судове засідання тричі не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. При цьому, процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що між сторонами була досягнута усна домовленість щодо укладення договору, предметом якого є надання відповідачем позивачу інформаційно-консультаційних послуг по питанням, які пов'язанні з продажем майна (а. с. 38-39).

У пункті 3.2.1 даного договору, передбачена передплата в розмірі 25 00,00 грн. на протязі 3 банківських днів з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 05.03.2010 р. (а. с. 40). Позивач зазначає, що дана передплата була здійснена на підставі виставленого відповідачем рахунку, який вказано у платіжному дорученню в графі «Призначення платежу»: оплата по рахунку № 23 від 02.03.2010 р. без ПДВ.

Однак договір підписаний з боку відповідача так і не був та сплачені позивачем кошти відповідач так і не повернув, а тому на думку позивача останній утримує їх безпідставно.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, до матеріалів справи позивач не надав рахунок № 23 від 02.03.2010 р. або інших доказів існування між сторонами договірних відносин, у підтвердження своїх позовних вимог.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивач не представив суду належні докази (листування, факсограми, телеграми, телефонограмами ) того, що між сторонами у цій справі, дійсно був укладений у спрощений спосіб договір про надання відповідачем позивачу інформаційно-консультаційних послуг по питанням, які пов'язанні з продажем майна або велись переговори з цього приводу.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, щодо позивачем були сплачені кошти за платіжним дорученням № 41 від 05.03.2010 р., саме за виконання відповідачем у майбутньому вказаних послуг.

Враховуючи викладені обставини та не надання позивачем суд рахунку № 23 від 02.03.2010 р. на підставі якого, позивач здійснив оплату в сумі 25 000,00 грн., суд вважає, що позивачем не доведено існування підстав для стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 13.05.2013р.

Повне рішення складено - 16.05.2013р.

Суддя С.О. Лукачов