Постанова

від 14.05.2013 по справі 820/2210/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" травня 2013 р. № 820/2210/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - Малахової Ю.А. (довіреність б/н від 14.01.13р.),

представника відповідача - Корнієвського О.В. (довіреність №5902/9/10-014 від 29.12.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібус" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) за період листопад 2012 року та складання акту від 25.02.2013 року №726/2240/36222404,

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року - 31.01.2013 року та складання акту від 25.03.2013 року №1151/2240/36222404,

- стягнути з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення вищевказаних документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Тібус» є такими, що суперечать положенням Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року з № 34/18772, Методичним рекомендаціям щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 року № 213, оскільки перевірки проведені без вивчення та дослідження жодного первинного документу та у позивача взагалі були відсутні підстави для проведення таких перевірок, які чітко визначені ст.. 78, 79 Податкового кодексу України. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що з вимогами позовної заяви не згоден, оскільки вважає дії податкового органу з проведення позапланових невиїзних документальних перевірок, що оформлені актами № 726/2240/36222404 від 25.02.2013 року та № 1151/2240/36222404 такими, що відповідають вимогам та приписам податкового законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібус» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.11.2008 року, про що зроблений запис № 1 480 102 0000 042498, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та перебуває на податковому обліку як платників податків ТОВ «ТІБУС» у ДПІ Дзержинського району м. Харкова відповідно до довідки від 26.09.2012 року № 1940.

Судом встановлено, що фахівцями Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведені наступні перевірки: документальна невиїзна перевірка ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) за період листопад 2012 року, про що складено акт від 25.02.2013 року № 726/2240/36222404. За результатами проведення перевірки встановлено порушення позивачем ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Тібус» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року завищено податкове зобов'язання на суму 2 672 724 грн. в т.ч. ПДВ 445 454 грн. та податковий кредит завищено на суму 2 659 350 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 443 225 грн. та документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року - 31.01.2013 року, про що складено акт від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404. За результатами проведення зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Тібус» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року завищено податкове зобов'язання на суму 11 783 406 грн. в т.ч. ПДВ 1 963 901 грн. та податковий кредит завищено на суму 11 535 150 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 1 922 525 грн.

Так, суд зазначає, що згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, аналізуючи положення наведеної норми , суд приходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту; 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків; 3) спливу строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу; 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Так, у актах перевірок від 25.02.2013 року № 726/2240/36222404 (а.с.23) та від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404(а.с.49) податковий орган зазначає про те, що було складено запит № 786/10/15-322 від 24.01.2013 року, який не був вручений платнику податків ТОВ «Тібус», оскільки зазначене товариство вибуло. На вимогу суду копія вказаного запиту податковим органом надана не було.

Проте, до суду позивачем надано копію листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС №172/10/15-32/2 від 11.01.2013 року (а.с.51-52) «Про надання податкової інформації та її документального підтвердження» та копію листа (а.с.54-55). Доказів направлення зазначених запитів позивачу, як і доказів вручення (не вручення) позивачу до суду не надано.

Відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

З аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що такий випадок визначений п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п. 73.1 Податкового кодексу України); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз. 2 п. 73.1 Податкового кодексу України); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. (абз. 3 п. 73.1 Податкового кодексу України); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз. 4 п. 73.1 Податкового кодексу України); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз. 5 п. 73.1 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд зауважує, що з положень наведеної норми кодексу вбачається, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Оглянувши запит відповідача № 172/10/15-322 від 11.01.13, суд зазначає, що зміст вказаного запиту не містить викладення фактів порушення позивачем вимог податкового чи іншого законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянутий запит складений податковим органом з порушенням приписів ст. 73 Податкового кодексу України, що в силу абз. 5 цієї ж статті звільняє платника податків від обов'язку надання відповіді.

Окрім того, суд зауважує, що в акті від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404 зазначено, що перевіряє мий період перевірки є з 01.01.12р. по 31.01.13 р., а в запиті від 01.03.13 р. запитуваний період зазначено лише листопад 2012р., отже податковий орган не складав та не направляв на адресу позивача належним чином оформлений запит за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року. На вимогу суду відповідачем не надано жодного запиту, який би охоплював період надання документів, що тотожній періоду проведення перевірки.

Таким чином, на час проведення перевірки ТОВ «Тібус», результати якої оформлені актом № 1151/2240/36222404 від 25.03.2013, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС взагалі не складався та не направлявся на адресу платника податків запит за перевіряє мий період позивача з 01.01.2012 - 31.01.2013 р.р., що є обов'язковою обставиною, з якою податкове законодавство пов'язує виникнення права у податкового органу на проведення перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, з аналізу вищезазначеної норми Податкового кодексу чітко вбачається, що документальна перевірка платника податків в обов'язковому випадку проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Проте, зі змісту актів від 25.02.2013 року № 726/2240/36222404 та від 25.03.2013 року № 1151/2240/36222404 вбачається, що при перевірці використані лише дані обов'язкової податкової звітності позивача та база автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ТОВ «Тібус» без дослідження жодного первинного документу, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, що не відповідає п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відомості первинних документів, які відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також данні розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувалися, а отже й висновки податкового органу про порушення ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є такими, що зроблені з перевищенням власних повноважень.

Ст. 79 ПКУ встановлено особливості проведення документальної невиїзної перевірки :

п.79.1. : Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

п.79.2. : Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, з положень ст. 79 ПКУ вбачається обов"язок керівника органу державної податкової служби приймати рішення, яке оформлюється наказом, про проведення документальної невиїзної перевірки за наявності підстав, визначених ст.77,78 ПКУ.

До суду не надано рішень керівника органу державної податкової служби, які оформлені наказами, направлень та докази їх вручення позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручення під розписку їх позивачу.

Розглядаючи вказаний адміністративний спір, суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України та бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ "Мрія"до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, не подав до суду доказів та не навів доводів обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів правомірності спірних дій з проведення перевірок.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібус" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними -задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) за період листопад 2012 року та складання акту від 25.02.2013 року №726/2240/36222404

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року - 31.01.2013 року та складання акту від 25.03.2013 року №1151/2240/36222404.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібус" (адреса: м.Харків, вул. 23 Серпня, буд. 12, оф.7 ; код ЄДРПОУ 36222404 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34.41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.