Постанова

від 15.05.2013 по справі 924/98/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 924/98/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нагнибіда В. Л., Бортник З. П.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.13 р. у справі № 924/98/13-г

за позовом Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" м.Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат", м.Полонне

про стягнення 271309,47 грн., з яких 195293,80 грн. сума інфляції, 76015,67 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.03.2013р. у справі №924/98/13-г (суддя Виноградова В.В.) позов Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" до Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" про стягнення 271309,47 грн., з яких 195293,80 грн. сума інфляції, 76015,67 грн. 3% річних - задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат на користь українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" 76015,67грн. 3% річних, 158950,71 грн. інфляційних втрат, 4699,33 грн. витрат по сплаті судового збору .

В задоволенні позову про стягнення 36343,09 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/98/13-г від 06.03.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Українсько-латвійському товариству з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" повністю.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" посилається на ту обставину, що за період з 06.04.2010 р. по 13.12.2012 р. ПАТ «Полонський гірничий комбінат» добровільно погасило 1 299 000 грн. основного боргу. Що свідчить про належне виконання судового рішення, виходячи з фінансових можливостей товариств.

Публічне акціонерне товариство "Полонський гірничий комбінат" не погоджується з вимогою про сплату інфляційних втрат та річних за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. коли між сторонами існував судовий спір та здійснення виконавчого провадження. Оскільки рішення було звернуто до виконання, а державною виконавчою службою було стягнуто судовий збір, даний борг стягувався ДВС у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Державна виконавча служба накладала арешт на майно і кошти ПАТ «Полонський гірничий комбінат», що фактично унеможливлювало виконання судового рішення боржником у добровільному порядку.

Крім того, скаржник зазначає, що вимоги щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за даний період порушують права боржника та ставлять його в невигідне становище як перед кредитором (стягувачем), так і перед державою в особі держаної виконавчої служби.

Отже під час винесення господарським судом Хмельницької області рішення від 06.03.2013 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" у справі №924/98/13-г прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

17.03.2013р. Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.2013 р. у справі №924/98/13-г без змін.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" Бортник З.П. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.13 р. у справі №924/98/13-г є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" Нагнибіда В.Л. підтримав позицію представника Бортник З.П. в повному обсязі та надав суду додаткові пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2010р. по справі № 15/137-10 задоволено позов Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" м.Хмельницький до відкритого акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне про стягнення 1560080,87 грн. Стягнуто з ВАТ "Полонський гірничий комбінат" на користь Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК-26" 1329756, 70 грн. боргу, 187669, 43 грн. інфляційних втрат, 42654, 74 грн. 3% річних, 15600, 81 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.10.2007р. між ВАТ "Полонський гірничий комбінат" (Покупець) та ТОВ "УПТК-26" (Продавець) укладено договір №ХмД-1/07, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує бітум нафтовий дорожній марки БНД90/130, БНД60/90 або аналогічний (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1. договору Продавець зобов'язався проводити відвантаження товару за адресою, зазначеною Покупцем, партіями по 65 тон, після отримання від Покупця попередньої заявки на протязі 5 днів.

Ціна на товар, який поставляється визначається на кожну партію товару окремо і зазначається Продавцем у рахунку-фактурі, який виставляється (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що при поставці товару з відстроченим платежем, Покупець зобов'язаний оплатити товар в максимально можливі строки.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1571579,10 грн., а саме: 29.07.2008р. поставлено продукції на суму 471585,90 грн., що підтверджується накладною №БД-16; 14.08.2008р. поставлено продукції на суму 1329756,70грн., що підтверджується накладною №БД-25. Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару в повному обсязі не виконав.

Претензія ТОВ "УПТК-26" №1-12/08 від 01.12.2008р. про погашення боргу та збитків в розмірі 1976874грн. 09 коп. до 15.12.2008р. адресована ВАТ "Полонський гірничий комбінат" в повному обсязі останнім не виконана.

На час розгляду справи №15/137-10 заборгованість відповідача перед позивачем становила 1329756 , 70 грн., яка була стягнута за рішенням суду.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем, відповідно до ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу 187669 грн. 43коп. інфляційних втрат та 42654грн. 74 коп. 3% річних за період з 16.12.2008р. по 31.12.2009р., які стягнуті за рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №15/137-10 від 10.03.2010р.

22.03.2010р. на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2010р. було видано відповідний наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 1329756, 70 грн. боргу, 187669, 43 грн. інфляційних втрат, 42654, 74 грн. 3% річних, 15600, 81 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем, після прийняття рішення по справі №15/137-10 було частково сплачено заборгованість перед позивачем, а саме: 06.04.2010р. - 50000 грн., 27.04.2011р. - 20000грн., 09.07.2010р. - 20000грн., 15.07.2010р.- 20000 грн., 06.09.2010р. - 10000 грн., 11.03.2011р., - 150000грн., 14.04.2011р. - 35000 грн. 15.04.2011р. - 30000грн. 20.04.2011р. -30000грн., 29.04.2011р. - 5000грн. 13.05.2011р. - 45000грн., 14.06.2011р. - 50000грн., 07.07.2011р.- 50000грн., 13.07.2011р.- 24000 грн., 15.07.2011р.- 30000грн., 02.09.2011р.- 60000грн., 03.05.2012р.- 60000грн., 13.05.2012р.- 40000грн., 05.06.2012р. - 30000грн., 13.06.2012р.- 40000грн., 14.06.2012р.- 20000грн. 15.06.2012р.- 20000грн. 23.06.2012р.- 40000грн., 05.07.2012р. - 30000грн., 10.07.2012р. - 10000грн. 13.07.2012р.- 40000грн. 18.07.2012р.- 20000грн., 25.07.2012р. - 10000грн., 26.07.2012р. - 10000грн., 27.07.2012р. - 10000грн., 30.07.2012р. - 10000грн. , 03.08.2012р. - 10000грн., 21.08.2012р. - 50000грн., 28.08.2012р. - 10000грн., 05.09.2012р. - 10000грн., 11.09.2012р. - 10000грн. 12.09.2012р. - 20000грн., 14.09.2012р. - 15000 грн., 17.09.2012р. - 10000грн. 18.09.2012р. - 5000грн., 20.09.2012р. - 10000грн., 10.10.2012р. - 35000 грн. 15.10.2012р. - 15000грн. 24.10.2012р. - 20000р., 09.11.2012р. - 25000грн., 27.11.2012р. - 20000грн. 13.12.2012р. - 15000 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку. Відповідно до довідки №3-02/13 від 21.02.2013р. наданої позивачем , вищезазначені кошти зараховувались позивачем в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар. Решту суми боргу на час вирішення спору відповідач не сплатив.

В зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості , позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував до сплати відповідачем ( враховуючи зменшення позовних вимог) інфляційні втрати в розмірі 195293,80 грн. та три процента річних в розмірі 76015,67 грн. ( за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.) та звернувся до суду з відповідним позовом про їх стягнення.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу приписів ст.129 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили є обов'язковими для виконання на території України. На час розгляду справи судом першої інстанції борг відповідача не стягнуто в примусовому порядку, а також не сплачено добровільно.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача сум втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, стягнуту з Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" за рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2010р. у справі №15/137-10.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До того ж, як роз'яснено у п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК , й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Отже, враховуючи приписи ст.35 ГПК України, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором, встановлений рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2010р. по справі № 15/137-10 є приюдиційним, тобто доведення не потребує.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.03.2010р. по справі №15/137-10 встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1571579,10грн. Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару в повному обсязі не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем склала на момент винесення рішення по справі № 15/137-10 склала 1 329 756 грн.70коп.

Звертаючись до господарського суду за захистом порушеного цивільного права позивач самостійно обирає спосіб захисту в межах приписів ст.16 ЦК України. Зокрема, таким способом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Як відомо, ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність цивільно-правового характеру за невиконання грошового зобов'язання.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин та враховуючи, що прийняття судового рішення не припиняє виконання грошового зобов'язання та не виключає відповідальність боржника за порушення виконання зобов'язань, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції щодо права позивача вимагати застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права , якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10; від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11; від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11; від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11; від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. №36/358, від 16.02.2011р. №17/177-10, висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового Рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 ГПК України, за 2010-2011 рр.).

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу відповідачем повністю не сплачена, що не заперечується і скаржником.

Позивачем проведені нарахування за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012 3% річних у розмірі 76015,67грн. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в межах можливих нарахувань, враховуючи часткові сплати відповідачем боргу, правомірно нараховано до сплати відповідачем три процента річних в розмірі 76015,67грн. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. Тому, з огляду на викладене дана сума підлягає стягненню з відповідача .

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 195293,80 грн. за періоди у 2010р. - січень, лютий , березень, серпень , вересень, жовтень, листопад , грудень; у 2011р. - січень, лютий , березень, травень , червень, вересень, листопад, грудень; у 2012р. - січень, лютий , березень, вересень, грудень, подавши при цьому відповідний розрахунок.

Судом першої інстанції було правомірно враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань ( з січня 2010р. по грудень 2012р.) колегія суддів дійшла висновку про правомірність інфляційних нарахувань в сумі 158950,71 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення 36 342,54 грн. інфляційних втрат судом першої інстанції відмовлено правомірно, оскільки при проведенні нарахування інфляційних втрат позивачем не враховано дефляцію, що не відповідає вищезазначеному.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.2013р. у справі №924/98/13-г - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №924/98/13-г повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.