Постанова

від 10.10.2006 по справі 47/154-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/154-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2006 року                                                      Справа № 47/154-06

Колегія суддів у складі:                   головуючого судді Гагіна М.В.,

                                                                                      судді  Бухана А.І.,

                                                                                      судді  Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Коновалова О.А. –дов.

відповідача –не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3340Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 р. по справі № 47/154-06

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка»м. Харків

до  Закритого акціонерного товариства «КАМАЗ- УТК»м. Харків

про стягнення 200127,71 грн.

                                              встановила:  

Позивач, ТОВ «Спіка», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів, збитків та штрафу. Після уточнення позовних вимог розмір цих грошових коштів складає 224699,36 грн., в тому числі: сума інфляційних втрат за весь час прострочення –16920,72 грн., три відсотки річних від простроченої суми –7170,9 грн., штраф за порушення умов зобов‘язання щодо якості (комплектності) транспортного засобу у розмірі 20% його вартості –52400 грн., збитки у розмірі 148207,74 грн., з яких 64136,85 грн. сплачені проценти за користування кредитними коштами, 43573,23 грн. упущена вигода (не отримані доходи) за прострочення поставки транспортного засобу, 35415,92 грн. упущена вигода (не отримані доходи) за час неможливості експлуатувати транспортний засіб внаслідок його неналежної якості та 5081,74 грн. витрат з правової допомоги. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 р. по справі № 47/154-06 (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 64136,85 грн. збитків, 16920,72 грн. інфляційних, 7170,9 грн. річних, 5081,74 грн. витрат з правової допомоги, 933,1 грн. державного мита та 49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Відповідач, ЗАТ «КАМАЗ-УТК», з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 р. по даній справі в частині стягнення 64136,85 грн. збитків, 16920,72 грн. інфляційних, 7170,9 грн. річних, 5081,74 грн. витрат з правової допомоги, 933,1 грн. державного мита та 49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині відповідач просить залишити рішення суду без змін. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з‘ясуванні всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 269 ч. 8 ГК України, на що відповідач наголошував у суді першої інстанції при вирішенні справи, та на що місцевий господарський суд не звернув належної уваги.

     Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Позивач, ТОВ «Спіка», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 року по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. Як вказує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є необгрунтованим, оскільки до правовідносин, що склалися між сторонами, слід застосовувати позовну давність в один рік згідно з вимогами ст. 681 ЦК України. Такі висновки позивачем зроблені на підставі того, що умовами договору встановлений гарантійний строк на продану річ та саме ст. 681 ЦК України встановлений строк позовної давності в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності) –від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку. Також, позивач вважає, що відповідач невірно визначає правовий характер стягуваних сум в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, оскільки нарахування цих сум здійснювалось за порушення грошового зобов‘язання та не є вимогою у зв‘язку з недоліками проданого товару. У відзиві на апеляційну скаргу позивач також посилається на суперечливе правозастосування судом першої інстанції приписів правових норм ст. 625 ч. 2 та 269 ч. 7 ГК України. Позивач вважає, що штрафна санкція за порушення умов зобов‘язання щодо якості товарів у розмірі 20% вартості неякісних товарів (як санкція, передбачена законом) має бути застосована незалежно від наявності (відсутності) прямої вказівки на неї в договорі, на що посилався місцевий господарський суд відмовляючи позивачу у задоволенні цієї суми. Разом з тим, позивачем рішення суду у цій частині не оскаржено.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

11.03.2004 року між сторонами по справі укладено договір поставки № А-1-03/04, відповідно до якого поставщик (відповідач по справі) зобов‘язується виготовити і поставити товар, а покупець (позивач) зобов‘язується прийняти та оплатити його у відповідності з умовами договору.

З метою виконання своїх зобов‘язань за договором поставки № А-1-03/04 від 11.03.2004 р. позивач уклав з ВАТ КБ «Надра»кредитний договір № 6/3/2004/980/К/237 від 05.04.2004 р., відповідно до якого грошові кошти за кредитним договором спрямовуються на оплату транспортного засобу (автобусу марки СКІФ-5204) згідно договору поставки № А-1-03/04 від 11.03.2004 р.

На виконання вказаного вище договору поставки позивачем здійснена оплата вартості транспортного засобу у розмірі 247400 грн., що підтверджується довідкою філії ВАТ КБ «Надра»ХРУ № 1196 від 07.04.2006 р.

Матеріалами справи встановлено факт прострочки поставки транспортного засобу, а саме: транспортний засіб фактично було поставлено лише 01.10.2004 р., замість 05.06.2004 р., при цьому, цей транспортний засіб виявився неналежної якості, у зв‘язку з чим відбулася його заміна 05.11.2005 р., однак, і цей транспортний засіб виявився неналежної якості.

Відповідні обставини були досліджені при вирішенні справи № 35/507-05 за позовом ТОВ «Спіка»до ЗАТ «КАМАЗ-УТК»та  рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2005 р. по справі № 35/507-05, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. з відповідача на користь позивача було стягнуто 262000 грн. заборгованості за договором поставки від 11.03.2004 р., у зв‘язку з відмовою позивача від договору.

Таким чином, матеріалами справи та вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач був позбавлений можливості використовувати транспортний засіб, який він мав намір придбати та придбав у відповідача та на придбання якого уклав кредитний договір, відповідно до якого сплатив 64136,85 грн. відсотків.

У відповідності зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Місцевим господарським судом встановлено, що сплачені суми відсотків у розмірі 64136,85 грн. є прямими збитками позивача. Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду та вважає, що відповідні збитки позивач поніс з вини відповідача, яким в порушення умов договору неодноразово поставлявся позивачеві неякісний товар, що призвело до відмови позивача від договору та понесення останнім невиправданих збитків, оскільки транспортний засіб належної якості, який позивач мав намір експлуатувати та отримувати від його експлуатації доходи, позивач так і не отримав, однак, відсотки за кредитним договором, укладеним на придбання транспортного засобу сплатив.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з відповідача 64136,85 грн. збитків є законним та обгрунтованим.

Щодо задоволення позовних вимог у сумі 5081,74 грн. витрат, пов‘язаних з правовою допомогою, колегія суддів вважає рішення суду у цій частині законним та обгрунтованим, оскільки відповідні збитки позивач також поніс у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов‘язань, що змусило позивача звенутися із позовом до суду та залучити до участі у справі кваліфікованого юриста. Понесення відповідних витрат підтверджено залученими до матеріалів справи доказами (акти про надання послуг, товарні чеки).

Також, законним та обгрунтованим є рішення суду і в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16920,72 грн. та відсотків річних у розмірі 7170,9 грн., оскільки відповідні суми нараховані позивачем на суму грошових коштів у розмірі 262000 грн., яка була стягнута за рішенням суду по справі № 35/507-05 та яка не була погашена своєчасно, та оскільки оплата таких сум передбачена нормами ст. 625 ч. 2 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 43573,23 грн. та 35415,92 грн., оскільки позовні вимоги у цій частині не доведені документально. Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України не надано належних доказів та обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 52400 грн. штрафу за порушення умов зобов‘язання щодо якості (комплектності) транспортного засобу: відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині місцевий господарський суд посилався на те, що умовами договору поставки № А-1-03/04 від 11.03.2004 р. такого виду відповідальності, як штраф не передбачено.

Колегія суддів не погоджується із даними висновками місцевого господарського суду та вважає рішення суду у цій частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що жодною із сторін рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 52400 грн. не оскаржено, разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 101 ГПК України, якою передбачено, що апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та те, що під час розгляду справи встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду у цій частині скасувати та позовні вимоги задовольнити виходячи з наступного:

матеріалами справи (в тому числі умовами договору поставки) та рішенням господарського суду у справі № 35/507-05 встановлено, що на транспортний засіб, що був предметом договору поставки встановлений гарантійний строк у один рік з моменту підписання акту приймання передачі або 30000 км пробігу в залежності від того, яка з означених подій відбудеться раніше. Акт приймання передачі підписано сторонами 05.11.2004 року, 30000 км пробігу було досягнуто у травні 2005 року (зазначений факт відповідачем не заперечується). Рішенням суду у справі № 35/507-05 встановлений факт тривання гарантійного строку до 12 липня 2005 року. Позовна заява позивачем подана до суду 14.04.2006 року.

У відповідності з п. 8 ст. 269 ГК України, на застосування якого наполягає відповідач, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред‘явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Разом з тим, даний пункт та інші норми ГК України не регламентують строків пред‘явлення вимог щодо недоліків проданих товарів, якщо на них встановлений гарантійний строк. Відповідні положення регламентуються ЦК України, а саме ст. 680 ч.3 ЦК України, якою встановлено, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред‘явити вимогу у зв‘язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку, та ст. 681 ЦК України, якою встановлено, що до вимог у зв‘язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Таким чином, до правовідносин між сторонами слід застосовувати позовну давність у один рік.

У відповідності з п. 7 ст. 269 ГК України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачений законом або договором.

Статтею 231 ГК України за порушення умов зобов‘язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) передбачено стягнення штрафу у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 52400 грн. штрафу є законними та обгрунтованими, а рішення суду у цій частині підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.1, п.4 ст. 104, 105 ГПК України,                                                  

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу  відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2006 р. по справі № 47/154-06 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 52400 грн. штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині позовних вимог задовольнити та стягнути з Закритого акціонерного товариства «КАМАЗ-УТК»(61002 м. Харків вул. Каразіна,1 п/рахунок 26000301812621 у філії ХЦВ ПІБ м. Харкова МФО 351458 Код 32759791 ІПН 3275972312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКА»(61001 м. Харків, Аптекарський в‘їзд,5 (фактична адреса: 61052 м. Харків вул. Малиновського,16) п/рахунок 26008000261 у ХФ «Експрес-банк» м. Харкова МФО 350716 Код 24276184 ІПН 242761820383) 52400 грн. штрафу та 524 грн. держмита.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ з урахуванням відповідних змін.

    Головуючий суддя                                                             Гагін М.В.

                          Суддя                                                             Бухан А.І.

                                     Суддя                                                             Шевель О.В.