Рішення

від 07.05.2013 по справі 914/761/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.13 Справа № 914/761/13-г

За позовом: Комунальної 4-ї міської клінічної лікарні м. Львова, м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бібрка

про стягнення 33 692 грн. 96 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Терлак Н.І., представник (довіреність №826 від 25.07.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_3, представник (довіреність б/н від 25.08.2010 р.), ОСОБА_1

Комунальна 4-а міська клінічна лікарня м. Львова, м. Львів звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бібрка про стягнення 31 722 грн. 40 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.02.2013 р. призначив розгляд справи на 13.03.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 07.05.2013 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 30.07.2007 р. було укладено договір оренди нерухомого майна. Вказаний договір припинив свою дію 30.07.2011 р., що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. у справі №6/138 (2010) та постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 р. у цій же справі. Проте, відповідач не звільнив орендоване майно. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо повернення орендованого майна, рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2012 р. у справі №5015/1814/12, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом від 06.09.2012 р., виселено відповідача із займаного приміщення. Проте, лише 02.11.2012 р. державним виконавцем проведено виконання рішення суду. Згідно ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача за період з серпня 2011 р. по 01.11.2012 р. неустойку в розмірі 33 692 грн. 96 коп.

В судових засіданнях представник відповідача та відповідач проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позовної давності.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

11.03.2013 р. відповідачем подано через канцелярію суду заяву про відвід судді Мазовіти А.Б.

Ухвалою від 13.03.2013 р. заяву про відвід судді Мазовіти А.Б. відхилено.

В судовому засіданні 07.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 13.05.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд встановив наступне.

30 липня 2007 р. між Комунальною 4-ю міською клінічною лікарнею м. Львова (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Б-0525, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі комунальної 4 міської клінічної лікарні м. Львова, а саме нежитлове приміщення (гараж) за індексом 1, загальною площею 49,8 кв.м., відповідно до даних технічного паспорта БТІ від 29.11.2005 р., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 3.4., 3.5. договору).

Термін договору оренди визначений з 30.07.2007 р. до 30.07.2008 р. включно (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі від 30.07.2007 р. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 4.3. вказаного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 9.2. договору сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 60 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 60 днів з моменту його припинення чи розірвання.

Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011 р. у справі №6/138 (2010) позов задоволено повністю: визнано продовженою дію договору оренди №Б-0525 від 30.07.2007 р. нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) загальною площею 49,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Комунальною 4-ої міською клінічною лікарнею, до 30.07.2012 року на тих самих умовах.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. у справі №6/138 (2010) рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011 року у справі №6/138 (2010) скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Вказаною постановою встановлено, що договір оренди від 30.07.2007 р. №Б-0525 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладений між Комунальною 4-ою міською клінічною лікарнею та ФОП ОСОБА_1 припинив свою дію 30.07.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 р. у справі №6/138 (2010) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. у справі №6/138 (2010) залишено без змін.

Листом від 27.03.2012 р. за вих. №318 позивач попередив відповідача про необхідність звільнення в термін до 28.03.2012 р. орендованого приміщення.

Листом від 20.04.2012 р. за вих. №4477 позивач повторно попередив відповідача про необхідність звільнення в термін до 24.04.2012 р. орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2012 р. у справі №5015/1814/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 р., фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виселено з нежитлового приміщення (гаража), загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

2 листопада 2012 р. державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ було складено акт опису й арешту майна, яким описано та арештовано нежитлове приміщення (гараж), загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з серпня 2011 р. по 01.11.2012 р. включно неустойку згідно ст. 785 ЦК України в розмірі 33 692 грн. 96 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, з огляду на норми ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 9.2. - 9.3. договору оренди №Б-0525 від 30.07.2007 р., відповідач був зобов'язаний приступити до передачі об'єкта оренди протягом 60 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, відповідач жодних дій з 31.07.2011 р., спрямованих на виконання вищезазначених вимог нормативних актів та договору, не вчинив, орендовані приміщення протягом 60 днів з дня припинення договору оренди не передав.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення (гараж), загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, було описано та арештовано лише 02.11.2012 р.

За приписами пункту 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Враховуючи, що нежитлове приміщення було звільнене відповідачем 02.11.2012 р., до стягнення підлягає неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за весь час прострочення.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення неустойку за період з серпня 2011 р. по 01.11.2012 р. включно в розмірі 33 692 грн. 96 коп., судом проведено перерахунок суми неустойки з врахуванням тієї обставини, що об'єкт оренди підлягав поверненню протягом 60 днів з моменту закінчення терміну оренди, тобто право на нарахування неустойки виникло у позивача з жовтня 2011 р. Після проведеного судом перерахунку розмір неустойки повинен становити 29 078 грн. 32 коп.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї спеціальна позовна давність не застосовується.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 20.03.2012 р. по справі №3-13гс12.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення частково в сумі 29 078 грн. 32 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунальної 4-ї міської клінічної лікарні м. Львова, м. Львів, вул. Я.Стецька, 3 (ідентифікаційний код 01996651) 29 078 грн. 32 коп. неустойки, 1 484 грн. 79 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.