Постанова

від 25.04.2013 по справі 808/3010/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року (об 11 год. 10 хв.)Справа № 808/3010/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Терехова Р.Г.

представника відповідача Аксаріна Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Запоріжжя» (далі - ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати неправомірними дії відповідача, оформлені актом перевірки від 25.02.2013 №269/22-15/33431402 щодо встановлення відсутності об'єктів оподаткування підприємством ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2009 по 31.12.2011 по правочинах здійснених ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» з постачальниками:

- ТОВ «БК Паллада» за червень, листопад 2011; - ПП ВКФ «СВ-плюс» за січень-квітень, жовтень 2011; - ТОВ «Формант Гмбх» за жовтень, листопад 2011; - ТОВ Укрприват АГ» за грудень 2009 - лютий 2010; - ФОП ОСОБА_3 за грудень 2010; - ФОП ОСОБА_4 за березень, квітень 2011; - ТОВ «Євротрейд-холдінг» за жовтень 2010

та покупцями в межах податкових зобов'язань: ТОВ «Співдружність Буд» за січень-лютий 2010; - ТОВ «НВП «Металургмонтаж» за листопад-грудень 2011; - ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» за грудень 2011;

зобов'язати відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя», оформлені актом № 269/22-15/33431402 від 25.02.2013 і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.12.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі наказу № 202 від 08.02.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Паллада», ПП ВКФ «СВ-плюс», ТОВ «Формант ГМбх», ТОВ «Укрприват АГ», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Євротрейд-холдінг» за період з 01.12.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено від 25.02.2013 Акт № 269/22-15/33431402. Даним Актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з вищезазначеними контрагентами за період з 01.12.2009 по 31.12.2011.

Вказує, що дії працівників податкової служби щодо встановлення відсутності об'єктів оподат кування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2009 року по 31.12.2011 року по визнанню угод недійсними без відповідного рішення суду є незаконними. Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи можуть тільки звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними. Повноважень щодо визнання угод недійсними, в тому числі нікчемними, своїми власними рішеннями податкові органи не мають. До того ж угоди, що суперечать інтересам держави, а також фіктивні угоди є спірними угодами, а не нікчемними. Тобто вони можуть бути визнані недійсними судом тільки в тому випадку, якщо одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує проти його дійсності на підставах, встановлених законом.

Зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснення законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними угоди і дані, зазначені плат ником податків у податкових деклараціях.

На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Зокрема зазначив, що згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Види перевірок та порядок та особливості проведення перевірок встановлені ст.ст. 75-80 ПК України.

Вказує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюється перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. При цьому відповідно до ст. 58 ПК України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

В задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Запоріжжя» (ідентифікаційний код 33431402) є юридичною особою, яка зареєстрована 02.03.2005 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №198963 та Довідкою АА № 554250 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На підставі направлення від 08.02.2013 № 250 посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та відповідно до наказу від 08.02.2013 № 202 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Паллада», ПП ВКФ «СВ-плюс», ТОВ «Формант ГМбх», ТОВ «Укрприват АГ», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Євротрейд-холдінг» за період з 01.12.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено від 25.02.2013 Акт № 269/22-15/33431402 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

1. ч. 1 ст. 203, 207, 215 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійсненних ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» з постачальниками ТОВ «БК «Паллада» (код 34830179) за червень, листопад 2011 року, ПП ВКФ «СВ-плюс» (код 32192377) за січень-квітень, жовтень 2011 року, ТОВ «Формант ГМбх» (код 37359385) за жовтень, листопад 2011 року, ТОВ «Укрприват АГ» (код 35499517) за грудень 2009 року - лютий 2010 року, ФОП ОСОБА_3, (код НОМЕР_1) за грудень 2010 року, ФОП ОСОБА_4, (код НОМЕР_2) за березень, квітень 2011 року, ТОВ «Євротрейд-холдінг» (код 37222018) за жовтень 2010 року. Та покупцями в межах податкових зобов'язань ТОВ Співдружність Буд) (код ЄДРПОУ 34535784) за січень-лютий 2010 року, ТОВ «НВП Металургмонтаж» (код ЄДРПОУ 34822498) за листопад - грудень 2011 року, ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 24449851) за грудень 2011 року.

Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі - продажу за участю ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Зі змісту Акту вбачається, що указані висновки зроблені податковим органом на підставі «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Аудит», «Бест Звіт, АІС.

Посадовими особами ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» Акт перевірки підписаний не був, про що було складено Акт про неможливість вручення від 26.02.2013 та направлено поштою з повідомленням про вручення.

Вважаючи висновки, викладені в Акті неправдивими, а дії податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право позивача на звернення до органу державної податкової служби з метою висловлення незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки. Доказів надання заперечень на акт перевірки позивачем не надано.

Щодо змісту викладених у Акті висновків про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Таким чином, суд вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення, викладені в Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя», проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок № 984).

Порядком № 984 встановлено вимоги до оформлення акта (довідки) документальної перевірки (вимоги до титульного аркуша, запису показників тощо), складові частини акта (довідки) (вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок), а також перелік інформації, що повинна містити кожна з них.

Водночас пунктом третім Розділу першого Порядку № 984 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки - це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з висновками посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку, так і відхилити їх.

Отже, складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідках, складених за результатом перевірок, фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.

Суд зазначає, що акт перевірки та його висновки безпосередньо не стосуються прав і обов'язків платника податків, не містять обов'язкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути рішення, прийняте на підставі такого акту перевірки.

Тому діями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо викладення в акті документальної перевірки висновків, не порушено права та інтереси позивача. Зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались рішення, які є обов'язковими до виконання, зокрема, податкові повідомлення-рішення.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку № 984 за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 14.1.157. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, Акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що факт викладення в акті перевірки ТОВ «Інтербуд-Запоріжжя» висновків щодо порушень законодавства, не впливає на права та обов'язки позивача, при проведенні документальної виїзної перевірки TOB «Інтербуд-Запоріжжя» відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак