Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-1908/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Київ К/9991/56470/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р.

у справі № 2а-1908/12/2670

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 (далі - позивач, СПД - ФО ОСОБА_5) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 23.12.2011р. № 0002671704 та від 29.12.2011 р. № 0002701704.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено перевірку СПД - ФО ОСОБА_5, за результатами якої 12.12.2011 р. складено акт №14046/17-4-2809413825 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ЮА Трейдінг», ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «АСТАНА К» за липень 2010 року та за період з грудня 2010 року по червень 2011 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 132 167,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 23.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002671704, яким збільшено позивачу суму зобов'язання з податку на додану вартість на 141 295,25 грн., у тому числі основний платіж - 132 167,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 9 128,25 грн.

28.12.2011 р. відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 16875/17-4-2809413825 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ГМФ» за червень 2011 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 86 087,00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом 29.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002701704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 129 130,50 грн., у тому числі основний платіж - 86 087,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 043,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт виконання умов договорів укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами свідчать податкові накладні, які отримані від ТОВ «КБ Оксідон»: №48 від 25.03.2011 р. на суму 49 000,00 грн. з урахуванням ПДВ; №8 від 25.02.2011 р. на суму 63 000,00 грн. з ПДВ; №32 від 27.01.2011 р. на суму 39 000 грн. з ПДВ; видаткові накладні: №РН-0000048 від 25.03.2011 р. на загальну суму 49 000 грн.; №РН-000008 від 25.02.2011 р. на загальну суму 63 000 грн.; №РН-0000032 від 27.01.2011 р. на загальну суму 39 000 грн.; від ТОВ «АСТАНА К» податкові накладні: №24 від 24.06.2011 р. на суму 77 950 грн. з ПДВ; №23 від 24.06.2011 р. на суму 150 000 грн. з ПДВ; №22 від 21.06.2011 р. на суму 70 000 грн. з ПДВ; №229 від 27.05.2011 р. на суму 86 000 грн. з ПДВ; №66 від 27.04.2011 р. на суму 39 000 грн. з ПДВ; видаткові накладні №РН-00024 від 24.06.2011 р. на суму 77 950 грн.; №РН-000023 від 23.06.2011 р. на суму 150 000 грн.; №РН-00022 від 21.06.2011 р. на суму 70 000 грн.; №РН-000229 від 27.05.2011 р. на суму 86 000 грн.; №РН-0000066 від 27.04.2011 р. на суму 39 000 грн.; від ТОВ «ГМФ» видаткові накладні - №РН-000196 від 29.06.2011 р. на суму 380 000 грн.; №РН-000197 від 30.06.2011 р. на суму 136 520 грн.; податкові накладні - №196 від 29.06.2011 р. на суму 380 000 грн. з ПДВ; №197 від 30.06.2011 р. на суму 136 520 грн. з ПДВ; від ТОВ «ЮА ТРЕЙДІНГ»платіжне доручення №400 від 06.08.2011 р. на суму 56 050 грн. з ПДВ.

Крім того, первинними документи підтверджується товарність угод, укладених між позивачем та контрагентами, зокрема, всі придбані товарно-матеріальні цінності у контрагентів були використані для забезпечення господарювання позивача.

Відтак, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ЮА Трейдінг, ТОВ «КБ Оксідон», ТОВ «АСТАНА К» та ТОВ «ГМФ» податкових накладних є обґрунтованим.

При цьому слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов