Рішення

від 07.05.2013 по справі 919/12/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року справа № 919/12/13-г За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1 Крим, 95034)

до приватного малого підприємства «Тарида»

(проспект Жовтневої Революції, буд. 23, корп. 1, кв. 69, м. Севастополь, 99057)

про стягнення 4264,14 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шишкін В.М., довіреність від 17.01.2013.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до приватного малого підприємства «Тарида» (далі - відповідач, ПМП «Тарида») про стягнення 4264,14 грн, з яких: основна заборгованість - 3163,82 грн; пеня - 263,94 грн; відсотки від простроченої суми - 836,38 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 20, 230, 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки від 01.02.2011 №170 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару за товарно-транспортними накладними від 01.03.2012 №ПСВ-024974 та від 17.05.2012 №ПСВ-050365 (далі - спірні накладні).

Ухвалою суду від 08.01.2013 (суддя Сімоходська Д.О.) позовна заява ФОП ОСОБА_1 прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/12/13-г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.03.2013 справу №919/12/13-г передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Архипенка О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2013 справу прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.03.2013 №12/63 та у додаткових поясненнях щодо необґрунтованості позовної заяви від 25.01.2013 проти позову заперечує, зокрема зазначивши, що: ПМП «Тарида» від позивача товару за спірними накладними не отримувало, відповідних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей не видавало, часткову оплату товару не здійснювало; надані позивачем спірні накладні не можуть бути визнані належними та допустимими доказами отримання відповідачем поставленого товару, оскільки вони складені з численними порушеннями вимог чинного законодавства України.

У судових засіданнях, які відбулися 04.03.2013, 19.03.2013, 09.04.2013, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом оголошувалась перерва відповідно до 19.03.2013, 09.04.2013, 11.04.2013. Ухвалою суду від 11.04.2013 розгляд справи було відкладено на 07.05.2013.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання представник позивача надав телефонограму, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.02.2011 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ПМП «Тарида» (Покупець) був укладений договір №170 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар, сплатити його вартість та своєчасно повертати тару відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору вид, асортимент, ціна та загальна вартість товару визначаються у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що при виконанні цього договору Сторони належним чином оформлюють податкові, видаткові та інші документи на товар відповідно до діючого законодавства України.

Перехід права власності на товар до Покупця відбувається з моменту фактичної передачі товару представнику Покупця. Датою передачі товару є дата підписання товарної накладної представником Покупця (пункти 3.5, 3.6 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за придбаний товар, який передається за цим Договором, здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу Продавця (з оформленням прибутково-касових документів), або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у розділі 9 Договору протягом п'яти банківських днів з дня отримання товару Покупцем.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року від дати його підписання, вказаної в цьому договорі. У разі якщо жодна із сторін не заявила про припинення Договору до спливу строку його дії, строк дії Договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року (пункти 7.1, 7.2 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору після 01.02.2012, а відтак суд визнає Договір продовженим на наступний період, відповідно до пункту 7.2 цього договору - до 31.12.2012.

За твердженням позивача, на виконання своїх зобов'язань за Договором, він, зокрема, здійснив поставку відповідачу товару на суму 4669,97 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.03.2012 №ПСВ-024974 та від 17.05.2012 №ПСВ-050365 /арк.с. 11-12/. Однак, відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті виконав не повністю, - сума боргу за спірними накладними на час звернення з даним позовом до суду склала 3163,82 грн.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України та статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (абзац перший частини першої статті 664 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням викладених вище вимог чинного законодавства, при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення вартості поставленого товару позивач має довести належними доказами факт здійснення відповідної господарської операції (поставки товару) і факт отримання товару саме відповідачем.

Документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, є первинними документами (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів. Так, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться і у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (з подальшими змінами і доповненнями) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Зокрема, згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Спірні накладні містять наступні відомості щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку відповідача:

- товарно-транспортна накладна від 01.03.2012 №ПСВ-024974 містить підпис невідомої особи, без зазначення посади цієї особи та повного розшифрування її прізвища;

- товарно-транспортна накладна від 17.05.2012 №ПСВ-050365 містить підпис особи за прізвищем «Молодцова», без зазначення її посади.

Також, спірні накладні містять відбиток штампу з реквізитами відповідача наступного змісту: «МЧП ТАРИДА, г. Севастополь, код ОКПО 20712278, р/с 26003302145 в УСБ МФО 324195».

За приписами пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за N 293/1318 (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (абзац перший пункту 15 Інструкції).

Отже, враховуючи вищевикладене, довіреність на одержання цінностей є також первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

Матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на одержання товару за спірними накладними, а відтак суд визнає відсутність належних доказів, які б підтверджували отримання товару за товарно-транспортними накладними від 01.03.2012 №ПСВ-024974 та від 17.05.2012 №ПСВ-050365 саме представниками відповідача.

Водночас, за твердженням позивача, за відсутністю необхідних довіреностей, отримання товару за спірними накладними саме відповідачем підтверджується наявністю на них відбитку штампу ПМП «Тарида» та їх частковою оплатою відповідачем готівковими грошовими коштами. Такий спосіб підтвердження факту отримання товару відповідачем, як проставляння відбитку штампу, погоджений сторонами в усному порядку у ході систематичних поставок за даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, всупереч вимогам Інструкції відпуск товару за Договором здійснювався позивачем за відсутністю довіреностей відповідача.

Більшість товарно-транспортних накладних у графі, призначеної для внесення відомостей про уповноважену відповідачем на здійснення відповідної господарської операції особу, містять підписи невідомих осіб, без зазначення посади та розшифрування їх прізвища. Жодний із вказаних первинних документів не засвідчений печаткою відповідача, але деякі з них містять відбитки штампів з реквізитами відповідача. При цьому, вказані відбитки штампів існують у кількох варіаціях оформлення.

Варіант відбитку штампу, який ідентичний відбиткам штампу з реквізитами ПМП «Тарида» на спірних накладних, міститься також на товарно-транспортних накладних, поставка за якими визнається відповідачем та повністю ним оплачена безготівковими грошовими коштами (від 13.08.2011 №ПСВ-141674, від 01.12.2011 №ПСВ-211803, від 19.01.2012 №ПСВ-006316, від 17.02.2012 №ПСВ-018677 тощо /т.1, арк.с. 64-65; т.2. арк.с. 7, 11, 45-47/).

Однак, докази того, що відповідач письмово повідомляв позивача про використання матеріально-відповідальною особою, що буде приймати товар за Договором, зразку згаданого вище штампу, - в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю належних доказів погодження сторонами зразку штампу, яким уповноважена особа відповідача повинна була засвідчувати на первинних документах свій підпис про одержання цінностей від позивача, посилання останнього на відбиток штампу з реквізитами ПМП «Тарида» на спірних накладних як на доказ отримання відповідного товару саме відповідачем, є неспроможним.

При цьому, суд зауважує, що наявність у відбитку штампу, який міститься на спірних та інших товарно-транспортних накладних, реквізитів ПМП «Тарида», не є беззаперечним доказом належності цього штампу відповідачеві та використання його повноважними особами останнього.

Також, наявними матеріалами справи не підтверджується і здійснення відповідачем часткової оплати товару, поставленого за спірними накладними, оскільки відповідно до наданих позивачем прибуткових касових ордерів /т.1, арк.с. 62/ відповідні готівкові грошові кошти сплачувались на користь позивача його торговими представниками. Докази уповноваження відповідачем вказаних осіб на внесення до каси позивача грошових коштів в рахунок оплати товару за спірними накладними також відсутні.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, які б свідчили про отримання товару за спірними накладними саме відповідачем.

Згідно із частиною першою статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у ПМП «Тарида» зобов'язання перед позивачем у сумі 4264,14 грн, у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного малого підприємства «Тарида» про стягнення 4264,14 грн, - відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.05.2013.

Суддя О.М.Архипенко