Постанова

від 14.11.2006 по справі 53/268-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/268-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р.                                                           Справа № 53/268-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю:

прокурора - не з'явився

позивача - Крашеніннікова В.В.

відповідача -  Зубрича Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків (вх. № 3626 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.06 р. по справі № 53/268-06

за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 5590,98 грн., -

встановила:

У серпні 2006 року Прокурор Ленінського району м. Харкова в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області  звернувся до господарського суду Харківської області до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" про стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 5590,98 грн. по виконавчих написах нотаріуса та не опротестованих простих векселях.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.06р. по справі № 53/268-06 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Управління державної служби охорони при УМВС України в Харківській області 5590,98 грн. 3% річних та інфляційних по виконавчих написах нотаріуса та по неопротестованих векселях. Крім того, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважає його прийнятим без належної оцінки усіх доказів, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким прокурору Ленінського району м. Харкова в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області відмовити.

Прокурор пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить рішення господарського суду залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ зі змінами та доповненнями, представництво прокуратурою інтересів держави в  суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як зазначається в ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 вищевказаної статті, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначив у позовній заяві у якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Управління ДСО при МВС України в Харківській області, яке зареєстровано в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, як орган виконавчої влади.

В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що Управління Державної служби охорони при МВС України в Харківській області (позивач у справі) існує на засадах самофінансування, а не виконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед Управлінням ДСО перешкоджає нормальному функціонуванню цього підрозділу, чим завдається шкода інтересам держави.

Як свідчать матеріли справи та встановлено судом першої інстанції,  позивач є власником 41 простого векселя загальною номінальною вартістю дев'яносто дев'ять тисяч гривень, що були емітовані Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (відповідачем у даній справі), котрі були своєчасно пред'явлені позивачем відповідачу до оплати, опротестовані нотаріусом у встановлені законодавством строки з вчиненням виконавчих написів, на підставі яких ВДВС Червонозаводського РУЮ м. Харкова були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

Витрати позивача на протест 41 простого векселя відповідача у приватного нотаріуса склали 4400 гривень.

Окрім того, позивач є власником п'яти емітованих відповідачем простих векселів №80351760202500, №80351629212095, №80351629212096, №80351629212098, №80351629212099 загальною номінальною вартістю 8000 гривень, які позивачем не були опротестовані. Однак, у відповідності до Женевської Конвенції 1930 р. та Уніфікованого закону про переказний та простий вексель, право вимоги до векселедавця простого векселя зберігається у векселедержателя протягом трьох років з моменту настання строку платежу.

03 листопада 2003 року позивач звернувся до господарського суду з двома позовами до відповідача про стягнення 99000,00 грн. заборгованості по опротестованих простих векселях, 4400,00 грн. витрат на протест векселів у нотаріуса, а також про стягнення 8000,00 грн. заборгованості за непред'явленими  до  оплати простими векселями.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2004р. провадження у справах №38/346-04 та №38/347-04 за вказаними вище позовами було об'єднано в одну справу за №38/346-04.

Постановою Верховного Суду України від 22.11.2005р. по справі №38/346-04 касаційну скаргу позивача було задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 25.08.2005р., постанову Харківського апеляційного господарського суду України  від 04.04.2005р. та рішення господарського суду Харківської області  від 15.02.2005р.          скасовано, а справу №38/346-04 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2006р. було розпочато новий розгляд цієї справи за новим №15/590-05 (н.р. 38/346-04).

01 лютого 2006 року в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач збільшив свої  вимоги щодо стягнення з відповідача 10026,00 грн. 3% процентів річних за несвоєчасний розрахунок по векселях та 35091,00 грн. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2006р. по справі №15/590-05 позовні вимоги задоволено повністю та вирішено питання щодо судових витрат. Вказане рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2006 по справі №15/590-05 залишено без змін.

При винесенні оскаржуваного рішення господарським судом встановлено, що  заборгованість по векселях у сумі 8000,00 грн. та виконавчими написами нотаріуса (41 шт.) на простих векселях у сумі 103400,00 грн. відповідачем не погашена. Рішення господарського суду Харківської області у справі №15/590-05 відповідачем не виконане.

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні, з моменту прийняття судового рішення у справі №15/590-05,  зобов'язання за векселями (5 шт.) в сумі 8000,00 грн., виконавчими написами нотаріуса (41 шт.) на простих векселях у сумі 103400,00 грн. у відповідача  припинилося. Разом з тим, у нього виникло зобов'язання по оплаті цих векселів в сумі 179879,45 грн.

Враховуючи викладене, позивач нарахував відповідачу з січня 2003 року по грудень 2005 року за весь час прострочення платежів по векселях суму інфляційних та 3% річних в розмірі 5590,98 грн.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що відповідач не подав суду доказів відшкодування позивачу заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних, нарахування яких відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив їх у повному обсязі.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що 28.02.2006р.  господарсь ким  судом Харківської області у справі №15/590-05 було прийняте рішення, яке поста новою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2006р. залишене  без змін. При цьому, у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рі шення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиден ного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. За таких обставин, рішення суду першої інстанції по справі №15/590-05 набрало законної сили 03.06.2006р., а тому зобов'язання по виконанню судового рішення виникло у відповідача лише після розгляду справи апеляційною інстанцією, в зв'язку з чим нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції в період, коли рішення господарського суду по справі № 15/590-05 не набрало законної сили, є безпідставним. Також відповідач, зазначає про необґрунтоване та безпідставне нарахування позивачем санкцій в розмірі 179879,45 грн., так як в них включені суми, що вже були стягнуті з підприємства відповідача за рішенням суду.  

Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання боржником та його прострочення виконання платежу, на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних саме за весь час прострочення платежів, тобто в даному випадку за період з січня 2006 року по червень 2006 року. Крім того, як стверджує позивач, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, позовні вимоги в цей період до відповідача та до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду не заявлялися. За таких обставин, позивач правомірно вимагає сплату 3% процентів річних та інфляційних за вказаний період включно, оскільки оплата вартості векселів у період з січня 2006 року по червень 2006 року відповідачем не була проведена.

На підставі ст. 124 Конституції України та ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Згідно з вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати зокрема з рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, сума 3% процентів річних та інфляційних збитків за період з червня 2006 року по липень 2006 року включно розрахована позивачем правильно та з огляду на суму нового зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 179879,45 грн., котре виникло у відповідача з 02.06.2006р., в  зв'язку з набранням законної сили рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006р. по справі №15/590-05. Доказів того, що штрафні санкції, нараховані за спірний період по даній справі, включені в суму 179879,45 грн. по іншій справі, відповідачем не надані.

В своїй апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що на виконання рішення по справі № 15/590-05 був виданий наказ, який був направлений на виконання до підрозділу примусового вико нання рішень відділу державної виконавчої служби Харківського обласного управління юстиції. Однак, згідно виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України " Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 № 2711, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. А згідно із п. 3.7. цього ж Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підляга ють виконанню в порядку встановленому Законом України" Про виконавче провадження".

Вказані твердження відповідача колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 10.11.2005р. за №568 "Про затвердження переліку підприємств", відповідач знаходиться у реєстрі підприємств паливно-енергетичного сектору економіки України.

Згідно з вимогами п. 3.4. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу України" строк дії процедури погашення заборгованості для відповідача становить  дев'ять місяців, так як його не було виключено з Реєстру у встановленому порядку.

Таким чином, дійсно, до 31.12.2006р. державний виконавець не може у примусовому порядку стягувати з відповідача кошти по векселях та перераховувати їх позивачу. Проте, слід зазначити, що вказані обставини не впливають на обов'язок відповідача здійснити розрахунок з позивачем відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006р. по справі №15/590-05 без проведення примусової процедури стягнення заборгованості в порядку проведення державним виконавцем виконавчих дій відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивач не позбавлений права вимоги щодо сплати процентів річних та інфляційних за весь час прострочення платежів, безпосередньо на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а чинне законодавство таких обмежень не містить. Крім того, відповідач розмір нарахованих 3% річних та інфляційних не оспорює та контррозрахунок цих нарахувань як суду першої так і апеляційної інстанції не представив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2006 року по справі № 53/268-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.  105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -   

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2006 року по справі № 53/268-06 залишити без змін.   

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді