Рішення

від 13.05.2013 по справі 923/271/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 р. Справа № 923/271/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок", Черкаська область

до Приватного підприємства "Стевлалі", м.Херсон

про стягнення 97 856 грн. 07коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Комадовський Д.П., представник, дов. від 08.04.2013р.

Сутність спору: Позивач (ТОВ "Ранок", Черкаська область, код ЄДРПОУ 32629880) звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача (ПП "Стевлалі", м.Херсон, код ЄДРПОУ 35329888) 97 856грн. 07коп., у тому числі: 78740грн. основний борг за сою, відвантажену на підставі укладеного між сторонами договору поставки №081002 від 08.10.2012р., 31грн. 50коп. інфляційних нарахувань та 884грн. 57коп. річних за прострочення боржником грошового зобов'язання, 18200грн. упущеної вигоди внаслідок придбання мінеральних добрив за більш високою ціною, яка існувала на ринку на дату фактичного придбання, ніж та, яка існувала на час виконання ПП "Стевлалі" обов'язку по проведенню розрахунку за одержаний товар.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3000грн. витрат на правову допомогу, зважаючи на те, що поряд з судовим збором ці витрати відносяться до складу судових витрат у розуміння приписів ст.44 ГПК України.

Позов обгрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості одержаного від позивача товару.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару та відсутність коштів для своєчасного придбання необхідних для здійснення господарської діяльності мінеральних добрив призвело до їх закупівлі за більш високими цінами, які існували на ринку на дату виконання обов'язку по оплаті товару. Зважаючи на цю обставину, різниця між ціною, яку мав заплатити позивач у випадку придбання товару на дату виконання відповідачем зобов'язання та тою, що була заплачена на дату її фактичного придбання, становить 18200грн., які позивач кваліфікує як втрачену вигоду і просить також стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову в частині стягнення 76740грн. основного боргу, 31грн. 50коп. інфляційних нарахувань та 884грн. 57коп. річних заперечень не має.

В частині стягнення 2000грн. основного боргу просить суд припинити провадження у зв'язку з перерахуванням цих коштів відповідно 05.03.2013р. та 25.03.2013р., що підтверджується банківськими виписками та відсутністю предмета спору щодо цієї суми.

Щодо стягнення 18200 грн. втраченої вигоди просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що ці витрати безпідставно кваліфіковано як упущену вигоду (збитки).

Витрати по оплаті послуг юриста в сумі 3000грн. не є судовими витратами у розумінні приписів ст.44 ГПК України, тому правові підстави для їх стягнення також відсутні.

Відповідач звернувся з клопотання про відстрочку виконання рішення до 01 листопада 2013р. до збору врожаю 2013р.

Обгрунтовуючи подане клопотання, відповідач посилається на відсутність фінансової можливості для проведення розрахунку в зв'язку з відсутністю на рахунках та в касі підприємства грошових коштів.

Відстрочка оплати боргу до одержання врожаю надасть можливість підприємству розрахуватись з кредитором, зберегти робочі місця та продовжувати здійснювати господарську діяльність.

Позивач звернувся з клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі його представника.

Зважаючи на те, що позивачем виконано вимоги суду щодо подання необхідних для вирішення спору документів, відповідач не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача, суд задовольняє заявлене клопотання.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

На підставі укладеного між сторонами договору поставки №081002 від 08.10.2012р. позивач зобов'язався відвантажити відповідачу 42 тн сої на суму 186900грн. з врахуванням ПДВ, а відповідач - прийняти сільгосппродукцію і провести її оплату у порядку і строки, передбачені умовами договору. (а.с.12)

На підставі товарно-транспортної накладної БПС №0012 від 07.10.2012р. позивач отримав для перевезення 41,56 тн сої на суму 184942грн. 01коп., що свідчить про виконання позивачем договірних зобов'язань (а.с.74)

У пунктах 4.3, 5.1 та 5.2 договору поставки №081002 сторони досягли домовленості, що право власності на товар у покупця виникає з моменту передачі товару постачальником.

Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту відвантаження товару на підставі рахунку-фактури постачальника у безготівковій формі.

Рахунок №9 на оплату сої був виставлений покупцю 9.10.2012р.

15 листопада2012р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо проведення повного розрахунку за одержану сільгосппродукцію. (а.с.13)

В наданій відповіді (лист №2 від 04.01.2013р.) відповідач повідомив позивача про неможливість негайного проведення розрахунку з огляду на скрутне фінансове становище та зазначив, що повний розрахунок за сою буде здійснено протягом 30 календарних днів. (а.с.59)

Після часткового проведення розрахунку у сумі 106 202 грн. 01коп. залишок несплаченої суми боргу становив 78740грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач перерахував борг із застосуванням встановлених Державним комітетом статистики України у грудні 2012р. та січні 2013р. індексів інфляції (грудень 2012р. - 100,2%, січень 2013р. - 100,2%). Згідно розрахунку розмір завданих інфляцією збитків становить 31грн. 50коп.

Позивач також за 137 днів прострочки платежу нарахував 884грн. 57коп. річних за ставкою 3%, які, поряд з інфляційними нарахуваннями та сумою основного боргу, просить стягнути з відповідача.

Відповідач визнав факт існування боргу, повідомивши суд про його часткове погашення у сумі 2000грн. згідно платіжних документів №209 від 25.03.2013р. на суму 1000грн. та 05.03.2013р. №168 на суму 1000грн., що підтверджується наданими в матеріали справи виписками обслуговуючої установи банку ПАТ "Діамантбанк".

Таким чином, на дату вирішення спору залишок боргу за одержану і не оплачену сою становить 76740грн.

Доказів проведення кінцевого розрахунку відповідач суду не надав.

Зважаючи на викладене, враховуючи положення ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення 76740грн. основного боргу, 31грн. 50коп. інфляційних нарахувань та 884грн. 57коп. річних суд визнав обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 2000грн. основного боргу провадження у справі припиняється по п.п.1-1 п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з оплатою і відсутністю предмета спору, з покладенням на відповідача витрат по сплаченому по цій сумі судовому збору.

Щодо решти позовних вимог, що стосуються стягнення 18200грн. упущеної вигоди та 3000грн. юридичних послуг, які позивач вважає судовими витратами, то в задоволенні цієї частини позову відмовляється за безпідставністю та невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні ст.44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Вартість юридичних послуг не відноситься до складу судових витрат, а є витратами їх замовника, пов'язаними із здійсненням підприємницької діяльності.

Щодо стягнення 18200грн. упущеної вигоди за наявності викладених підстав позову, то за приписами ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами наведеної правової норми для встановлення суб'єктивного цивільного права на відшкодування заподіяних збитків необхідно довести наявність складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Позивач стверджує, що якби відповідач своєчасно розрахувався за поставлений товар, він мав би можливість придбати аміачну селітру за ціною, яка станом на 16.10.2012р. становила 3100 грн. за 1 тн, тоді як отримавши можливість придбати її 16.01.2013р., змушений був сплачувати 3360грн. за 1 тн.

Продукти хімічного виробництва придбавались на підставі укладеного з ТОВ "Украгроком" договору №Чк 280812/05 від 28.08.2013р.

За правилами ст.ст.32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона доводить ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Жоден з поданих позивачем в обгрунтування вимоги про стягнення упущеної вигоди доказів, а саме: лист ТОВ "Украгропрому" від 16.10.2012р., прайсові ціни на мінеральні добрива від 16.10.2012р., рахунок на оплату по замовленню №Чк 000005 від 16.01.2013р., не містять підписів керівника або уповноважених осіб, печаток юридичних осіб, отже, не мають доказової сили. (а.с.27, 29)

Подана ксерокопія платіжного доручення №427 від 17.01.2013р. про перерахування ТОВ "Украгроком" 235200грн. за аміачну селітру не містить жодного з підписів уповноважених осіб банку та дат одержання платіжного документа, факт перерахування коштів не засвідчений підписами двох уповноважених осіб та не скріплений печаткою установи банку.

Позивачем не доведено наявність складу правопорушення: завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Відтак, правові підстави для стягнення 18200грн. упущеної вигоди відсутні.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 1593грн. 12коп. пропорційно задоволеним вимогам відносяться на відповідача.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення до 01.11.2013р. за наявності обставин, викладених у описовій частині рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, слід врахувати приписи ст.121 ГПК України про те, що виконання рішення може бути відстрочено за наявності обставин, які ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Як вбачається з довідки ПП "Стевлалі", грошові кошти у касі підприємства відсутні. Надана банком довідка №117 від 10.04.2013р. свідчить про те, що на кінець дня 23.04.2013р. залишок коштів на поточному рахунку №2600235311811 становив 818грн. 04коп.

Відтак, зважаючи на відсутність грошових коштів, відповідач не має реальної можливості провести розрахунок по існуючій заборгованості.

Поряд з цим, відстрочення виконання рішення до 01.11.2013р. призведе до ущемлення матеріальних інтересів позивача, який відвантажив товар, не одержавши за нього повного розрахунку, що призвело до виключення з обігу значної суми грошових коштів.

З метою збалансованості майнових інтересів, зважаючи на відсутність можливості проведення розрахунку, суд задовольняє клопотання про відстрочення виконання рішення, але при цьому, відстрочує виконання не до 01.11.2013р., а до 01.08.2013р.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.п.1 п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Стевлалі", м.Херсон, вул.Краснощекіна, 1а, кв.1, код 35329888, р.р.2600235311811 ПАО "Діамантбанк", МФО 320854, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок", Черкаська область, Тальнівський район, с.Лоташово, код 32629880, р.р.2600940925 АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, 76740грн. основного боргу, 31грн. 50коп. інфляційних нарахувань, 884грн. 57коп. річних та 1593грн. 12коп. судових витрат.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення до 01 серпня 2013р.

Повне рішення складено 17.05.2013р.

Суддя Н.О. Задорожна