Постанова

від 14.05.2013 по справі 33/241

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 33/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 13»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р.

у справі № 33/241 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний - 13"

про стягнення 153 547, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (змінене найменування Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-13" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані за період з 01.05.2005р. до 01.05.2008р. послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 122561,93 грн., а також стягнення інфляційних втрат у розмірі 30985,92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі

№ 33/241 позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 80645,98 грн. заборгованості за надані за період з 01.05.2005р. до 01.05.2008р. послуги з водопостачання та водовідведення, а також судові витрати. В іншій частині в позові відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, умови договору, а також висновок судово-економічної експертизи і дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 80645,98 грн. за період з 01.05.2005р. до 01.05.2008р. В частині стягнення інфляційних суд першої інстанції відмовив в позові, оскільки у розрахунку позивача не зазначений конкретний період виникнення прострочення сплати боргу, нового розрахунку позивач не надав, а тому на підставі 33 ГПК України суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивача у цій частині у зв'язку з недоведеністю позивачем розміру інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 33/241 скасувати частково в частині відмови в позові, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення є незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. Також, позивач вважає, що суд припустився помилки, прийнявши до уваги висновок судової експертизи, та не взяв до уваги всіх наданих позивачем доказів.

Відповідач також не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. у справі № 33/241 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволених вимог. Зокрема, відповідач вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та змісту укладеного договору.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивача відповідач вказує на безпідставність вимог, викладених у скарзі, вважає, що рішення в частині відмови позивачу в задоволенні частини вимог є законним, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач зазначає про необґрунтованість її доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. у справі № 33/241 апеляційну скаргу ПАТ АК «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.03.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. у справі № 33/241 апеляційну скаргу ЖБК «Молодіжний - 13» прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.03.2013р.

Ухвалою суду від 19.03.2013р. апеляційні скарги ПАТ АК «Київводоканал» та ЖБК «Молодіжний - 13» об'єднано в єдине апеляційне провадження.

Ухвалами суду від 19.03.2013р. та від 16.04.2013р. розгляд скарги відкладався у зв'язку з витребуванням у позивача додаткових документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 14.05.2013р. суд заслухав пояснення представників сторін, та оголосив, що на виконання ухвал суду позивачем подано пояснення та додаткові документи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити як необґрунтовану, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду скасувати частково, виходячи з наступного.

08.07.2003р. між АК "Київводоканал" (постачальник) та ЖБК "Молодіжний-13" (абонент) укладено Договір на водопостачання та водовідведення (далі - Договір, т.1, а.с.14-17).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65; далі - Правила № 65).

Згідно з пунктом 2.2 Договору абонент зобов'язувався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 3.1 Договору на водопостачання та водовідведення передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом пункт 3.3 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил

№ 65.

Відповідно до пункту 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02724/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003р. в частині своєчасності та повноти сплати за надані послуги, внаслідок чого, на думку позивача, виникла заборгованість у сумі 153 547, 84 грн.

Зокрема, позивач зазначає, що за період з 01.05.2005р. по 01.05.2008р. відповідачу було нараховано послуг з водопостачання та водовідведення за Договором на суму 309 071,11 грн. (з урахуванням знижки 5,5 %), проте сплачено відповідачем за надані послуги 168 581,67 грн., відповідно заборгованість за розрахунками позивача за надання вказаних послуг перед позивачем станом на 01.05.2008р. складає 122 561,93 грн. Також у зв'язку з простроченням позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить стягнути інфляційні втрати на суму 30 985,92 грн. (т.1, а.с.4-6).

Для обґрунтування розміру позовних вимог позивачем додано розрахунок з урахуванням обсягів водопостачання (ГВ - питна вода, яка йде на підігрів, ХВ - питна вода, СТ.ГВ - сток питної води, яка йде на підігрів) (т.1, а.с.106-108). Згідно з даним розрахунком позивач зазначає, що заборгованість виникла за послуги з постачанням питної води (ХВ) в обсязі 150 432 куб.м., а також її водовідведення (із застосуванням позивачем розрахунку до вказаного обсягу питної води сумарного тарифу на водопостачання та водовідведення) на суму 166798,86 грн., за поставлену воду на підігрів (ГВ) в обсязі 16 744 куб. м. на суму 8 639,90 грн. та 103 466 куб.м. на суму 80 120,16 грн., а також водовідведення води на підігрів (СТ.ГВ) в обсязі 120 210 куб.м. на суму 53 512,14 грн.

Також у розрахунку суми заборгованості позивачем застосовано встановлену знижку у розмірі 5,5 %.

Судом першої інстанції для вирішення питань, які потребують спеціальних знань 21.07.2008р. призначалася судова економічна експертиза.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 18.02.2009 р. (т.1, а.с.199-204), враховуючи, що серед документів ВАТ «АК «Київводоканал», наявних у матеріалах справи, були відсутні дані щодо показників приладів обліку по кодах 5-884 та 5-50884 та оскільки обсяг наданих послуг з водопостачання та водовідведення встановлюється за даними приладів обліку, експертом взято при проведенні дослідження в якості вихідних даних відомості, зазначені у документах ЖБК «Молодіжний-13» (т.1, а.с.203).

Після залишення судом першої інстанції згідно з ухвалою від 19.05.2009р. позову без розгляду та скасування даної ухвали судом апеляційної інстанції, позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції подав документи на підтвердження обсягів поставленої холодної води, а саме маршрутні карти за показниками водолічильників (т.2, а.с. 250-285).

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване у даній справі рішення та задовольняючи позов частково, повністю погодився з висновком судової експертизи та, з огляду наявні у справі документи, дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за період з 01.05.2005р. до 01.05.2008р. за послуги з водопостачання та водовідведення за Договором у сумі 80645,98 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи те, що питання обсягів поставленої та спожитої за договором води між сторонами є спірним та у зв'язку з цим наявні розбіжності у розрахунках між сторонами, ухвалами суду апеляційної інстанції від 19.03.2013р. та від 16.04.2013р. позивача було зобов'язано надати додаткові документи і пояснення (т.3, а.с.238, 239).

Зокрема, позивача зобов'язано подати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог за період з травня 2005р. по квітень 2008р. включно, тобто, за період, за який заявлено позовні вимоги, проте, в поданій ксерокопії «Уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог» позивачем необґрунтовано включено заборгованість 12 297,16 грн. за період, що передує періоду, зазначеному у позові.

Також позивачем не надано документального підтвердження обсягу постачання відповідачу холодної води на підігрів.

У зв'язку з наведеним колегія суддів зазначає, що висновок експерта не повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, в частині обсягів постачання води на підігрів (ГВ), оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджували б обсяги води поставленої на підігрів, а з урахуванням умов п. 3.3 Договору й щодо кількості стічних вод - відповідно в частині обсягів стоків гарячої води (СТ. ГВ).

Позивачем ні в суді першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції не подано документального підтвердження обсягів гарячого водопостачання (вода на підігрів) і, відповідно, обсягів стоків гарячої води.

Обсяги води на підігрів і стоки гарячої води, які надано відповідачем та використано експертом при проведенні дослідження, не є належними і допустимими доказами, які можуть підтвердити зазначені обставини, з точки зору вимог ст.34 ГПК України, оскільки ґрунтуються на умовах договору відповідача з АК «Київенерго», та заперечуються позивачем.

Колегія суддів враховує те, що з прийняттям Господарського кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між виробником послуг та споживачами (абонентами) регулюються відповідними договорами.

Слід зазначити, що між відповідачем - ЖБК "Молодіжний-13", як споживачем послуг (Абонент) та АК «Київенерго», як постачальником послуг (Постачальна організація) укладено договір № 23-0107 від 02.08.2000р. про постачання теплової енергії у гарячій воді (т.1, а.с.188-191).

В матеріалах справи відсутні та позивачем на вимогу суду (ухвала від 19.03.2013р., т.1, а.с. 206, 207) не надано суду доказів того, що бойлер, який здійснює підігрів води, знаходиться у володінні відповідача (перебуває на його балансі).

При цьому, посилання представника позивача, надані у судових засіданнях, на те, що обсяги води, яка йде на підігрів, визначені позивачем розрахунковим методом пропорційно кількості мешканців у будинку, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки позивачем на вимогу суду не було надано документального підтвердження такого розрахунку, як не надано й самого розрахунку обсягів поставленої води на підігрів для відповідача.

За таких обставин слід дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання води на підігрів (гарячої води) і згідно з п.3.3 Договору вимоги про стягнення заборгованості за послуги водовідведення гарячої води (стоки), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної (питної) води та водовідведення (стоки холодної води), колегія суддів зазначає, що в цій частині позивачем не доведено наявності відповідної заборгованості за період з 01.05.2005р. по 01.05.2008р., оскільки згідно з розрахунком позивача (т.1, а.с.108) за кодом 5-884 по особовому рахунку 412-91 (ХВ) позивачем надано послуги з водопостачання холодної води та водовідведення на суму 166 798,86 грн. З урахуванням встановленої знижки в розмірі 5,5 %, вартість зазначених послуг за цей період становить 157 624,92 грн.

Водночас, відповідачем сплачено за послуги водопостачання за Договором за цей же період 168 581,67 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, оскільки вказується ним у розрахунку.

За таких обставин слід дійти висновку, що позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача за Договором на послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2005р. по 01.05.2008р., оскільки сума оплати за Договором за цей період перевищує суму наданих позивачем послуг по особовому рахунку 412-91 (ХВ) за постачання води та водовідведення.

За відсутності основної заборгованості відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, у позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості та інфляційних втрат слід відмовити повністю у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилається позивач в позовній заяві.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими обставини, які не були доведені позивачем у встановленому порядку, а тому дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості за Договором у відповідача.

Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для часткового скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі

№ 33/241 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У зв'язку з цим апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 13» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не є обґрунтованими, а тому колегією суддів відхиляються, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позову, витрати на оплату за проведення судової економічної експертизи, а також судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 42, 43, 49, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі № 33/241 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 13» на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі № 33/241 задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі № 33/241 скасувати частково в частині задоволення позову, прийнявши нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 13» (код 22933979) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 33/241 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Агрикова О.В.

Повний текст постанови складено та підписано 15.05.2013р.