Постанова

від 15.11.2006 по справі 07/226-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/226-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» листопада 2006 року                                       Справа № 07/226-06

         Колегія суддів у складі:           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                       судді А.І.Бухана,

                                                                                       судді О.В.Шевель,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників:

позивача –         не явився

відповідача –     не явився

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   у   залі   судового   засідання              № 5 апеляційного господарського суду у місті Харкові    апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3803Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18 вересня 2006 року по справі № 07/226-06

за позовом Закритого акціонерного товариства ТД  «Щербінка ЛіфтЕкспо»(місто Москва)

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛіфтМонтажСервіс», (місто ДергачіДергачівський район, Харківська область)  

про стягнення 343678,70 руб. РФ

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 вересня 2006 року по справі № 07/226-06 (Інте Т.В.) позов задоволено, стягнути з відповідача на користь позивача 332410 руб. РФ основного боргу по оплаті продукції, 11268,70 руб РФ пені за порушення строків оплати, 3429 рос. руб. держмита та 630,43 рос. руб. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського Харківської суду області не погодився і у своїй апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що :

31 березня 2005 р. між ЗАТ ТД «Щербинка ЛіфтЕкспо»та ТОВ «ЛіфтМонтажСервіс»був укладений контракт № 23 на постачання 2 ліфтів, на загальну суму 1332410 російських рублів (далі –контракт).

Продавець –ЗАТ ТД «Щербінка ЛіфтЕкспо»зобов'язався, на підставі наданої покупцем – ТОВ «ЛіфтМонтажСервіс»технічної документації поставити продукцію, зазначену в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, а покупець –прийняти та оплатити її ( п.1.1 контакту).

Валютою платежу, відповідно до п. 4.3 контракту, сторони визначили рублі Російської Федерації.

Згідно п. 5.2 контракту, відповідач зобов'язався провести платіж в розмірі 100% вартості ліфтів, протягом 90 днів з моменту завершення митного оформлення на території Російської Федерації.

Постачання продукції, а саме, ліфтів №№ 59976, 59977 було здійснено позивачем за товарною накладною № 48 від 22.04.05 р. на загальну суму 1332410 російських рублів.

Митне оформлення продукції на території Росії було завершено 27.04.05 р., що підтверджено вантажною митною декларацією, оригінал якої було надано суду для огляду. Таким чином, відповідно до зазначених вище умов контракту, строк оплати отриманої продукції відповідачем закінчився 25.07.05 р.

Отримання продукції відповідачем підтверджено підписом уповноваженої довіреністю ЯИС № 720014 від 22.04.05 р. особою на товарній накладній № 48 від 22.04.05 р.

Оплата продукції була здійснена відповідачем частково, в сумі 1000000 рос. руб. за платіжними дорученнями № 343 від 08.07.05 р., № 407 від 18.07.05 р. та № 441 від 14.07.05 р., в зв'язку з чим відповідач визнається судом таким, що прострочив оплату на суму 332410 рос. руб. з 26.07.05 р.

Відповідно до розділу 9 контракту, з метою вирішення спору щодо оплати продукції, шляхом переговорів, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 940 від 24.10.05 р., про що суду  надані належні докази.

В зв'язку з неодержанням  відповіді на  претензію у встановлений контрактом 15-денний строк, позивач, у виконання умов п. 9.1 контракту , направив відповідачу лист № 329 від 21.03.06 р., в якому  запропонував, в строк до 30 березня 2006 р. призначити до складу паритетної комісії  двох представників відповідача для вирішення спору та узгодити час та місце роботи комісії. Відповіді на направлену пропозицію позивачем одержано не було.

Відповідач в судовому засіданні також не зміг надати доказів застосування будь-яких, передбачених контрактом заходів, для вирішення конфлікту.

Умовами п. 9.2 контракту сторони передбачили, що в разі неможливості врегулювання спору паритетною комісією протягом 15 днів з моменту її утворення або ні одна із сторін не змогла назначити в паритетну комісію представників протягом 10 днів, спір підлягає вирішенню, згідно з законодавством за місцезнаходженням винної сторони.

Таким чином, суд визнає звернення позивача до господарського суду Харківської області правомірним, підтвердженим умовами контракту та ст. 76 ГПК України.

Як передбачено ст. 506 ЦК Російської Федерації, за договором поставки, постачальник (продавець), який здійснює підприємницьку діяльність,  зобов'язаний передати в зумовлений строк або строки вироблені чи закуплені ним товари покупцеві для використовування в підприємницькій діяльності чи в інших цілях, не пов'язаних з персональним, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням.

Покупець оплачує поставлені товари з додержанням порядку і форми розрахунків, передбачених договором поставки. Якщо угодою сторін  порядок і форма розрахунків не обумовлені, то розрахунки здійснюються платіжними дорученнями ( п.1 ст. 516 ЦК РФ).

Будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання продукції та боргу перед позивачем по її оплаті, суду не надано.

В зв'язку з доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасності оплати продукції, суд  першої інстанції визнав позовні вимоги по стягненню боргу правомірними, належно обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У разі порушення зобов'язання  настають правові наслідки, передбачені законом або договором, одним з яких є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 330 ЦК Російської Федерації, неустойкою (штрафом, пенею) признається визначена законом грошова сума, яку боржник зобов'язаний виплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, при простроченні виконання.

Приймаючи до уваги досягнення сторонами, при укладанні контракту, умов забезпечення виконання грошових зобов'язань пенею в розмірі 0,01% від простроченої суми за кожний день прострочення (п.8.4 контракту), перевіривши порядок її нарахування, суд визнав вимоги по її стягненню правомірними та підлягаючими задоволенню.

Крім того, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, в зв'язку з задоволенням позову, відшкодування судових витрат, сплачених позивачем, покладено на відповідача.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

Наведені відповідачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не відповідають матеріалам справи. Його твердження стосовно недотримання господарським судом при розгляді справи норм Господарського процесуального кодексу України  стосовно порушення  процесуальних його прав документально не підтверджені. Разом з тим позивач документально обґрунтував факт несвоєчасності оплати продукції, отже суд  першої інстанції визнав позовні вимоги по стягненню боргу правомірними, належно обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, з чим погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області 18 вересня 2006 року у справі      № 07/226-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя                                                В.В.Афанасьєв

                                          суддя                                                        А.І.Бухан

                                          суддя                                                         О.В.Шевель