Рішення

від 12.11.2012 по справі 5015/3633/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.12 Справа№ 5015/3633/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України, м. Савинці Рокитнянського району Київської області;

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)», м. Львів;

за участю: Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Біла Церква;

про: стягнення 1133852 грн. 20 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: не з'явився; позивача: не з'явився; відповідача: Купецька М.М. -представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 03.09.2012 року порушено провадження у справі за позовом Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України до Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)»про стягнення 12 686 грн. 65 коп. Розгляд справи призначено на 17.09.2012 року.

В судове засідання 17.09.2012 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 20719/12 від 17.09.2012 року). Представник відповідача проти відкладення розгляду справи не заперечував. Розгляд справи відкладено на 29.10.2012 року.

В судовому засіданні 29.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про провадження строку розгляду справи. Представник відповідача позов заперечив, подав відзив на позовну заяву (вх. № 837 від 29.10.2012 року). Проти відкладення розгляду справи не заперечував. 25.10.2012 року та 29.10.2012 року на адресу суду від Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява про вступ у справу та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення термінів поставки в розмірі 1133852 грн. 20 коп. Суд ухвалив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, залучити прокуратуру до участі у справі та прийняти до провадження заяву про збільшення розміру позовних вимог. Розгляд справи відкладено на 07.11.2012 року.

В судовому засіданні 07.11.2012 року представники прокуратури та позивача не з'явилися. Представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 12.11.2012 року. В судовому засіданні 12.11.2012 року представники прокуратури та позивача не з'явилися. Представники відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Військова частина 1471 Державної прикордонної служби України звернулася з позовом до Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)»про стягнення пені за порушення строків поставки товару у розмірі 1133852 грн. 20 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 07 травня 2012 року між військовою частиною 1471 (надалі по тексту рішення -позивач, замовник) та Державним підприємством «Підприємство Личаківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (№30)»(надалі по тексту рішення - відповідач, постачальник) був укладений договір про постачання борошна пшеничного першого ґатунку № 65-12 у кількості, якості, асортименті та ціні, вказаній у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (надалі по тексту рішення -договір). Загальна сума Договору, згідно п. 3.1., складає 4 357 250,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 726 208,33 грн.

Відповідно до п. 6 Договору замовник має право контролювати поставку товару у строки установлені цим Договором, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором та забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам цього Договору.

Пункт 5.2. Договору передбачає: «Строк поставки товару за цим Договором складає п'ятнадцять робочих днів з моменту подання письмової заявки замовника, але не пізніше трьох робочих днів до завершення поточного місяця».

Замовник направив заявку про кількість та строки поставки товару до постачальника від 08.05.2012 року № 4-12, яка була прийнята постачальником та товар по якій мав бути поставлений не пізніше 29.05.2012 року. Кінцевою датою поставки за умовами договору було 29.05.2012 року.

Згідно зі специфікацією до Договору, постачальником було здійснено поставку борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 20000 кг. 06.06.2012 року до військової частини 9971 м. Луцьк на суму 60600,00 грн., з наданням документів щодо якості товару, які не відповідають вимогам чинного законодавства (Законів України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001р. №2406-III та «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини»від 06.09.2005р. №2809-IV).

Відповідно до п. 7.4. Договору: «У разі поставки недоброякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 цього Договору постачальник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 2% вартості недоброякісного товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом. У випадку відмови від підпису цього акту однією із Сторін цього Договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього Договору. Зазначений товар не зараховується Постачальнику у виконання поставки і підлягає заміні в строк п'ять робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідної якості товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за цим Договором».

У зв'язку із наданням документів щодо якості товару, які не відповідають вимогам чинного законодавства у відповідності до п. 7.4. Договору постачальнику було нараховано штраф у розмірі 2% від вартості недоброякісного товару, що складає 1212,00 грн.

13.06.2012 року постачальник провів заміну товару в кількості 20000 кг. і поставив його до військової частини 9971 м. Луцьк, яке було прийняте встановленим порядком, але при цьому допустив прострочення строків поставки як до даної військової частини, так і до інших військових частин Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 7.3. Договору: «За порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.2. Договору постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.».

Постачальником було порушено терміни постави товару до військових частин державної прикордонної служби України, вказаних у специфікації до Договору на різні терміни та всього нараховано пені 2376,60 грн.

Заявлену позивачем претензію від 27.06.12 року № 1318 до відповідача про сплату штрафу за порушення строків поставки та заміну недоброякісного товару відповідач виконав частково, сплативши 1212,00 грн. на рахунок Замовника.

Письмової відповіді на претензію, щодо причин не оплати пені за порушення строків поставки у розмірі 2376,60 грн. відповідач не надав.

У подальшому при виконанні умов Договору при постачанні за заявкою замовника від 12.06.2012 року № 13-12 необхідно було здійснити поставку товару не пізніше 27 червня 2012 року. Постачальником умови Договору в частині термінів поставки були дотримані. Однак, згідно акту неприйняття продовольства від 27.06.2012 року № 50, складеного відповідною комісією в/ч 2197 м. Білгород-Дністровський, поставлений товар був не належної якості, що призвело до нарахування замовником штрафу у розмірі 2% від вартості недоброякісного товару.

Розглянувши вказаний акт, суд дійшов висновку, що при складанні даного документу, відповідними особами даної військової частини не дотримано усіх вимог чинного законодавства, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, на який також посилаються сторони у Договорі, зокрема п. 2.3.

Так, Акт № 50 неприйняття продовольства містить відомості про присутність в борошні пшеничному 1-го ґатунку, доставленого від виробника ЛВК № 30, постачальника в/ч 1471, мертвого амбарного шкідника та павутиння. Даний акт підписаний головою та членами комісії -працівниками Білгород Дністровського прикордонного загону та затвердженого його начальником, однак підпис представника виробника відсутній, так, як і запис про відмову від підпису. Окрім того, п. 25 Інструкції передбачає, що особи, які здійснюють приймання продукції, зобов'язані суворо виконувати правила приймання продукції і посвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участі. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками приймання забороняється. Однак, працівниками внесено відповідні записи про наявність шкідників у продукції, хоча ними безпосередньо це не встановлено, а проби направлено на лабораторне дослідження до лабораторії Білгород-Дністровського КХП. Висновки про результати дослідження постачальнику, як виробнику надано не було (у відповідності до п. 31 Інструкції, до акту про неприйняття продукції мають зокрема бути долучені акт відбору зразків і висновки за результатами аналізу відібраних зразків).

Пункт 28 Інструкції вказує, що з відібраних зразків один залишається у товароодержувача, другий направляється виробнику продукції. Однак жодних зразків постачальнику надано не було.

Постачальником проведено заміну продовольства 04.07.2012 року в повному обсязі, про що свідчить акту прийняття продовольства № 588, але порушив при цьому строки поставки на 6 днів, що призвело до нарахування пені у розмірі 402,00 грн.

За цим же Договором постачальником за заявкою замовника на червень було поставлено борошно до військової частини 9937 м. Маріуполь Донецького прикордонного загону у кількості 15000 кг. На суму 51300,00 грн. Однак, відповідно до записів акту комісійного огляду продукції від 27.06.2012р. № 4, дана продукція була неналежної якості, за що було нараховано штраф у розмірі 1026,00 грн.

Суд, оглянувши акту, встановив, що у порушення вимог Інструкції та п. 7.4. Договору, який зокрема говорить: «...У випадку відмови від підпису цього акту однією із Сторін цього Договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього Договору...», у акт внесено запис «водій від підпису відмовився», але не вказано, що водій діяв на підставі доручення і є уповноваженим представником Сторони, а саме виробника. У відзиві на позовну заяву № 60 від 29.10.2012 року, поданого відповідачем, та згідно пояснень його представника у судовому засіданні, вказаний водій не був уповноваженою особою відповідача, лише перевізником.

Заміну вказаного товару було проведено постачальниом 04.07.2012 року в повному обсязі, однак при цьому допустив порушення строків поставки на 6 днів, що призвело до нарахування пені у розмірі 307,80 грн.

За Договором та заявкою, поданою замовником на червень 2012р., до військової частини 2138 м. Одеса 25.06.2012р. було поставлено борошно в кількості 10000,00 кг. на суму 33300,00 грн. Відповідно до акту неприйняття продовольства від 25.06.12р. №1 та протоколу дослідження харчових продуктів лабораторії СЕЗ Держприкордонслужби від 25.06.12 р. № 224, даний товар був неналежної якості, що призвело до нарахування штрафу у розмірі 666,00 грн. Судом також встановлено невідповідність даного акту вимогам інструкції та Договору, зокрема не вказано особу представника постачальника, котрий був присутній при складанні даного акту та документ, на підставі якого він діє.

Заміна продовольства проведена 03.07.2012 року в повному обсязі, але з порушенням строків поставки на 5 днів, що призвело до нарахування пені у розмірі 166,50 грн.

Постачальником також порушено строки поставки продукції за заявкою замовника на червень до військової частини 1493 м. Чоп. Товар поставлено 05 липня 2012 р. в кількості 20000,00 кг. на суму 62400,00 грн. Прострочення становило 7 днів і відповідно до вимог п. 7.3. Договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 436,80 грн.

За цим же Договором постачальником за заявкою замовника на червень, до військової частини 9938 м. Луганськ, 02 липня 2012р. було поставлене борошно першого ґатунку в кількості 15000,00 кг. на суму 51750,00 грн., однак при цьому допустив порушення строків поставки на 4 дні, що призвело до нарахування пені у розмірі 207,00 грн.

В липні 2012 року постачальнику була направлена заявка замовника № 25-12 від 04.07.2012 року про кількість та перелік військових частин (згідно Специфікації до Договору) до яких необхідно було здійснити поставку товару не пізніше 27.07.12р., але, як вказано позивачем у своїй позовній заяві, постачальник свої зобов'язання станом на 15.10.2012 року не виконав, що призвело до нарахування пені у розмірі 1 133 407,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву дані вимоги заперечив повністю, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки має місце прострочення кредитора, аргументувавши своє прохання наступними доводами.

Пунктом 5.8. договору № 65-12 передбачено, що для виконання постачальником подальшого перевезення товару до товароодержувача, уповноважені особи замовника виписують накладну на товар (у двох примірниках) та акт приймання-передачі товару на перевезення (у двох примірниках). До позивача було скеровано пакет документів, необхідних для оформлення супровідних документів до відповідних військових частин Державної прикордонної служби. Дані документи 17.07.2012 року були особисто доставлені директором Підприємства ЛВК (№30), про що свідчить копія посвідчення про відрядження даної особи. Їх прийнято не було та не було надано жодних письмових заперечень, так, як і не було складено будь-яких актів щодо їх неналежного оформлення чи відсутності якогось із документів. Також жодного з таких документів не було надано позивачем у судових засіданнях. 19.07.2012 року відповідачем було направлено лист вих. № 3389 від 18.07.2012 року на ім'я заступника Голови Державної прикордонної служби України -директора Департаменту забезпечення генерал-лейтенанта Ліщинського О.І., а копія електронною поштою на адресу позивача. Відповіді на цей лист жоден із адресатів не надав. 13.08.2012 року уповноваженою особою відповідача ще раз було особисто доставлено документи для прийняття їх позивачем та оформлення відповідних документів, без яких постачальник не міг виконати умови Договору як в частині доставки до замовника, так і в частині доставки товару до товароодержувачів. Ці документи в черговий раз без складання будь-яких актів чи претензій прийняті не були.

Згідно з даними книги складського обліку (№ 1392) відповідача та згідно пояснень його представника у період, коли ним мало бути виконано поставка за заявкою замовника за липень на його складах знаходилась продукція, необхідна для відвантаження товароодержувачам, що свідчить про те, що зобов'язання могло бути виконано у випадку належного прийняття його позивачем і прострочення не настало у зв'язку із неможливістю його виконання через відсутність товару у постачальника. Крім цього, оскільки поставка не відбулась, то вона не була оплачена позивачем і, відповідно, це не принесло очікуваний прибуток постачальнику та утруднювало можливість виконання зобов'язань перед Замовником за заявками на наступні місяці, а також зобов'язань перед іншими контрагентами, зокрема по договорах на закупівлю зерна, оскільки частково отримані кошти ідуть на його закупівлю для подальшого його помолу на борошно на потужностях постачальника.

За умовами Договору відповідно до заявки замовника на серпень від 07.08.2012 року № 38-12 постачальнику необхідно було здійснити поставку борошна пшеничного на адресу військової частини 2142 (м. Мукачеве) в кількості 20000,00 кг. на суму 63600,00 грн. та до військової частини 2195 (м. Чернівці) в кількості 20000,00 кг. на суму 63600,00 грн. не пізніше 28 серпня 2012р. Але фактична поставка товару до військової частини 2142 відбулась 29.08.12 р., що призвело до порушень строків поставки на 1 день, у зв'язку із чим відповідно до Договору було нараховано пеню у розмірі 63,60 грн. Поставка продукції до військової частини 2195 відбулась 04.09.12р. із порушенням строків на 6 днів, через що було нараховано пеню в розмірі 381,60 грн. Разом пеня за порушення термінів поставки за серпневою заявкою становить 445,20 грн.

Судом встановлено, що, Державне підприємство «підприємство Личаківська виправна колонія № 30»є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади і кошти, отримані від господарської діяльності, спрямовує на забезпечення належного утримання засуджених, здійснюючи одну з функцій виконавчої влади держави. Відповідно до положень Статуту відповідача, підприємство створене з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Личаківській виправній колонії (№ 30), до суспільно-корисної праці і забезпечення їх професійно-технічного навчання..

Відповідно до довідок, наданих відповідачем у судових засіданнях, станом на 01.11.2012 року дане підприємство має значну заборгованість по внесках до Пенсійного фонду України, а саме -1 043 280, 08 грн., по податкових платежах -1 435 602,21 грн., за соціальним страхуванням від нещасних випадків -99 685,17 грн., заборгованість по заробітній платі становить -49 207,49 грн., що свідчить про важке фінансово-економічне становище відповідача.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підставою нарахування 1133852 грн. 20 коп. пені є прострочення відповідачем термінів поставки.

Відповідно до п. 7.4 договору у разі поставки недоброякісного товару та/або поставки товару з порушенням вимог розділу 2 цього Договору постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 2% вартості недоброякісного товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується відповідним актом. У випадку відмови від підпису цього акту однією із Сторін цього Договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього Договору. Зазначений товар не зараховується постачальнику у виконання поставки і підлягає заміні в строк п'ять робочих днів з дня отримання документа щодо невідповідної якості товару. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань за цим Договором.

У зв'язку із наданням документів щодо якості товару, які не відповідають вимогам чинного законодавства у відповідності до п. 7.4. Договору постачальнику було підставно нараховано штраф у розмірі 2% від вартості недоброякісного товару, що в загальному розмірі становить 1133852 грн. 20 коп.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на наведені вище обставини, та враховуючи те, що стягнення штрафних санкцій у розмірі, встановленому позивачем у позовній заяві, призведе до збільшення розміру заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам підприємства ЛВК (№30), невиплати заробітної плати засудженим, працевлаштованим на підприємстві, а відповідно і відрахувань по єдиному соціальному внеску до Пенсійного фонду України та сплати до державних цільових фондів державного бюджету, зупинки енергопостачання в установі (газ, електроенергія, теплопостачання), суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій), що підлягає до стягнення, до 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись вищенаведеними нормами та ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Личаківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30)»(79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДР 34663242) на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України (09610, Київська область, Рокитнянський район, с. Савинці, код ЄДР: 23311530) 2000 грн. 00 коп. пені та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 16.11.2012 року.

Суддя Р.Матвіїв