Рішення

від 16.05.2013 по справі 2-2257/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-2257/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на майно, --

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із зазначеною заявою, якою просить суд ухвалити рішення про визнання недійсним заповіту та визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 Житомирського району Житомирської області (далі та текстом спірний будинок). В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, не змінювали та обґрунтовували наступним. Спірний будинок, на підставі записів по господарської книги по сільській раді, належав позивачу, оскільки головою двору був записаний саме позивач. Однак посадовими особами були здійснені підробки за наслідками яких головою господарського двору стала інша особа, а саме батько позивача. В подальшому батько позивача склав заповіт, яким будинок поділив між дітьми. В теперішній час, продовжував пояснювати представник позивача, відповідач чинить йому перешкоди в користуванні майном, яке має намір успадкувати, і позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Позивач вважає, що оскільки головою двору був саме він, його батько не мав права складати заповіт і заповідати майно яке йому не належало.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та дали наступні пояснення. Дійсно існує будинок, який був збудований батьками позивача та дідом з бабою відповідача. За життя батько позивача склав заповіт, яким заповів по половині домогосподарства синам. Позивач з таким поділом не погоджується, як продовжували пояснювати представники відповідача, і має намір забрати весь будинок.

Представник сільської ради в судовому засіданні позов не визнала та дала пояснення якими зазначила, що по господарська книга є статистичним документом, який лише має в наявності ту або іншу інформацію, а правовстановлюючим не являється. Виправлення, що були здійснені в певний час не свідчать про підроблення.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши показання свідків допитаних за клопотанням обох сторін суд встановив наступні фактичні обставини справи. Позовом заявлено дві вимоги. Про визнання заповіту недійсним та про визнання права власності на спірний будинок. Суд не приймає до уваги докази надані сторонами у справі під час слухання справи про той факт, хто саме будував будинок, проживання в ньому адже дані факти не відносяться до предмету спору. Таким чином показання свідків допитаних за клопотанням обох сторін до уваги судом не приймаються, як такі, що не стосуються предмету спору. Так само не стосується предмету спору і факт проживання чи не проживання позивача у спірному будинку, адже із таким предметом і підставами позову, на переконання суду, даний факт не має значення для прийняття рішення у даній справі.

На час розгляду справи суду не були надані правовстановлюючі документи на спірний будинок, які б стверджували хто із сторін або інших громадян є його власником. Запис у по господарській книзі, на переконання суду, не є єдиним, безспірним та необхідним правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на спірне майно конкретній особі. Отже стверджувати про те, що батько позивача не був власником будинку на час складення заповіту і таким чином не міг його заповідати не можна.

Так само суд не погоджується із голослівною думкою позивача про те, що внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань заяви позивача про підробку по господарської книги, є доказом його підроблення, адже за положеннями ст. ст. 60, 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами у справі і доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу лише щодо про цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок і лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тим самим, докази подані стороною позивача не підтвердили підробку здійснену в по господарській книзі. Інших доказів сторонами надано не було. В любому випадку на час відкриття спадщини після смерті батька позивача даний будинок не входив до спадкової маси, а отже і не міг бути успадкований будь-ким, як то за заповітом чи за законом. Що найменше на це вказують докази подані сторонами і досліджені у даній справі.

Інша і на переконання позивача похідна позивна вимога про визнання права власності за ним на домоволодіння не підлягає до задоволення адже правових підстав для задоволення такої вимоги позивачем не наводилось, як і не підтверджувалось належними та допустимими доказами. Наведені у позові підстави і визначені ст. 392 ЦК України про те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, не підлягає до застосування, адже як було встановлено в судовому засіданні позивач не є власником спірного майна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що позивачем не було доведено ті обставини на які він посилався, що вимагає у задоволенні позову відмовити.

На підставі вищевикладеного, суд, --

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян