Рішення

від 15.04.2013 по справі 904/2562/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.13р. Справа № 904/2562/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект - Україна", м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 70871,64 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Серенковій О..О.

Представники:

Від позивача: Усенко Д.А. - дов. №15/04 від 15.04.13р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект - Україна", м. Дніпродзержинськ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод", м. Дніпропетровськ про стягнення суми 70 871,64 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 70 000 грн., суми 3 % річних у розмірі 661,64 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 210 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансової допомоги №1910 від 19.10.12р.

Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи, довідки про заборгованість, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, а також подав заяву, просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із веденням переговорів з позивачем щодо суми заборгованості та можливості укладення мирової угоди.

Представник позивача подав заяву, проти другого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує, оскільки жодних переговорів з відповідачем не ведеться та вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та навмисно затягує розгляд справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглядається за наявними у ній документами (ст. 75 ГПК України).

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект - Україна", м. Дніпродзержинськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод", м. Дніпропетровськ було укладено договір поворотної фінансової допомоги №1910.

Відповідно до предмету Договору, позикодавець надає позичальникові поворотну фінансову допомогу, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку у користування на певний строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як оплати за користування грошовими коштами.

Згідно п.2.1. Договору, сума позики по даному Договору складає 70 000,00 грн.

19.10.12р. Позивач перерахував позику на розрахунковий рахунок відповідача, відповідно до п.3.1., п.3.2., п.3.3. договору, що підтверджується платіжним дорученням №845.

Строк надання позики позичальнику визначається з моменту зарахування грошових коштів на р/р позичальника (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, повернення грошових коштів проводиться частинами або в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача до 01.12.2012р.

Однак відповідач зобов'язання в частині повернення 70 000,00 грн. не виконав, позику не повернув, у зв'язку із чим станом на момент звернення позивача з позовом до суду утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 70 000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості по договору надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 70 000 тис. грн.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 210 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 661,64 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 210 грн. та 661,64 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Докази сплати заборгованості відповідачем у добровільному порядку сторонами не представлено.

Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про заборгованість та матеріалами справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд залишає без задоволення, оскільки відповідач був своєчасно повідомлений про слухання справи, однак незважаючи на це, вдруге не з'явився в судове засідання, відзиву на позов до цього часу відповідач не надав. Як зазначено в інформаційному листі ВГСУ від 15.03.10 р. №01-08/140 « Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві » : Матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У зв'язку з наведеним Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на таке. У разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами), де зазначено: «Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідачем не було виконано умов договору про надання поворотної фінансової допомоги та не повернуто суми позики в строк до 01.12.12р., а зобов'язання повинні виконуватись належним чином.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 1046, 1049, 1050 ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський ливарний завод", 49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, буд. 27 ( код ЄДРПОУ 33473827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничмаштехкомплект - Україна", 51922, м. Дніпродзержинськ, вул. Костромська, буд. 11 (код ЄДРПОУ 35759789) суму основного боргу у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., суму інфляційних втрат у розмірі210 (двісті десять) грн. 00 коп., суму 3 % річних у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 64 коп. та суми судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко Повний текст складено 17.05.13р.