Постанова

від 07.05.2013 по справі 826/689/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2013 року 14:56 № 826/689/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби доДержавного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача - Ціленко В.О.

від відповідача - Вареник А.М.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» (далі по тексту - відповідач, ДП «Київська військово-картографічна фабрика»), в якому просила стягнути податкову заборгованість перед бюджетом у розмірі 556034,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент звернення до суду за відповідачем рахується податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов'язано відповідача протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

08 лютого 2013 року відповідачем через канцелярію суду подано заперечення проти позову, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року справу призначено до судового розгляду на 19 лютого 2013 року.

Судове засідання, призначене на 19 лютого 2013 року, судом відкладалось на 11 березня 2013 року в зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

26 лютого 2013 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні, призначеному на 11 березня 2013 року, протокольною ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду вказаної заяви представника позивача про збільшення позовних вимог на підставі статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, а розгляд справи відкладено на 14 березня 2013 року у зв'язку з ненаданням представником позивача витребуваних судом документів.

У судове засідання 14 березня 2013 року представник позивача не з'явився, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 02 квітня 2013 року з постановленням ухвали про витребування доказів.

У судовому засіданні, призначеному на 02 квітня 2013 року, протокольною ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 20 березня 2013 року на підставі статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі до 29 квітня 2013 року.

Судове засідання, призначене на 29 квітня 2013 року, судом відкладалось на 7 травня 2013 року за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 7 травня 2013 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача проти заявленого позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Київська військово-картографічна фабрика» зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією в м. Києві 11 червня 2007 року та взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2011 та 2012 роках у податкових деклараціях з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб, та у зв'язку з винесенням 27 лютого 2012 року податкового повідомлення - рішення №1495/1502 на суму 2300,00 грн. податкове зобов'язання по сплаті названих податків станом на 09 жовтня 2012 року визначене у розмірі 556034,77 грн.

Так, відповідачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість №9012219447 від 15 грудня 2011 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 30353,00 грн., №9013705226 від 18 січня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 33904,00 грн., №90057216369 від 16 лютого 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 19642,00 грн., №9020204655 від 19 квітня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 37767,00 грн., №9028187179 від 21 травня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 56785,00 грн., №90346043398 від 19 червня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 43910 грн., №9041715000 від 19 липня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 45704,00 грн., №9050328863 від 20 серпня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 52156,00 грн., №9056482019 від 18 вересня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 44464,00 грн. Також позивачем нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у розмірі 2300,00 грн., про що винесено податкове повідомлення - рішення №1495/1502.

Окрім того, відповідачем подано декларації з земельного податку з юридичних осіб №4091 від 31 січня 2011 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 8698,87 грн., та №9001160583 від 24 січня 2012 року, згідно якої сума нарахованого податку підлягає сплаті щомісяця.

Проте, у строки, визначені податковим законодавством, суми податків до бюджету перераховані не були, так само як і сума грошових зобов'язань, визначена податковим повідомленням - рішенням, що і спричинило подання даного позову.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов'язань зі сплати земельного податку та податку на додану вартість, подані платником податків до податкових органів у 2011 та 2012 роках.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства у 2011 році є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми плати за землю.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Правове регулювання земельного податку з юридичних осіб та податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин здійснюється розділами ХІІІ та V Податкового кодексу України, відповідно.

Так, статтею 269 ПК України закріплено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування резидента є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а базою - нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до положень статей 285 та 286 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України закріплено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Строки сплати плати за землю визначені статтею 287 ПК України, згідно з якою податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до приписів статті 203 Податкового кодексу України платники податку на додану вартість визначають базу оподаткування зазначеним податком та протягом 20 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подають до податкового органу податкову декларацію, в якій визначають суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Проте, відповідач покладені на нього обов'язки щодо сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість та земельного податку не виконав, що й зумовило виникнення податкової заборгованості.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Перевіряючи обґрунтованість визначених позивачем сум заборгованості по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, застосованих позивачем шляхом винесення податкового повідомлення - рішення від 27 лютого 2012 року №1495/1502, суд зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання відповідачем за період з 30 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року, за результатами якої складно акт № 49/1507 від 24 лютого 2012 року.

Актом № 49/1507 від 24 лютого 2012 року встановлено порушення відповідачем пунктом 57.1. статті 57 ПК України, що призвело до нарахування штрафу в розмірі 2300,00 грн.

У строки, визначені податковим законодавством, зазначене податкове повідомлення - рішення суб'єктом господарювання оскаржено не було, а отже, в силу положень пункту 57.3. статті 57 ПК України, відповідач повинен був сплатити суму штрафу протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з копії зазначеного рішення, воно отримано відповідачем 29 лютого 2012 року, а отже зазначена у ньому сума на момент розгляду справи є узгодженим грошовим зобов'язанням.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківського районі м. Києва надіслано ДП «Київська військово-картографічна фабрика» податкову вимогу №3505 від 04 квітня 2011 року, яка отримана відповідачем 20 квітня 2011 року.

Станом на дату судового розгляду даної справи, відповідачем частково проведено оплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 34000,00 грн. та земельного податку з юридичних осіб у розмірі 18500,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та обліковими картками, у зв'язку з чим сума податкового боргу по вказаним податкам зменшилась до 503534,77 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1. названої статті під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 ПК України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18 пункту 2.1. статті 20 ПК України.

При цьому пунктами 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочиснтва України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочиснтва України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені вище обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ДПІ в Шевченківському районі м. Києва.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6, код ЄДРПОУ 08024253) заборгованість перед бюджетом, а саме:

- зі сплати податку на додану вартість у розмірі 355270 (триста п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят) грн. 72 коп. на р/р 31119029700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37995466, код платежу 14010100

- зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 148264 (сто сорок вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 05 коп. на р/р 33217811700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37995466, код платежу 13050100.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко