Постанова

від 17.05.2013 по справі 5006/40/24/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013 р. справа №5006/40/24/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: ОСОБА_4 від позивача: Cеменчонок О.В. - директор Зімов С.В. - довіреність від 25.07.2012 року №2005 від відповідача 1:ОСОБА_7 ОСОБА_8 від відповідача 2:не з'явились розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі№ 5006/40/24/2012 (Суддя: Говорун О.В.) за позовною заявою Приватного підприємства «Дніпротранслогістик», м.Дніпропетровськ до відповідача 1Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Горлівка до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, м.Горлівка простягнення збитків в розмірі 291846 грн. 08 коп. В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Дніпротранслогістик» (далі - ПП «Дніпротранслогістик», позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - відповідач 1) збитків в розмірі 291846 грн. 08 коп.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2012 року залучено до участі у справі другого відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_9 (далі- відповідач 2).

19.09.2012 року позивач надав до матеріалів справи заяву, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів збитки в розмірі 268127 грн. 95 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2012 року у справі №5006/40/24/2012 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Приватного підприємства «Дніпротранслогістик» 268127 грн. 95 коп. збитків та 5362 грн. 56 коп. та витрати з оплати судового збору, повернуто Приватному підприємству «Дніпротранслогістик» з державного Бюджету України судовий збір в розмірі 474 грн. 36 коп., в задоволенні позову відповідно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 - відмовлено.

ФОП ОСОБА_7, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року в частині стягнення з ФОП ОСОБА_7 збитків в розмірі 268127 грн. 95 коп., судових витрат в розмірі 5362 грн. 56 коп. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 вказує на те, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, які мають значення по справі та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до невірного прийняття рішення по справі.

Відповідач 1 зазначає, що між ним та ПП «Дніпротранслогістик» відсутні будь-які договірні відносини, контракт-заявку від 08.07.2011 року №43/07 відповідач 1 з позивачем не підписував та печаткою не скріплював. Крім того, зауважує на тому, що оригінал відповідної контракт-заявки в матеріалах справи взагалі відсутній. На думку апелянта, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заподіяння збитків позивачу, а тому підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_7 на користь позивача збитків є необґрунтованими та документально не підтвердженими.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та є таким, що підлягає залишенню в силі.

Апелянт та його представник в судовому засіданні 15.05.2013 року підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, у позові відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2013 року заперечували проти доводів апеляційної скарги, надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач 2 в судове засідання 15.05.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до початку розгляду справи надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу в частині стягнення грошових коштів з відповідача 1 задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача 2 не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.11 року ПП «Дніпротранслогістик» (позивач ) надіслав ФОП ОСОБА_7 контракт - заявку №43/07 транспортного експедирування засобами факсимільного зв»язку, якою відповідач 1 підтвердив надання автомобіля Renault, (державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій - ОСОБА_10) для здійснення перевезення вантажу - пиво у кількості 20 тон за маршрутом м. Калуга (РФ) - м. Донецьк (Україна), власником якого є ТОВ «САБМіллер РУС» (далі- контракт-заявка №43/07) (т.1 а.с.16).

Дана контракт-заявка, на яку посилається позивач, як на підставу позову, була укладена на виконання заявки на перевезення, погодженою між ПП «Дніпротранслогістик» та ТОВ «Вента - Транс ТЛ» ( т. 1 а.с.15), що діяло на виконання умов договору транспортної експедиції № 01/01-09 від 19.01.2009 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «САБМіллер РУС» (а.с.137-139 т.1).

12.07.2011 ТОВ «САБМіллер РУС» (відправник) відправив на адресу ПАТ «Міллер Брендз Україна» вантаж - пиво солодове, 1210 упаковок, 22 піддони, 24200 пляшок. Перевізник - ОСОБА_9, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №10009180/120711/0005004 (т. 1 а.с.134).

Відповідний вантаж для перевезення прийняв водій - ОСОБА_10, що діяв на підставі довіреності, виданої ТОВ «Вента-Транс ТЛ», а не відповідачем 1.

Як стверджує позивач, 13.07.2011 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (а/ш Москва-Белгород 360 км.+320 м.), в результаті якої автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1, та причеп Lamberet, державний номер НОМЕР_2, зазнали механічних пошкоджень, про що нібито свідчать довідки про участь в дорожньо-транспортій пригоді (т. 1 а.с.88-89), але інших належних доказів факту ДТП (протоколу зі схемою події, рішення суду з притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності тощо) матеріали справи не містять.

Також нібито в результаті дорожньо-транспортної пригоди значних пошкоджень зазнав й вантаж, який в подальшому перевантажений до іншого транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_3, та повернутий на склад вантажовідправника.

20.07.2011 року на складі ГП Товариства з обмеженою відповідальністю «САБМіллер РУС» складений акт огляду готової продукції №1, який підписаний, в тому числі, водієм а/м НОМЕР_3 - ОСОБА_11 та представником СПД «ОСОБА_9» - ОСОБА_12, але без участі представника відповідача 1 та водія, який був причетний до ДТП, та згідно якого вся продукція нібито знаходиться в непридатному для подальшого транспортування та використання стані, а саме: не стандартній упаковці (ящики від овочів, картонні коробки). На пляшках - пошкоджені паперові етикетки, залишки скла. Дана продукція не відповідає стандартам Товариства з обмеженою відповідальністю «САБМіллер РУС» (т.1 а.с.33).

В матеріалах справи також є експертний висновок Відділу по управлінню якістю від 20.07.2011 року №70, згідно якого продукція, що надійшла, не відповідає стандартам ТОВ «САБМіллер РУС» до упакованої продукції, несе додаткові потенційні ризики для споживача, що суперечить вимогам Системи Харчової безпеки НАССР, яка діє на заводі (т. 1 а.с.32).

За результатами висновку експертизи від 25.07.2011 року №0430100178/2011, проведеної Калузькою торгово-промисловою палатою, вантаж - пиво «Міллер Дженьюин Драфт» у скляних пляшках по 0,5 л., що надійшов на адресу ТОВ «САБМіллер РУС», м. Калуга, після пошкодження (з місця ДТП в 4 км. від м. Орел) доставлений без оригінальної упаковки (пляшки розміщені в пристосованій тарі), що не виключає додаткового їх пошкодження при транспортуванні. Небезпека продукції для споживача не забезпечена (а.с.24-30 т.1).

29.07.2011 року вся продукція була утилізована на підставі Наказу ТОВ «САБ Міллер РУС» від 21.07.2011 року № 111 (а.с.34 т.1).

ТОВ «САБМіллер РУС» пред'явило до ТОВ «Вента-транс ТЛ» претензію, в якій просило компенсувати понесені збитки в розмірі 1074266,2 російських рублів, що складаються з: 1040866,2 рос. рублів - вартість втраченого продукту, відповідно до довідки відправника (а.с.21 т.1); 6700 рос. рублів - вартість товарної експертизи, проведеної Калузькою торгово-промисловою палатою (т. 1а.с.22-23); 26700 рос. рублів - вивезення та утилізація пошкодженого товару (т. 1 а.с.35-36).

Цю претензію в добровільному порядку, без заперечень та зауважень ТОВ «Вента-транс ТЛ» задовольнило в повному обсязі (т. 1 а.с.90, 113).

06.09.2011 ТОВ «Вента-транс ТЛ» на адресу ПП «Дніпротранслогістик» надіслало претензію щодо відшкодування понесених збитків (т. 1 а.с.12-13).

В підтвердження добровільного задоволення вимог ТОВ «Вента-транс ТЛ», позивач надав суду Акт заліку взаємних вимог від 30.09.2011 року № 1, за яким ТОВ «Вента-транс ТЛ» та ПП «Дніпротранслогістик» нібито здійснили залік зустрічних однорідних вимог, з яких був погашений борг за договором №68 від 16.06.2009р. в розмірі 774000 рос. рублів (т. 1 а.с.39), що виник у ТОВ «Вента-транс ТЛ» перед ПП «Дніпротранслогістик»; та погашені збитки в розмірі 1074266 руб.20. коп. без ПДВ за вищезазначеною претензією з зазначенням в тексті про нібито виникнення в позивача обов»язку сплатити різницю як борг перед ТОВ «Вента-транс ТЛ». Також позивач надав Акт заліку взаємних вимог № 05/09-1від 05.09.2012 року, за яким ТОВ «Вента-транс ТЛ» та ПП «Дніпротранслогістик» також нібито здійснили залік зустрічних однорідних вимог в розмірі 300266,2 рос. рублів (т. 2 а.с.32), при цьому в тексті Акту зазначено про нібито наявність у обох підприємств за тим самим договором у кожного перед іншим грошового зобов»язання, що є взаємовиключним.

17.01.2012 року ПП «Дніпротарнслогістик» на адресу ФОП ОСОБА_7 надіслало претензію щодо відшкодування збитків в розмірі 291846 грн. 08коп. (т. 1 а.с.9-11), на яку останній відповіді не надав, збитки не відшкодував.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем 1 врегульовані договором транспортного експедирування, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажу, отже, до них застосовуються крім загальних норм, що регулюють порядок виконання зобов'язань (глава 48 Цивільного Кодексу України) також положення глави 65 Цивільного Кодексу України. Зокрема, згідно ст. 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 Цивільного Кодексу України експедитор має право заучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення умов договору.

Зазначені вище положення встановлені статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та приписами статті 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного Кодексу України). Така відповідальність є повною як для однієї сторони, так і для іншої. Відповідальність експедитора за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором транспортного експедирування настає за наявності загальних підстав, передбачених статтею 617 Цивільного Кодексу України. Тобто, якщо інше не встановлено договором або Законом, експедитор несе відповідальність, якщо не доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або не переробної сили. Крім того, необхідним є причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і невиконанням або неналежним виконанням договору, а у разі стягнення збитків - між протиправною поведінкою і збитками. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування може бути як прямою так і регресною. Отже, в розумінні приписів статті 934 Цивільного Кодексу України відповідальність експедиторів настає, в тому числі, і у вигляді відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного Кодексу України є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або Законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного Кодексу України, за якою майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частині 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, деліктна відповідальність вимагає для її застосування наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також недоодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського Кодексу України до складу збитків включається вартість втраченого, пошкодженого, або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, недоодержаний прибуток (втрачена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу відсутність вини у заподіяних збитках доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розрахував на їх відведення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Таким чином, для настання цього виду відповідальності необхідні всі чотири елементи складу правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, позивач не довів належними засобами доказування згідно норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції факт самої дорожньо-транспортної пригоди, факт відшкодування ТОВ «Вента-транс ТЛ» понесених збитків під час дорожньо-транспортної пригоди та наявності цих збитків на момент звернення до суду, причинно-наслідковий зв»язок між розміром збитків та винними діями відповідачів, оскільки надані позивачем акти взаємозаліків не можуть вважатись належними та допустимими доказами виникнення у позивача права на звернення до суду з вимогами відшкодувати нібито понесені збитки в порядку регресу, тому що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняються шляхом взаємозаліку тільки у випадку наявності на момент такого проведення зустрічних та однорідних вимог, що спростовується самими текстами вказаних Актів.

Так, підприємствами заліковані суми як основного боргу, так і збитків без наявного у справі рішення суду, яке б підтвердило факт існування на момент заліку у позивача саме збитків і саме у тому розмірі, який в подальшому вказаний ним у позові; також заліковані суми боргу, які нібито виникли за одним і тим же договором у обох контрагентів у одного перед другим, що є взаємовиключним, з огляду ще й на те, що сам текст договору №68 від 16.06.2009 року транспортного експедирування матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у висновку Калужської торгівельно-промислової палати (т. 1 а.с. 24-25) зазначено, що при перевезенні товару з місця дорожньо-транспортної пригоди до ТОВ «САБМиллер РУС» не виключений факт додаткового пошкодження товару при транспортуванні.

З наведеного вбачається, що кількість пошкодженого вантажу саме при його транспортуванні до пункту призначення, обумовленого в контракт-заявці від 08.07.2011 року №43/07 та у дорожньо-транспортій пригоді, є чітко не визначеним, розмір збитків, заподіяних відповідачем 1 при виконанні зобов'язань щодо транспортування спірного вантажу не є доведеним, відсутні належні докази факту ДТП, факту наявності у позивача на момент звернення до суду збитків, тоді як відповідач 1 довів відсутність своєї вини. а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 збитків є недоведеними .

Щодо вимог стосовно відповідача 2, колегія суддів вважає, що правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача вартості пошкодженого вантажу відсутні, так, як саме ФОП ОСОБА_7 (відповідач 1) у справі зобов'язаний згідно умов контракт-заявки від 11.07.2011 року №43/07 та приписів Закону, відповідати перед клієнтом, а відтак, дійшла висновку про відмову в задоволенні позову відносно відповідача 2 у справі.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись Законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що позивачем не надано належних доказів наявності всіх складових для стягнення з відповідачів збитків, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог відносно відповідача 1.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі №5006/40/24/2012 - задовольнити .

2) Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі №5006/40/24/2012 - скасувати частково.

3)В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Дніпротранслогістик» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 збитків в розмірі 268127грн. 95 коп. - відмовити.

4)В решті рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 року у справі №5006/40/24/2012 - залишити без змін.

5)Стягути з Приватного підприємства «Дніпротранслогістик» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Беринга, 124, код ЄДРПОУ 36494944) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер Фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_4) 2681 грн. 28коп. cудового збору за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаціному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова