Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-6/18448-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 5011-6/18448-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Коровніков С. В. - представник за довіреністю від 21.12.2012

від відповідача: Азізян Л. С. - представник за довіреністю від 11.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013

у справі № 5011-6/18448-2012 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Афіна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 24 689,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 689,84 грн. за поставлений за договором поставки № 1600033160 від 01.01.2011, але неоплачений товар.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2013, повний текст якого підписаний 21.03.2013, у справі № 5011-6/18448-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за умовами спірного договору товару на суму 24 689,84 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва по справі № 5011-6/18448-2012 від 11.03.2013 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що наявними в матеріалах справи первинним документами заборгованість відповідача перед позивачем документально не підтверджується.

Також, звернувши увагу суду на те, що матеріали справи містять платіжні доручення, в яких міститься посилання як на спірний договір, так і на договір № 4600027968 від 25.06.2009, відповідач зазначає, що господарський суд міста Києва при прийнятті рішення безпідставно виходив з того, що поставки товару, стягнення заборгованість за який є предметом даного позову, здійснювались позивачем саме в рамках спірного договору, виходячи з того, що відповідачем не надано доказів існування іншого правочину і що відповідач при здійсненні оплат в платіжних дорученнях посилався саме на спірний договір.

Крім того, відповідач зазначив, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, в задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено, з чим відповідач не погоджується з огляду на те, що матеріали справи містять більше ніж півтисячі первинних документів, та те, що, фактично, поставки відбувались за різними договорами, а отже, встановлення дійсного обсягу правовідносин сторін за спірним договором без спеціальних знань неможливо.

23.04.2013 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач, посилаючись на велику кількість первинних документів по справі, які складають кілька томів, просить призначити економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. В якому загальному обсязі ТОВ «Комерційна фірма «Афіна» поставило (видаткові накладні та накладні повернення) ТОВ «Фудмережа» за договором поставки № 4600033160 від 01.01.2011 товари разом з тоавросупровідною документацією передбаченою договором?

2. В якому загальному обсязі ТОВ «Фудмережа» здійснило оплату (платіжні доручення) ТОВ «Комерційна фірма «Афіна» за Договором поставки № 4600033160 від 01.01.2011?

3. Чи підтверджується первинними документами наявність заборгованості між ТОВ «Комерційна фірма «Афіна» та ТОВ «Фудмережа» за Договором поставки № 4600033160 від 01.01.2011, якщо так то в кого саме і в якому розмірі?

Під час розгляду справи представник відповідача зазначене клопотання підтримав, представник позивача проти його задоволення заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання позивача про призначення економічної експертизи буде вирішено після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.01.2011 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки № 4600033160 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті, вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих відповідачем та підтверджених позивачем замовлень, а відповідач зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна з сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

Згідно з п. 2.1 Договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів позивачем у вказане в замовленні місце поставки.

Відповідно до п. 3.1 Договору позивач поставляє товари згідно замовлень відповідача на поставку товару, поданих за посередництва сертифікованих ЕDІ-провайдерів, за вибором позивача.

Згідно з п. 4.1 Договору позивач здійснює поставку товару на умовах DDР - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила «Інкотермс» в редакції 2000 року), тобто позивач зобов'язується прийняти від відповідача замовлення на поставку товару і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строки, вказані в такому замовленні.

Відповідно до п. 4.3 Договору товар поставляється разом з транспортною накладною, а також зі всією товаросупровідною документацією, яка надається в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

Відповідно п. 4.8 Договору зобов'язання позивача вважатимуться виконаними повністю, якщо: позивач поставив товари відповідно до поданих відповідачем замовлень разом зі всією товаросупровідною документацією; поставлені товари є належної якості і відповідають вимогам законодавства України; позивач надав відповідачу належним чином оформлені накладні, в яких ціни співпадають з цінами погодженої сторонами специфікації.

Згідно з п. 5.9 Договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей), якщо відпуск товару фактично відбуватиметься шляхом централізовано-кільцевих перевезень, тобто позивачем (вантажовідправником) здійснюватиметься систематичне звезення товару за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше покупців (замовників: юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філії), сторони дійшли згоди застосовувати можливість відпуску товару без оформлення довіреностей, шляхом повідомлення відповідачем позивача про відтиск печатки (штампу) та особисті підписи матеріально відповідальних осіб, яким довіряє отримання товарно-матеріальних цінностей (повернення товарів) від позивача у відповідності за накладними (Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок виданих, повернутих та використаних доручень на отримання матеріальних цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач постачав відповідачеві товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які містять печатки сторін та підписи уповноважених ними осіб.

Відповідачем не заперечується ані факт поставки товару позивачем ані його обсяги, ціну та якість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Реєстру видаткових накладних, які підтверджують поставку товару ТОВ «Фудмережа» від ТОВ «КФ «Афіна» за умовами договору поставки № 4600033160 від 01.01.2011 за період з 03.01.2011 по 15.09.2011, що його долучено позивачем до матеріалів справи 27.02.2013 (а.с. 58-61 т. 2), сума поставки дорівнює 140 422,34 грн.

Проте, в Акті звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Фудмережа» та ТОВ «КФ «Афіна» за умовами договору поставки № 4600033160 від 01.01.2011 станом на 04.03.2013, що його долучено позивачем до матеріалів справи 11.03.2013 (а.с. 37-44 т. 4), сума поставки за цей же період визначена позивачем на рівні 141 097,26 грн.

При перерахунку ж наданих позивачем видаткових накладних (а.с. 62-228 т. 3) колегією судів встановлено, що загальна їх сума становить 140 963,22 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поставка відбулась саме в рамках Договору, оскільки відповідачем не надано доказів досягнення сторонами будь-яких інших домовленостей щодо поставки товару в період після укладення Договору, тобто з 01.01.2011.

Крім того, здійснюючи оплату отриманого товару, у платіжних дорученнях відповідач, визначаючи призначення платежу, зазначав саме договір № 4600033160 від 01.02.2011 р., а не будь-який інший правочин.

Згідно з п. 6.1 Договору підставою для здійснення відповідачем оплати поставленого товару є повне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. При наданні постачальником належним чином оформлених накладних відповідач оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу в терміни, узгоджені сторонами в додатку №2, і розмірі, який розраховується за визначеною формулою.

Відповідно п. 6.3 Договору позивач надає відповідачу згоду на створення постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої сторони погоджують в додатку № 2 до Договору без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов'язується не притягати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість відповідач зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії Договору чи відсутністю наміру сторін укласти новий договір, протягом 14 календарних днів з моменту підписання останнього акту звірки взаємних розрахунків по Договору.

Згідно з п. 5.6 Договору відповідач може повернути поставлені товари без обмежень, а позивач зобов'язаний х прийняти в наступних випадках:

- якщо товару був повернутий споживачем відповідачеві як неякісний вподовж терміну придатності (зберігання)/ гарантійного терміну або некомплектний;

- при виявлені неякісності, некомплектності товару;

- якщо товару не має попиту у споживача;

- зміна позивачем базової упаковки і/або штрих-коду товару за умови, що у відповідача залишився товар зі старою базовою упаковкою і/або штрих-кодом. У такому разі позивач зобов'язаний провести заміну такого товару;

- закінчення терміну дії Договору, в тому числі його дострокове припинення.

В додатку №2 до Договору сторонами погоджено, що:

- термін повернення і/або заміни неналежного товару становить 7 днів;

- термін оплати становить 45 календарних днів;

- розмір заборгованості, що постійно діє у відповідача перед позивачем, складає 20000 грн.

Відповідно до наданих позивачем виписок за банківського рахунку, в рахунок оплати товару, поставленого позивачем за умовами Договору, відповідачем перераховано 71 431,26 грн. (а.с. 44-56 т. 2).

При цьому, до письмових пояснень (а.с. 1 т. 4) відповідачем, окрім проплат на вказану суму, додано ще й платіжні доручення № 1234398 від 11.01.2011 на суму 3 906,74 грн., № 1247571 від 07.02.2011 на суму 3 099,23 грн., № 1248092 від 08.02.2011 на суму 751,02 грн., № 1254430 від 22.02.2011 на суму 1 501,38 грн. та № 1315475 від 19.07.2011 на суму 497,04 грн., проте вказані платіжні доручення на можуть буди прийняті судом в якості належних доказів оплати спірного товару, оскільки відповідачем в призначеннях платежу вказано, що оплата здійснюється за договором № 4600027968 від 25.06.2009, тобто за іншим, між спірний Договір.

Крім того, з матеріалів справи слідує, та сторонами не заперечується, що частину з поставленого позивачем відповідачу товару останній повернув.

В розрахунках позивача, наданих ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, визначено, що з загальної кількості поставленого позивачем на виконання умов Договору товару відповідач повернув товар на загальну суму 28 953,23 грн. згідно реєстру накладних повернення (а.с. 2-7 т. 3).

Проте, при перерахунку наданих позивачем накладних на повернення (а.с. 8-274 т. 3) колегією судів встановлено, що загальна їх сума становить 28 043,66 грн.

Крім того, на доказ часткової оплати відповідачем спірного товару позивач долучив до матеріалів справи угоди про припинення зобов'язань зарахуванням від 20.07.2011, від 21.07.2011, від 07.12.2011 та від 07.12.2011 на загальну суму 2 471,50 грн.

За таких обставин, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що неоплаченим відповідачем залишився поставлений позивачем за Договором товар на загальну суму 39 016,80 грн. (140 963,22-71 431,26-28 043,66-2 471,50).

Позивач при зверненні до суду визначив заборгованість відповідача на рівні 24 689,84 грн.

Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено суму меншу, ніж та, яка встановлена судом при дослідженні документальних доказів, а саме 24 689,84 грн. (що є правом позивача), та те, що доказів існування заборгованості в сумі, меншій ніж заявлена позивачем до стягнення, сторонами суду не надано, так само, як і доказів того, що відповідач оплатив зазначену заборгованість, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, який визнав доведеним станом на дату винесення рішення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар на загальну суму 24 689,84 грн.

При цьому, з огляду на обставини справи та досліджені судом документальні докази, колегія суддів визнає безпідставними посилання відповідача на те, що, господарський суд міста Києва при прийнятті рішення безпідставно виходив з того, що поставки товару, стягнення заборгованість за який є предметом даного позову, здійснювались позивачем саме в рамках спірного договору, виходячи з того, що відповідачем не надано доказів існування іншого правочину і що відповідач при здійсненні оплат в платіжних дорученнях посилався саме на Договір.

Щодо посилань відповідача на необхідність призначення економічної експертизи з огляду на те, що матеріали справи містять більше ніж півтисячі первинних документів та те, що, фактично, поставки відбувались за різними договорами, а отже, встановлення дійсного обсягу правовідносин сторін за спірним договором без спеціальних знань неможливо, слід зазначити, що за правилами Розділу V ГПК України «Докази», саме суд вирішує, які докази мають значення для справи і, у випадку потреби, здійснює для їх одержання передбачені процесуальним законодавством дії, а отже, вирішення питання необхідності призначення судової експертизи віднесено саме до компетенції суду.

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідності призначення судової економічної експертизи для вирішення даного спору по суті, оскільки, незважаючи на велику кількість документальних матеріалів у справі, будь-яких труднощів для їх дослідження не виникає і будь-які спеціальні знання для їх вивчення не потрібні.

За таких обставин, клопотання відповідача про призначення економічної експертизи задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором Товару на суму 24 689,84 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-6/18448-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-6/18448-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 5011-6/18448-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-6/18448-2012.

Повний текст постанови складено: 16.05.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.