Ухвала

від 14.05.2013 по справі 812/1741/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа №812/1741/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Борисовій А.А.,

за участі представників позивача Майорової Л.П., Шевцова О.В.,

представника відповідача Петрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 812/1741/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001782310 від 16 жовтня 2012 року, яким йому було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 30778 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Сорекс-2006», а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаним контрагентом носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у зв'язку з чим вказане повідомлення-рішення є неправомірним, прийняте з порушенням норм діючого законодавства, є таким що порушує законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001782310 від 16.10.2012 року. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку в ході перевірки, проведеної податковим органом, не встановлено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, з 21.04.2010 року позивач отримав ліцензію серії АВ № 513718 на право заняття господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензій з 21.04.2010 по 21.04.2015 ( а.с. 129-131).

В період з 05.09.2012 по 25.09.2012 на підставі наказу № 866 від 05.09.2012 відповідачем згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.4 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сорекс-2006», код за ЄДРПОУ 34202418, за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року.

Правомірність проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 1484/22/33351760 від 02.10.2012 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВКК «Лугабуд»:

1. п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ВКК «Лугабуд» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 24 622,00 грн., в т.ч. у березні 2011 року на суму ПДВ 24 622,00 грн.;

2. п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток ТОВ «ВКК «Лугабуд» на загальну суму 30 777,00 грн., у т.ч. за І квартал 2011 року на суму 30 777,00 грн. ( а.с. 17-27).

16.10.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС на підставі акту перевірки від 02.10.2012 № 1484/22/33351760 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 000182310, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ВКК «Лугабуд» за платежем «Податок на додану вартість» на 24 623,00 грн., з яких: 24 622,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001782310, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ВКК «Лугабуд» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 30778,00 грн., з яких: 30 777,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ( а.с. 28-29).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а/1270/8908/2012 за адміністративним позовом ТОВ «ВКК «Лугабуд» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00018310 від 16.10.2012 податкове повідомлення-рішення № 00018310 від 16.10.2012 визнано протиправним та скасовано. ( а.с. 35-38).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

-крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

-собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

-витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.09.2009 року між ОСОБА_5 (Замовник) та позивачем (Підрядник) було укладено договір підряду, згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню загально будівельних робіт по будівництву будівлі магазину, з матеріалів Замовника, у відповідності до розробленої Підрядником проектно-кошторисної документації ( а.с. 87-89).

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, а також підтверджено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі №2а/1270/8908/2012, що 01.07.2010 між ТОВ «ВКК «Лугабуд» (Замовник) та ТОВ «Сорекс-2006» (Підрядник) укладено договір підряду про виконання будівельних робіт зі спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 70-72).

Актом прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2011 року форми № КБ-2в підтверджено виконання будівельних робіт зі спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються також і свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомого майна від 11.05.2012, згідно якого нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 прийнято в експлуатацію та належить ОСОБА_5 на праві приватної власності ( а.с. 33).

Крім того, виконання договору підряду від 01.07.2010 підтверджується податковою накладною від 01.03.2011 року № 11, складеною ТОВ «Сорекс-2006».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а/1270/8908/2012 встановлено, що в податковій накладній від 01.03.2011 № 11, складеній ТОВ «Сорекс-2006», невірно зазначено адресу, продавця, та невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сорекс-2006».

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у вищевказаній постанові зазначила, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність виконаних угод з контрагентами. Деякі недоліки в документах, такі як невірно вказана адресою та номер свідоцтва про реєстрацію платника, не можуть вказувати на нікчемність або на не реальність виконання спірної угоди.

Таким чином, суд вважає, що як матеріалами даної справи, так і постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі № 2а/1270/8908/2012 підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що податковим органом не надано належної оцінки первинній документації позивача.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Сорекс-2006», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні податкові та бухгалтерські документи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сорекс-2006» не носять реального характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган вийшов за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення. Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Колегія суддів зазначає, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 20 травня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі № 812/1741/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова