Постанова

від 13.05.2013 по справі 826/5179/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року № 826/5179/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Експо" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0004202250 та №0004212250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три Експо» звернулось до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012№0004202250, №0004212250.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання 29.04.2013 не забезпечив, внаслідок чого відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Три Експо» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем України» та ТОВ «Мембрана Техно Імпульс» за весь період взаємовідносин, за результатом якої складно акт від 09.11.2012 №344/22-50/36620792 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 142316,0 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138. 8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 162578,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012:

- №0004202250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 166521,0 грн. (за основним платежем 162578,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 943,0 грн.);

- №0004212250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 174833,0 грн. (за основним платежем 142316,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32 517,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: слідчим відділом ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС розслідується кримінальна справа №75-00197 порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні, зокрема, ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 295 КК України. Також, відповідач зазначає, що згідно акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сиріус Гарант», ТОВ «ВІП Трейд», за результатом яких встановлено нікчемність договорів з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Проте, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості, що ТОВ «Сиріус Гарант», ТОВ «ВІП Трейд» мали господарські відносини, як з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (контрагенти позивача), так і з самим позивачем.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Сиріус Гарант», ТОВ «ВІП Трейд» та їх контрагентами не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Три Експо» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Альфакем Україна», обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір поставки №367 від 20.05.2011, відповідно до якого ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» надає позивачу послуги з розробки та друку оригінал-макетів рекламних-інформаційних листівок «Дісона». В ходів виконання зазначеного договору позивачу надано акти здачі-приймання робіт від 30.05.2011 ОУ-190, від 30.08.2011 ОУ-555, рахунок фактуру, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою. Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір укладено для виконання позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ «Дісона» (договір від 20.05.2011 №1031/32).

Також, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір від 27.06.2011 на розробку та друк оригінал-макетів щодо каталогу «А3». В ходів виконання зазначеного договору позивачу надано акти здачі-приймання робіт від 08.07.2011, від 27.07.2011 рахунок фактуру, видаткову накладну, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договори на про надання інформаційних послуг на виставці «Healthy Nation» з 02.03.2011 по 04.03.2011. В ході виконання умов договору позивачем отримано акт здачі-прийняття робіт від 04.03.2011, рахунок фактуру, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою.

Також, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір на поліграфічні послуги а саме розробки оригіналу макетів флаєр «Євро» та друку флаєрів у кількості 1 000 штук, здійснення послуг щодо розповсюдження зазначених флаєрів. В ході виконання умов договору позивачем отримано акт здачі-приймання робіт від 27.09.2011, рахунком-фактурою від 05.09.2011, податковою накладною. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір від 15.09.2011 №15/09-11 на виконання послуг, а саме: розробку оригінал-макетів щодо паперових конвертів-пакетів «А3», «А4», виготовлення паперових конвертів-пакетів «А3», виготовлення паперових конвертів-пакетів «А4». В ході виконання умов договору позивачем складно акти приймання-передачі виконаних робіт від 27.09.2011, рахунок-фактуру, видатковою та податковою накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Також, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір на розробку сайту позивача. Виконання вимог договору підтверджуться рахунком-фактурою від 08.11.2011, актом здачі-прийняття виконаних робіт від 08.11.2011, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками.

Крім того між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір, відповідно до якого ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» надано послуги по розробці макетів «Наліпка» та здійснено поліграфічні послуги по дурку каталогу «А3», наліпок №1, №2. В ході виконання умов договору позивачем отримано рахунки-фактури від 25.11.2011, акт здачі-прийняття робіт від 25.11.2011, видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів спарви. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Щодо взаємовідносин ТОВ «Три Експо» з ТОВ «Альфакем Україна», судом встановлено на ступне.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір №0712-22 від 07.12.0211, відповідно до умов якого ТОВ «Альфакем Україна» виконано наступні роботи: розробка оригінал-макетів щодо листівки «А3», друк та розповсюдження листівки «А3». На підтвердження виконання вказаного договору позивачем отримано акт здачі-прийняття робіт від 21.12.2011, рахунок фактуру, податкову накладну. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Торгова Аграрна Компанія».

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено усний договір по розробці сайту. Виконання умов договору підтверджується рахунком-фактурою від 19.12.2011, актом здачі-прийняття робіт від 19.12.2011 та банківськими виписками, відповідно до яких позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі.

Крім того судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір від 19.01.2012 відповідно до якого ТОВ «Альфакем Україна» здійснило друк флаєрів-листівок «Healthy Nation-2012», друк конвертів євро «Healthy Nation-2012» та надано послуги розповсюдження вказаних флаєрів-листівок. В ході виконання робіт було складно акт здачі прийняття-робіт від 30.01.2012, рахунок-фактури, податкову накладну, оплата послуг підтверджується відповідними банківськими виписками.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень - лютий 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, та зокрема на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Біг Стоун» (код за ЄДРПОУ 36591327) та ТОВ «А-Квін» (код за ЄДРПОУ 37507660), у зв'язку з придбанням товарів та послуг для обслуговування об'єкта замовника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як підтверджується матеріалами справи, придбані товари та отримані послуги у подальшому використовувались позивачем у власній господарський діяльності шляхом укладання Договорів із підприємствами Замовниками, ТОВ «Інтер-Фуд», ТОВ «Дісона».

Таким чином, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Три Екс по» з його контрагентами - ТОВ « Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Альфакем Україна» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що вказані контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства, таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Також, судом встановлено, що спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 142316,0 грн.; є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0004212250 від 21.11.2012 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138. 8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 162578,0 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0004202250.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Три Експо» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Три Експо» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0004202250, №0004212250 прийняті Державною податковою інспекцією у Святошиньскому районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда