Ухвала

від 23.09.2014 по справі 826/5179/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5179/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Експо» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 № 0004202250 та № 0004212250, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Три Експо» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0004202250 та № 0004212250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.11.2012 № 0004202250 та № 0004212250.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 31.10.2012 по 02.11.2012 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Експо» (код ЄДРПОУ 36620792) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241) за весь період взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 142 316,00 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138. 8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 162 578,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 09.11.2012 № 344/22-50/36620792 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012:

- № 0004202250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 166 521,00 грн. (за основним платежем 162 578,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 943,00 грн.);

- № 0004212250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 174 833,00 грн. (за основним платежем 142 316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32 517,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою визнати їх незаконними та скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір поставки № 367 від 20.05.2011, відповідно до якого ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» надає позивачу послуги з розробки та друку оригінал-макетів рекламних-інформаційних листівок «Дісона».

В ході виконання зазначеного договору позивачу надано акти здачі-приймання робіт від 30.05.2011 ОУ-190, від 30.08.2011 ОУ-555, рахунок фактуру, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою.

Зазначений договір укладено для виконання позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ «Дісона» (договір від 20.05.2011 № 1031/32).

Крім цього, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір від 27.06.2011 на розробку та друк оригінал-макетів щодо каталогу «А3». В ході виконання зазначеного договору позивачу надано акти здачі-приймання робіт від 08.07.2011, від 27.07.2011 рахунок фактуру, видаткову накладну, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою.

Між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір про надання інформаційних послуг на виставці «Healthy Nation» з 02.03.2011 по 04.03.2011.

В ході виконання умов договору позивачем отримано акт здачі-прийняття робіт від 04.03.2011, рахунок фактуру, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківською випискою.

Між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір на поліграфічні послуги а саме: розробки оригіналу макетів флаєр «Євро» та друку флаєрів у кількості 1 000 штук, здійснення послуг щодо розповсюдження зазначених флаєрів.

В ході виконання умов договору позивачем отримано акт здачі-приймання робіт від 27.09.2011, рахунок-фактуру від 05.09.2011, податкову накладну. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Крім того, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено договір від 15.09.2011 №15/09-11 на виконання послуг, а саме: розробку оригінал-макетів щодо паперових конвертів-пакетів «А3», «А4», виготовлення паперових конвертів-пакетів «А3», виготовлення паперових конвертів-пакетів «А4».

В ході виконання умов договору позивачем складено акти приймання-передачі виконаних робіт від 27.09.2011, рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Також, між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір на розробку сайту позивача. Виконання вимог договору підтверджується рахунком-фактурою від 08.11.2011, актом здачі-прийняття виконаних робіт від 08.11.2011, податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками.

Між позивачем та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» укладено усний договір, відповідно до якого ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» надано послуги по розробці макетів «Наліпка» та здійснено поліграфічні послуги по дурку каталогу «А3», наліпок № 1, № 2.

В ході виконання умов договору позивачем отримано рахунки-фактури від 25.11.2011, акт здачі-прийняття робіт від 25.11.2011, видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Інтер-Фуд».

Між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір № 0712-22 від 07.12.0211, відповідно до умов якого ТОВ «Альфакем Україна» виконано наступні роботи: розробка оригінал-макетів щодо листівки «А3», друк та розповсюдження листівки «А3». На підтвердження виконання вказаного договору позивачем отримано акт здачі-прийняття робіт від 21.12.2011, рахунок-фактуру, податкову накладну. Оплата отриманих послуг підтверджується банківськими виписками. З матеріалів справи вбачається, що послуги були замовлені для виконання зобов'язань позивача перед ТОВ «Торгова Аграрна Компанія».

Між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено усний договір по розробці сайту. Виконання умов договору підтверджується рахунком-фактурою від 19.12.2011, актом здачі-прийняття робіт від 19.12.2011 та банківськими виписками, відповідно до яких позивачем оплачено надані послуги у повному обсязі.

Крім того, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір від 19.01.2012 відповідно до якого ТОВ «Альфакем Україна» здійснило друк флаєрів-листівок «Healthy Nation-2012», друк конвертів євро «Healthy Nation-2012» та надано послуги розповсюдження вказаних флаєрів-листівок. В ході виконання робіт було складно акт здачі прийняття-робіт від 30.01.2012, рахунок-фактури, податкову накладну, оплата послуг підтверджується відповідними банківськими виписками.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач, зокрема, посилається на те, що слідчим відділом ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС розслідується кримінальна справа № 75-00197 порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні, зокрема, ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 295 КК України. Також, відповідач зазначає, що згідно акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сиріус Гарант», ТОВ «ВІП Трейд», встановлено нікчемність договорів з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про непідтвердження отримання позивачем від ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» наданих робіт та послуг в періоді за який проводилася перевірка, а правочини, укладені позивачем з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, на момент здійснення вищевказаних господарських операцій юридичні особи ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» були зареєстровані у визначеному законом порядку та не були припинені згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б могли ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «Альфакем Україна» та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи даного підприємства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 № 0004202250 та № 0004212250.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 26.09.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.