Постанова

від 13.05.2013 по справі 826/2943/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 10:54 № 826/2943/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Громов С.М. (довіреність від 03.01.0212 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0034501504 від 31.10.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Вентиляція України» з позовом до ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС, в якому, з урахуванням заяви від 20.03.2013 р., просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0034501504 від 31.10.2012, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 100 000 грн. за основним платежем та на 25 000 грн. штрафних санкцій.

Позивач зазначає в обґрунтування позову, що спірне рішення прийнято за результатами камеральної перевірки, за результатами якої відповідач встановив, що позивач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 47 від 26.01.2012 р., № 15 від 31.01.2012 р., отримані від контрагентів позивача.

В контексті наведеного, позивач зазначає, що ним до цього було отримано запит ДПІ відносно надання пояснень та їх документальне підтвердження стосовно вищезгаданих накладних. На цей запит, як пояснює позивач, ним було роз'яснено, що нумерація зазначених податкових накладних є помилковою та повідомлено дійсну нумерацію податкових накладних за січень 2012 р. Крім того, позивачем було повідомлено, що по дійсним накладним суми ПДВ не перевищують 10 000 грн., а тому відсутні підстави для внесення накладних до ЄРПН. При цьому, як зазначає позивач, ДПІ були надані відповідні податкові накладні та реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Також, позивачем надалі було окремо надіслано ДПІ лист з додатками у вигляді п/н. від 24.01.2012 р. у кількості 8 штук та від 31.01.2012 р. в кількості 4 штук.

В контексті наведеного, як додає позивач у позові, у квітні 2012 року ним було подано відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2012 року, які прийняті ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку. Згідно з цими розрахунками відсутнє збільшення грошового зобов'язання за січень 2012 р. Однак, листом від 11.05.2012 р. ДПІ повідомила позивача про неприйняття цих розрахунків у зв'язку з порушенням п. 48.7. ПК України та запропоновано подати уточнюючий розрахунок оформлений належним чином.

Як надалі зазначає позивач, виконуючі зазначені вимоги, 30.05.2012 р. позивач направив лист про відповідність уточнюючого розрахунку вимогам законодавства, оскільки на зазначений лист позивача відповідач не відповів, позивач вважає уточнюючий розрахунок прийнятим відповідно до п/п. 49.9.2 ПК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. У той же час, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 25.04.2013 р. При цьому, 24.04.2013 р. канцелярією суду були зареєстровані заперечення проти позову, в яких ДПІ просило у задоволенні позову відмовити, вважаючи спірне рішення законним та обґрунтованим з підстав, викладених в акті перевірки. Враховуючи наведене та приписи ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з ПДВ за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 11.10.2012 р. № 6614/15-215 (далі - Акт перевірки).

При перевірці використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 р. за № 9006391057 від 17.02.2012 р.; розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів № 9006393442 від 17.02.2012 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних № 9006390403 від 17.02.2012 р.

В Акті перевірки зазначається, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та системи співставлення Реєстру:

- реєстрація податкової накладної № 47 від 26.01.2012 р. на загальну суму 333 333,35 грн., у т.ч. ПДВ 66 666,67 грн., отриману від контрагента ТОВ «УКРАГРО ШМП» (іпн. 375012726536) - відсутня ;

- реєстрація податкової накладної № 15 від 31.01.2012 р. на загальну суму 166 666,65 грн., у т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн., отриманої від контрагента ТОВ «ДРАЙФОР» (іпн. 379388426583) - відсутня .

Відносно зазначених податкових накладних, як зазначено вище, позивач зазначає про помилковість їх зазначення у реєстрі податкових накладних, оскільки, як зазначає позивач, були видані інші податкові накладні, що загалом складають спірну суму податкового кредиту.

У зв'язку з цим зазначено, що відповідно до п. 201.10 ПК України відсутність факту реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. З огляду на наведене, ДПІ прийшла до висновку про збільшення суми ПДВ до сплати до бюджету на 100 000 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято спірне рішення.

В контексті наведеного та щодо фактичних обставин, пов'язаних з декларуванням позивачем спірних сум податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Драйфор» (виконавець) укладено договір від 05.01.2012 р. № 1201 з виконання монтажних робіт. Відповідно до умов цього договору було обумовлено виконання виконавцем з власних матеріалів та матеріалів замовника робіт з монтажу систем вентиляції та кондиціювання. Місце виконання робіт - м. Київ. Договором передбачена оплата у розмірі 100% протягом трьох днів з дати надання рахунку-фактури.

Під час розгляду справи позивачем надано копії податкових накладних, складені ТОВ «Драйфор» (ІПН 379388426583) та датовані 31.01.2012 р. за договором № 1201 від 05.01.2012 р. (номенклатура поставки «Послуги монтажу обладнання»): № 15 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8 333,33 грн., № 24 на суму 50000 грн. з ПДВ - 8333,33 грн., № 25 на суму 50000 грн. з ПДВ - 8333,33 грн., № 26 на суму 50000 грн. з ПДВ - 8333,33 грн.

Саме ці податкові накладні позивач вважає належною підставою для формування вищенаведених сум податкового кредиту з ПДВ.

Всього податкові накладні від 31.01.2012 р. оформлені від ТОВ «Драйфор» на суму 200 000 грн. з ПДВ 33333,32 грн.

Позивачем також надано податкові накладні від 24 .01.2012 р. , які оформлені ТОВ «Драйфор» за договором від 02.12.2011 р. № 0212-11: № 44 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8333,33 грн., № 43 на суму 50000 грн. з ПДВ 8333,33 грн.; № 42 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8 333,33 грн., № 45 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8 333,34 грн., № 46 на суму 50 000 грн. з ПДВ 8 333,33 грн., № 47 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8 333,34 грн., № 48 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8 333,33 грн., № 49 на суму 50 000 грн. з ПДВ - 8333,34 грн., які видані з номенклатурою поставки «Послуги монтажу обладнання», «Монтаж обладнання» .

Всього станом на 24.01.2012 р. ТОВ «Драйфор» видано податкових накладних на суму 400 000 грн. з ПДВ - 66 666,67 грн.

Відтак, відповідно до позову саме ці податкові накладні позивач вважає належною підставою для формування податкового кредиту.

У той же час , у листі до ДПІ від 26.03.2012 р. № 209 позивач зазначає, що податковий кредит у розмірі 66 666,67 грн. за січень 2012 р. сформований за податковими накладними № 47, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, виданими ТОВ «Украгро ШМП», які, крім № 72 від 24.01.2012 р., до матеріалів справи не надано .

У той же час, до матеріалів справи в контексті наведеного за договором № 0212-11 від 02.12.2011 р. позивачем надано акт від 31 .01.2012 р. № ОУ-0212-11/1 за січень 2012 р., підписаний з ТОВ «Драйфор», з номенклатурою поставки «Послуги монтажу обладнання», де вартість послуг склала 400 000 грн. з ПДВ - 66 666,67 грн.

Зазначений договір № 0212-11 від 02.12.2011 р. між позивачем та ТОВ «Драйфор», на який міститься посилання в податкових накладних та в акті, під час розгляду справи не надано. Проте, надано копію договору № 0212-11 від 02.12.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Украгро ШМП» відносно виконання монтажу не деталізованого обладнання.

Одночасно позивачем надано банківську виписку про перерахування ТОВ «УКРАГРО ШМП» (не ТОВ «Драйфор» ) 24.01.2012 р. 400 000 грн. з ПДВ 66 666,67 грн. за послуги монтажу за договором № 0212-11 від 02.12.2011 р., тобто за договором, на реквізити якого міститься посилання у вищезгаданих податкових накладних та акт, які підписані з іншою особою - ТОВ «Драйфор».

Загалом від ТОВ «Драйфор» за січень 2012 року оформлено податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 99 999,99 грн., що з урахуванням округлення складає донараховану ДПІ суму податку.

У взаємозв'язку з наведеним, під час розгляду справи також встановлено, що згідно з реєстром виданих та отриманих позивачем за січень 2012 р. податкових накладних, який підписаний позивачем 17.02.2012 р., до нього включено податкові накладні:

- № 15 від 31.01.2012 р. на суму 200 000 грн. з ПДВ 33 333,33 грн., отриману від ТОВ «Драйфор»

- № 47 від 24.01.2012 р. на суму 400 000 грн. з ПДВ 66 666,67 грн., отриману від ТОВ «Украгро ШМП», доказів реєстрації яких в ЄРПН не надано.

Ті самі суми були відображені у додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2012 р.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів існування станом на зазначені дати інших податкових накладних.

В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем також сформовано (1) уточнюючий розрахунок з розшифровкою (додатком № 5) від 06.03.2012 р., які прийняті ДПІ 21.03.2012 р. відповідно до яких позивач сторнував наведені вище суми податкового кредиту по кожному з контрагентів та знову задекларував ті самі суми.

Аналогічним чином позивачем сформовано (2) уточнюючий розрахунок від 20.04.2012 р. та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до яких позивач сторнував наведені вище суми податкового кредиту по кожному з контрагентів та знову задекларував ті самі суми.

Окрім того, 24.04.2012 року позивачем також сформовано (3) уточнюючий розрахунок та розшифровку (додаток № 5) відповідно до яких позивач сторнував податковий кредит у розмірі 66 666,67 грн. за відносинами з ТОВ «Украгро ШМП» та задекларував податковий кредит у зазначеній сумі за відносинами з ТОВ «Драйфор».

Як вбачається з листа позивача від 30.05.2012 р., згідно з рішенням ДПІ від 11.05.2012 р. за № 6992/10/15-215 поданий розрахунок не прийнятий у зв'язку з невідповідністю встановленим вимогам. Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось, однак направлено до ДПІ лист від 30.05.2012 р. з вимогою прийняти уточнюючий розрахунок, копію якого надано до зазначеного листа.

Вирішуючи виходячи з наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, згідно з п. 188.1. ПК України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Виходячи з приписів п/п. «а» п. 198.1. право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг , що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п198.3. ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Цим же підпунктом визначено обов'язкові реквізити податкової накладної.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4. ПК України).

У свою чергу п. 187.1. ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7. ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс ).

При цьому, згідно з п. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку , що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час, згідно з п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг , не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені вимоги податкового законодавства у взаємозв'язку з положеннями п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають, зокрема: (1) у разі фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) за умов документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) у разі придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) за наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) за наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) за наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

При цьому, податкова накладна, яка надає право на формування податкового кредиту з ПДВ, видається у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4. ПК України), тобто на дату тієї події , що відбулася раніше, а саме: або на дату зарахування коштів (авансу) від покупця/замовника, або дату відвантаження товарів, а для послуг - на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В даному випадку , відносно вищезгаданих наданих позивачем до матеріалів справи податкових накладних від 31.01.2012 р. за № 15, 24, 25, 26, кожна з яких складена на суму 50000 грн. з ПДВ та видана ТОВ «Драйфор» за договором № 1201 від 05.01.2012 р., слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів здійснення позивачем 31.01.2012 р. авансової оплати на користь ТОВ «Драйфор» у розмірі, який би складав 200 000 грн. (частками по 50 тис.грн.), як і не надано доказів складання на цю дату акту виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 1201 від 05.01.2012 р., тобто під час розгляду справи не надано доказів настання станом на 31.01.2012 р. першої події, що вказує на відсутність підстав для видачі зазначених податкових накладних та, відповідно, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту відповідно до цих податкових накладних.

Що стосується наданих позивачем податкових накладних від 24.01.2012 р. № 42, 43, 44, 45, 46, 47, кожна з яких складена на суму 50 000 грн. з ПДВ та видана ТОВ «Драйфор» за договором від 02.12.2011 р. № 0212-11, також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів настання «першої події», а саме: або ж здійснення 24.01.2012 р. авансової оплати на користь ТОВ «Драйфор» на суму 400 000 грн. з ПДВ (частками по 50 тис.грн.), або ж оформлених станом на 24.01.2012 р. актів виконаних робіт (наданих послуг), що вказує на відсутність підстав для їх видачі та, відповідно, формування на їх підставі податкового кредиту.

При цьому, як вже зазначалося вище, позивачем власне не надано і договору від 02.12.2011 р. № 0212-11, укладеного з ТОВ «Драйфор», на який міститься посилання в податкових накладних.

Що стосується наданої позивачем банківської виписки від 24.01.2012 р., де відображено оплату послуг по монтажу обладнання у розмірі 400 000 грн., слід зазначити, що зазначений платіж зроблений не на користь ТОВ «Драйфор», а ТОВ «УКРАГРО ШМП», а отже зазначений платіж не може бути врахований, як підстава видачі вищезгаданих податкових накладних на підставі авансового платежу.

В контексті підстав видачі зазначених податкових накладних та щодо акту від 31.01.2012 р. № ОУ-0212-11/1, складеного позивачем з ТОВ «Драйфор» за січень 2012 р. за договором № 0212-11 від 02.12.2011 р. з номенклатурою поставки «Послуги монтажу обладнання», де вартість послуг склала 400 000 грн. з ПДВ - 66 666,67 грн., слід зазначити, що цей акт не може бути врахований як підстава видачі вищезгаданих накладних, оскільки акт складений за відсутності зазначеного договору з ТОВ «Драйфор» та складений 31.01.2012 р., тобто пізніше дати видачі податкових накладних (від 24.01.2012 р.), а відтак в силу п. 201.4. ПК України не може бути підставою для видачі податкових накладних.

Зазначений акт також не може бути врахований як підстава видачі вищезгаданих податкових накладних від 31.01.2012 р., оскільки податкові накладні складені за договором № 1201 від 05.01.2012 р., а акт складений за договором № 0212-11 від 02.12.2011 р., тобто цей акт не є первинним документом, що підтверджує виконання послуг/робіт за договором від 05.01.2012 р., на підставі якого видано податкові накладні.

Судом також не може бути прийнято до уваги в якості підстав видачі вищезгаданих податкових накладних акт від 28.12.2011 р., підписаний між позивачем та ТОВ «Украгро ШМП», про те, що державне підприємство «Інтермонтаж Київ», як замовник прийняло, та ТОВ «Інтермонтаж Київ», як виконавець передало виконання робіт з монтажу обладнання за договором від 02.12.2011 р. № 0212-11 на суму 200 000 грн. з ПДВ - 33 333,33 грн., оскільки він не стосується виконання робіт у січні 2012 р., містить відомості про передачу робіт між іншими, ніж позивач та ТОВ «Драйфор», особами.

У взаємозв'язку з наведеним слід також додати, що до матеріалів справи взагалі не надано документальної конкретизації робіт, обладнання, що використовується, конкретних місць виконання робіт, кошторису робіт.

Самі ж податкові накладні, як і вищезгаданий акт, містять загальне посилання щодо поставки невизначених деталізацією «Послуг монтажу обладнання», де не розкривається зміст та обсяг операцій з поставки. Тобто, наведені в цих документах роботи/послуги по суті є знеособленими та такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих робіт/послуг.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на наступне. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) зазначив, що умовою достовірності доказів щодо придбання послуг ….., вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все , конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг .

Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), податкові накладні, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, з урахуванням приписів п. 198.6. та абз. «е» п. 201.1. ПК України (щодо наслідків невідповідності п/н. вимогам ст. 201 ПК України) не можуть враховуватися при формуванні відповідних сум податкових вигод. В даному випадку, як приходить до висновку суд, надані під час розгляду справи акти, податкові накладні не містять ідентифікації/конкретизації виконання послуг, а отже не можуть враховуватись як юридично значимі документи для цілей формування спірних податкових вигод.

При цьому, судом також не може братися до уваги податкова накладна № 72 від 24.01.2012 р., видана ТОВ «Украгро ШМП» на суму 50 000 грн. з ПДВ, оскільки, як визначається позивачем, у т.ч. в останньому уточнюючому розрахунку, за відносинами з ТОВ «Украгро ШМП» позивачем не формувалися суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 р. та зазначена податкова накладна не приймала участь у формуванні спірних сум податкового кредиту за січень 2012 р.

Як зазначено під час розгляду справи представником позивача, - відсутні додаткові пояснення та додаткові докази в обґрунтування правомірності формування спірних сум податкового кредиту.

Наведене в сукупності вказує на відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту у січні 2012 р. на підставі визначених ним та наданих ним до матеріалів справи податкових накладних від 24.01.2012 р. та 31.01.2012 р.

Під час розгляду справи не надано інших податкових накладних та супроводжуючих їх первинних документів, які б підтверджували правомірність формування позивачем спірних сум податкового кредиту у січні 2012 року.

Надані позивачем документи та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків ДПІ щодо безпідставності формування позивачем у січні 2012 року спірних сум податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, до висновку про відсутність підстав для скасування спірного рішення, яке є законним та вірним по суті.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляція України» (код з ЄДР 35524726; 03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Смілянська, 7) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17.05.2013 р.