Ухвала

від 30.04.2013 по справі 826/519/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/519/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2012 року №0011802208, №0011792208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2012 року №0011802208, №0011792208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 25.10.2012 року №890/22-8/32380983.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 26151,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 5320,20 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5230,20 грн., в тому числі за листопад 2011 року на 2615,10 грн., лютий 2012 року на 2615,10 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на прибуток орган державної податкової служби посилається на не підтвердження факту здійснення робіт ТОВ «Бренд Строй», що передбачені договором від 10.11.2011 року №1231.

До такого висновку відповідач дійшов на підставі акту Державної податкової служби в Автономній республіці Крим «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 06.04.2012 року №29/22/36165567, відповідно до якого фінансово - господарська діяльність ТОВ «Бренд Строй» здійснювалась поза межами правового поля, оскільки невстановлені особи здійснювали діяльність від імені керівника - Грушиної А.Г.; діяльність юридичної особи, як встановлено матеріалами досудового слідства, була спрямована на надання податкової вигоди контрагентам. З цих підстав, відповідач дійшов висновку, що всі надані позивачем до документи для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» не можуть бути об'єктивним підтвердженням проведення господарських операцій, оскільки підписані невідомими особами.

Також, органом державної податкової служби було встановлено, що надані до перевірки акт приймання виконаних будівельних робіт від 21.02.2012 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 21.02.2012 року підписані зі сторони ТОВ «Бренд Строй» без наведення посади та прізвища особи, яка склала такі документи та є відповідальною за їх складання, що є порушенням Положення про документальне забезпечення забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 року №88 та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

07 листопада 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

-№0011802208, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 6538,00 грн., у тому числі за основним платежем 5230,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1308,00 грн.;

-№0011792208, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за І квартал 2012 року на 26151,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Брен Строй».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь - які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платників податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Бренд Строй», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

10 листопада 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (Підрядник) укладено договір - підряду №1231, відповідно до якого останній приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по переносу волоконно - оптичного кабелю замовника на 118 опорах тролейбусної контактної мережі на дільниці Сімферополь - Алушта. Вартість робіт складає 31381,20 грн., у тому числі ПДВ 5230,20 грн., без ПДВ 26151,00 грн. Забезпечення робіт технологічним обладнанням, апаратурою та інструментами покладається на підрядника (п. 1.3).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано договірну ціну, локальний кошторис №5-1-1, довідку про вартість виконаних робіт від 21.02.2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 21.02.2012 року, податкова накладна від 10.11.2011 року №66 на загальну суму 15690,60 грн., у тому числі ПДВ 2615,10 грн., від 29.02.2012 року №73 на загальну суму 15690,60 грн., у тому числі ПДВ 2615,10 грн.

Також, позивачем надано ліцензію №513962, виданої контрагенту на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, до якої надано додатки за переліками дозволених видів робіт.

Аналізуючи факт виконання правочину, що укладений між позивачем та ТОВ «Бренд Строй», колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт від 21.02.2012 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 21.02.2012 року не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Крім того, як бачаться з матеріалів справи, на підтвердження подальшої реалізації отриманих від ТОВ «Бренд Строй» робіт позивачем надані додаткова угода від 12 липня 2011 року №10 до договору підряду №TO VOLS DISCOM від 01.05.2009 року, що укладена з ПрАТ «Телесистеми України», предметом якої є роботи по капітальному ремонту ВОЛЗ ПРАТ «ТСУ» на дільниці: м. Сімферополь - м. Алушта; договірну ціну, локальний кошторис №5-1-1; акт №TO VOLS DISCOM від 05.12.2011 року прийому передачі виконаних робіт по додатковій угоді від 12.07.2011 року №10, відповідно до якого позивач в листопаді 2011 року виконав роботи по капітальному ремонту ВОЛЗ ПрАТ «Телесистеми України» на дільниці: м. Сімферополь - м. Алушта.

З наведеного вбачається, що акт приймання виконаних будівельних робіт від ТОВ «Бренд Строй» кладений 21.02.2012 року, в той час як роботи ПрАТ «Телесистеми України» були здани 20.02.2012 року, про що свідчить підпис заступника директора з технічних питань, а акт складено 05.12.2011 року (т. 1 а.с. 67).

Разом з тим, як вбачається з повідомлення ДПІ у м. Сімферополі від 20.02.2013 року №2142/9/15.2, за 2012 рік звітність 1-ДФ (відносно трудових ресурсів контрагента) контрагентом не подавалася, що свідчить про відсутність трудових.

Під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента в період оформлення акту приймання-передачі робіт машин, механізмів, виробничої бази, офісу, витратних матеріалів, пов'язаних з обумовленим обсягом робіт за відносинами з позивачем, не надано доказів перевезення матеріалів на місце виконання робіт, дозволів на виконання робіт, що свідчить на недоведеність обставин виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що само по собі подальше прийняття у позивача аналогічних робіт ПрАТ «Телесистеми України», як і наявність у контрагента ліцензії, не є підтвердженням виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, не спростовує наведеного та не доводить зворотного.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй».

Як було вже зазначено, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкових повідомлень - рішень від 07.06.2012 року №1006/17-20, від 12.09.2012 року №1519/17-20.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діском» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 07.05.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.