Постанова

від 22.04.2013 по справі 801/2820/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 р. (15:49) Справа №801/2820/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-СЕРВІС»,

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Ворошило М.С., довіреність № б/н від 01.02.2013 р.;

відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ-СЕРВІС» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 06.03.2013 року № 0002091501 та від 06.03.2013 р. № 0002091502.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на прибуток і податку на додану вартість по операціях з контрагентами ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер». Так, позивач стверджує, що реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, недостовірність жодного з яких відповідачем не встановлена.

У письмових запереченнях відповідач зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "РІФ-СЕРВІС", якою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Укрторгпартнер", оскільки діяльність постачальників позивача у серпні 2010 року має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином в порядку статті 38 КАС України шляхом направлення тексту повістки електронним шляхом, про що свідчить відповідне підтвердження, надіслане відповідачем.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71,

ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 13.02.2013 р. по 19.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у

м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РІФ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31741940) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415), ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за серпень 2010 р., за результатами якої складений акт

№ 839/15.2/31741940 від 19.02.2013 р. (а.с. 10 - 23).

За результатом проведеної перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ «РІФ-СЕРВІС» пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на загальну суму 38750,00 грн.

Також податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та встановлено заниження ПДВ за серпень 2010 р. на загальну суму 31000,00 грн.

Висновок про неправомірність відображення позивачем вказаних показників був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Укрторгпартнер» та ТОВ «Бренд Строй», з використанням при цьому акта від 06.04.2012 р. № 19/22/36693415 та акта від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки вищезазначених контрагентів, а також інформації комп'ютерних автоматизованих систем.

Так, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, зауважила, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер» від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС зробила висновок, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.3.9 п.п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «РІФ-СЕРВІС» до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 155000,00 грн., за результатом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер» за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., яка має ознаки фіктивності. Таким чином, внаслідок неправомірного, на думку відповідача, віднесення ТОВ «РІФ-СЕРВІС» до складу валових витрат вартості товарів, робіт та послуг на загальну суму 155000,00 грн., позивачем був занижений податок на прибуток на суму 38750,00 грн. за 3 квартал 2010 р.

Також в акті зазначено, що ТОВ «РІФ-СЕРВІС» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер», у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, 188 Податкового кодексу України, тобто ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Так, податковою інспекцією було зазначено, що оскільки фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер» не підтверджено, зазначені операції спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим податковий кредит за серпень 2010 року неправомірно збільшено на 31000,00 грн., та занижено податкове зобов'язання з ПДВ за цей період на 31000,00 грн.

06.03.2013р. на підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002091501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48438,00 грн., у тому числі 38750,00 грн. - за основним платежем, 9688,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002091502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38750,00 грн., у тому числі 31000,00 грн. - за основним платежем, 7750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2010 р. між ПП «Укрторгпартнер» (постачальник) та ТОВ «РІФ-СЕРВІС» (замовник) укладений договір поставки № 98, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар та пов'язані з ним документи у власність (повне господарське відання) замовнику, а замовник зобов'язується оглянути товар, прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору асортимент, кількість та вартість товару встановлюється сторонами в додатку № 1, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 Договору сума договору складає 135000,00 грн., у тому числі ПДВ - 22500,00 грн., а розрахунки здійснюються шляхом 100% передплати замовником суми договору на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 5 днів після підписання даного договору.

Сума коштів в розмірі 135 000,00 грн. була сплачена позивачем ПП «Укрторгпартнер» 27.08.2010 р., що підтверджується відповідною банківською випискою (а. с. 120).

27.08.2010 р. ПП «Укрторгпартнер» виписало податкову накладну № 696 на загальну суму 135000,00 грн., у тому числі ПДВ 22500,00 грн. (а. с. 28), яка була отримана позивачем 27.08.2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 8 за серпень 2010 р. (а. с. 87).

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період (а. с. 85). Крім того, вартість робіт, виконаних ПП «Укрторгпартнер», була включена позивачем до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року.

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2010 року, на виконання умов договору поставки № 98 від 26.08.2010 р. позивачу було поставлено обладнання, а саме: систему автоматичного обліку електроенергії АСКУЕ та вакуумний вимикач серії ВВ/ТЕL на загальну суму 135000,00 грн., у тому числі ПДВ 22500,00 грн., що підтверджується накладною № 2902 від 24.12.2010 р. (а.с. 30), виданою на підставі рахунку № 115 від 27.08.2010 р. (а.с. 109) та подорожнім листом службового легкового автомобіля № б/н від 24.12.2010 р. (а.с. 108).

Поставлене позивачу обладнання було змонтовано та підключено ТОВ «Бренд Строй» до трансформаторної підстанції. За для цього, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2010 р. між ТОВ «РІФ-СЕРВІС» (замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду № 383, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник виконує за рахунок замовника узгоджені сторонами підрядні роботи по зовнішньому енергопостачанню культурно-розважального комплексу з пансіонатом, розташованого по Сімферопольському шосе між Аквапарком та РЦ «Сонечко» у

м. Євпаторія, згідно з робочим проектом 08/10-2007 «Реконструкція ТП - 1264», відповідно до вимог державних стандартів.

У п. 1.2 договору закріплене положення про те, що склад і обсяг робіт, що доручаються до виконання підрядникові, визначаються переліком робіт, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до вказаного переліку, до узгоджених з замовником видів робіт, виконуваних підрядником, відносяться електромонтажні роботи по зовнішньому енергопостачанню, зокрема:

1. Монтаж, пусконалагодження обладнання ТП, що знову вводиться.

2. Реконструкція ЗТП - 1264 зі встановленням вакуумного вимикача.

3. Здача.

Згідно з п.п. 2.1.2 п. 2.1 договору, підрядник зобов'язується не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання в повному обсязі платежу відповідно до п.п. 4.1, приступити до виконання підрядних робіт, а також за наявності надання вихідних даних і права власності на об'єкт підряду.

Замовник, згідно п.п. 2.3.2 п. 2.3 договору, зобов'язується прийняти та сплатити якісно виконані підрядні роботи в терміни, обумовлені цим договором.

Відповідно до положень п. 4.1, п. 4.4 договору, загальна договірна вартість за виконувані роботи по договору на момент його укладення складає 51000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8500,00 грн., а оплата здійснюється замовником шляхом передплати у безготівковій формі у національній валюті.

Сума коштів в розмірі 51 000,00 грн. була сплачена позивачем ТОВ «Бренд Строй» 27.08.2010 р., що підтверджується відповідною банківською випискою (а. с. 120).

27.08.2010 р. ТОВ «Бренд Строй» виписало податкову накладну № 1217 на загальну суму 51000,00 грн., у тому числі ПДВ 8500,00 грн. (а. с. 29), яка була отримана позивачем 27.08.2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 8 за серпень 2010 р. (а. с. 88).

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період (а. с. 85). Крім того, вартість робіт, виконаних ТОВ «Бренд Строй», була включена позивачем до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської операції з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним станом на момент формування позивачем податкового кредиту серпня 2010 року, було передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що валові витрати та податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер» були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні № 696 від 27.08.2010 р. та № 1217 від 27.08.2010 р. містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 р. N 165 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 8 жовтня 1998 р. N 469).

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток був зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Укрторгпартнер», суд звертає увагу на те, що одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових та нежитлових будівель (41.20), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).

ТОВ «РІФ-СЕРВІС» уклало договір поставки № 98 з ПП «Укрторгпартнер» та договір підряду № 383 з ТОВ «Бренд Строй», відповідно до яких вказані суб'єкти господарювання були зобов'язані поставити обладнання та провести роботи по забезпеченню електропостачання на об'єктах підприємства ТОВ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 32834978), оскільки позивач, згідно договору генерального підряду № 1 від 02.02.2010 р., виступає генпідрядником у відносинах з ТОВ «Вікторія».

У абз. 2 Розділу 1 договору генерального підряду, закріплено право позивача залучити, у разі необхідності, будівельні організації для виконання субпідрядних робіт.

Так, на виконання умов договору генерального підряду «РІФ-СЕРВІС» уклало вищенаведені договори поставки та підряду з ПП «Укрторгпартнер» та ТОВ «Бренд Строй», що підтверджує господарську мету позивача під час укладення цих правочинів.

Судом також встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Бренд Строй» має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури Серії АВ № 513962, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим на період з 22.02.2010 р. по 22.02.2013 р.

Виконання ТОВ «Бренд Строй» покладених на нього зобов'язань за договором підряду № 383 від 26.08.2010 р., а саме: робіт по зовнішньому енергопостачанню культурно-розважального комплексу з пансіонатом, розташованого по Сімферопольському шосе між Аквапарком та РЦ «Сонечко» у м. Євпаторія, згідно з робочим проектом 08/10-2007 «Реконструкція ТП - 1264», що підтверджується Актом прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. (а.с. 32), вказує на правомірність формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як один з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «БрендСтрой» та ПП «Укрторгпартнер», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в серпні 2010 року та завищення валових витрат в 3 кварталі 2010 році неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «БрендСтрой» та

ПП «Укрторгпартнер», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та іх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про ПДВ » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Суд також не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення позивачем положень Податкового кодексу України стосовно заниження зобов'язань зі сплати ПДВ в бюджет, оскільки відносини в охоплений перевіркою період регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чимдонарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 871,88 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 26.04.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002091501 від 06.03.2013 р. та №0004141502 від 06.03.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-сервіс" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, 13/1, ідентифікаційний код 31741940) 871,88 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь. вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.