Ухвала

від 31.07.2013 по справі 801/2820/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2820/13-а

31.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 22.04.13 у справі № 801/2820/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-сервіс" (вул. Турецька, 13/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002091501 від 06.03.2013 р. та №0004141502 від 06.03.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф-сервіс" 871,88 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 13.02.2013 р. по 19.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "РІФ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31741940) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567) за серпень 2010 р.

За результатами перевірки складений акт № 839/15.2/31741940 від 19.02.2013 р. (а.с. 10 - 23), яким встановлені порушення позивачем

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на загальну суму 38750,00 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та встановлено заниження ПДВ за серпень 2010 р. на загальну суму 31000,00 грн.

Висновок про неправомірність відображення позивачем вказаних показників був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Укрторгпартнер" та ТОВ "Бренд Строй", з використанням при цьому акта від 06.04.2012 р. № 19/22/36693415 та акта від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 про неможливість проведення зустрічної звірки вищезазначених контрагентів, а також інформації комп'ютерних автоматизованих систем.

Так, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, зауважила, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ "Бренд Строй", ПП "Укрторгпартнер" від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ "РІФ-СЕРВІС" до складу скоригованих валових витрат неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 155000,00 грн., за результатом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., яка має ознаки фіктивності.

Також в акті зазначено, що ТОВ "РІФ-СЕРВІС" не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Укрторгпартнер", у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям 06.03.2013р.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002091501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48438,00 грн., у тому числі 38750,00 грн. - за основним платежем, 9688,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002091502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38750,00 грн., у тому числі 31000,00 грн. - за основним платежем, 7750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

26.08.2010 р. між ПП "Укрторгпартнер" (постачальник) та ТОВ "РІФ-СЕРВІС" (замовник) укладений договір поставки № 98

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- банківська виписка (а. с. 120).

- податкова накладна № 696 на загальну суму 135000,00 грн., у тому числі ПДВ 22500,00 грн. (а. с. 28), яка була отримана позивачем 27.08.2010 р.,

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 8 за серпень 2010 р. (а. с. 87).

- накладна № 2902 від 24.12.2010 р. (а.с. 30), видана на підставі рахунку № 115 від 27.08.2010 р. (а.с. 109) та подорожнього листа службового легкового автомобіля № б/н від 24.12.2010 р. (а.с. 108).

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період (а. с. 85). Крім того, вартість робіт, виконаних ПП "Укрторгпартнер", була включена позивачем до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року.

Також, 26.08.2010 р. між ТОВ "РІФ-СЕРВІС" (замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) був укладений договір підряду № 383.

Відповідно до положень п. 4.1, п. 4.4 договору, загальна договірна вартість за виконувані роботи по договору на момент його укладення складає 51000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8500,00 грн., а оплата здійснюється замовником шляхом передплати у безготівковій формі у національній валюті.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- банківська виписка (а. с. 120).

- податкова накладна № 1217 на загальну суму 51000,00 грн., у тому числі ПДВ 8500,00 грн. (а. с. 29), яка була отримана позивачем 27.08.2010 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 8 за серпень 2010 р. (а. с. 88).

Сума ПДВ за цією накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за цей звітний період (а. с. 85). Крім того, вартість робіт, виконаних ТОВ "Бренд Строй", була включена позивачем до складу валових витрат 3 кварталу 2010 року.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою - серпень 2010 р.

Так, відповідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської операції з ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Укрторгпартнер", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

П. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону було обумовлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у періоді - серпень 2010 року, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових та нежитлових будівель (41.20), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).

ТОВ "РІФ-СЕРВІС" були укладені договір поставки № 98 з ПП "Укрторгпартнер" та договір підряду № 383 з ТОВ "Бренд Строй", що підтверджує господарську мету позивача під час укладення цих правочинів.

Разом з тим, на момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "БрендСтрой" та ПП "Укрторгпартнер", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість

Посилання відповідача на акти зустрічних перевірок не є належними та допустимими доказами неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, та як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті № 839/15.2/31741940 від 19.02.2013 р. про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від №0002091501 від 06.03.2013 р. та №0004141502 від 06.03.2013 р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2820/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва