Постанова

від 14.05.2013 по справі 820/1843/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа №820/1843/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Андросової Я.В.,

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області ДПС від 28.11.2012 року №0000271540, яким ТОВ "Українська деревновугільна компанія" було визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 233594,00грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 58399,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача. Висновки, наведені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийняте на підставі акту перевірки є незаконним, та таким, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що податковий орган при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і визнав договори, укладені між ТОВ "Українська деревновугільна компанія" та його контрагентами, недійсними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 31.07.2012р. податковим органом встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 233593,79грн. Перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ "Українська деревновугільна компанія" був ТОВ «Торгівельний союз Реальто», який визнано банкрутом, а також, що до перевірки не надано всіх первинних документів на підтвердження реальності господарської операції. Також контрагента позивача - ТОВ "Астон Плюс" визнано банкрутом, яке на момент виконання послуг не мало власних основних фондів. На підставі чого було встановлено, що у період з 01.06.2011р. по 31.07.2012р., в порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у сумі 233593,79грн. У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача - ДПІ у Московському району м. Харкова Харківської області ДПС проти позову заперечував, посилаючись на обставини, вказані у заперечені проти позову, та просив суд задовольнити позов.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Українська деревновугільна компанія" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 10.08.2010 року за №14801020000047466, , ідентифікаційний код юридичної особи - 37191210 та перебуває на обліку як платник податків в Державній податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 11.08.2010 року, є платником ПДВ згідно Свідоцтва 07.09.2010 року №100300367.

ТОВ "Українська деревновугільна компанія" має наступні види діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля, лісозаготівлі, виробництво інших основних органічних хімічних речовин, виробництво духових шаф, печей і пічних пальників, виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н. в. і. у., оптова торгівля хімічними продуктам.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Українська деревновугільна компанія", код ЄДРПОУ 37191210, з питань правомірності нарахування ТОВ "Українська деревновугільна компанія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 19.11.2012р. №2953/15-413/37191210 (том 1 а.с.22-61), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту на загальну суму 237868,80 грн., в тому числі по податкових періодах:

- червень 2011 року на - 13017,01 грн.;

- липень 2011 року на - 14804,27 грн.;

- серпень 2011 року на - 23863,38 грн.;

- вересень 2011 року на - 92978,41 грн;

- жовтень 2011 року на - 35362,57 грн;

- листопад 2011 року на - 28057,3 грн;

- грудень 2011 року на - 26765,2 грн;

- січень 2012 року на - 3020,67 грн.;

В порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року у сумі 233594,00грн.

На підставі акту перевірки від 19.11.2012р. №2953/15-413/37191210 начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС 28.11.2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000271540, яким ТОВ "Українська деревновугільна компанія" визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 233594 грн.00 коп., та зобов'язано сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 58399 грн.00 коп. (том 1 а.с.96)

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України своїм рішенням від 25.02.2013р. №2825/6/10-2115 залишила податкове повідомлення - рішення від 28.11.2012р. №0000271540 без змін, а скаргу без задоволення. (том 1 а.с.22-61)

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення позивачем діючого податкового законодавства є те, що товар отримано від контрагента, який по другій ланці має основного постачальника ТОВ "Аарон Україна", який припинено, але не знятого з обліку, що свідчить про можливе формування штучного кредиту. Також зазначено про відсутність документів на переміщення товару, зберігання та оприбуткування товару на складі. В зв'язку з чим відсутність частини документів свідчить про відсутність доказів фактичного відвантаження, переміщення, транспортування та отримання товару по договору поставки 01\06-02 від 01.06.2011р., а тому при проведені операцій ТОВ «Торгівельний союз Реальто» з ТОВ "Українська деревновугільна компанія", порушено вимоги п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту червень 2011 р. в сумі 2480 грн., липень 2011 р. в сумі 2396, 67 грн. серпень 2011 р. в сумі 4903, 33 грн., вересня 2011 року в сумі 8161,66 грн., жовтень 2011 р. в сумі 8240 грн., листопад 2011 р. в сумі 6883,33 грн., грудень 2011 р. в сумі 6601, 67 грн., січень 2012 р. в сумі 3020, 67 грн., в результаті чого завищено податковий кредит на вказані суми.

Такі висновки податковий орган зробив на підставі того, що ТОВ "Торгівельний союз Реальто" визнано банкрутом, а по другій ланці він має основного постачальника ТОВ "Аарон Україна", який припинено, але не знятого з обліку.

В акті перевірки зазначено, що послуги на підставі договору №01\06-1 від 01.06.2011 р. укладено з контрагентом ТОВ Астон Плюс", який по другій ланці має основного постачальника ТОВ "Аарон Україна", який припинено, але не знятого з обліку, що свідчить про можливе формування штучного кредиту. Також зазначено, що ТОВ Астон Плюс" не мало на момент виконання послуг власних основних фондів, які у разі наявності повинні відображатись в податковій звітності в додатку К1\1.

Отже у зв'язку з відсутністю основних засобів (власної техніки) ТОВ "Астон Плюс" не мало можливості здійснювати послуги по договору №01\06-1 від 01.06.2011р.

Право на податковий кредит у ТОВ " Українська деревновугільна компанія" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права- виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Торгівельний союз Реальто" та ТОВ "Українська деревновугільна компанія" 01 червня 2011 р. укладено договір за №01\06-02, згідно якого ТОВ "Торгівельний союз Реальто" взяло на себе обов'язки з поставки продукції - паливо та запчастини, а ТОВ "Українська деревновугільна компанія" зобов'язався в повному обсязі оплатити отриманий товар. (том 1 а.с.130)

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2 договору поставки №1/06-02 від 01.06.2011 року номенклатура та кількість товару визначається накладними на поставку окремої партії товару.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником покупцю поставлено товар, що підтверджено видатковими накладними, які вміщують перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони поставлені покупцеві а також податковими накладними виписаними на користь позивача: видаткова накладна №18 від1.06.2011 року на суму 8320,00 грн., податкова накладна №18 від 1.06.2011 року на суму 8320,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 1386,67 грн.; видаткова накладна №19 від 1.06.2011 року на суму 6560,00 грн., податкова накладна №19 від 1.06.2011 року на суму 6560,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 1093,32 грн.; видаткова накладна №27 від 1.07.2011 року на суму 9990,00 грн., податкова накладна №27 від 1.07.2011 року на суму 9990,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 1665,00 грн.; видаткова накладна №28 від 1.07.2011 року на суму 4390,00 грн., податкова накладна №28 від 1.07.2011 року на суму 4390,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 731,66 грн.; видаткова накладна №39 від1.08.2011 року на суму 16900,00 грн., податкова накладна №39 від 1.08.2011 року на суму 16900,00 року, у тому числі ПДВ 20% 2816,67 грн.; видаткова накладна №40 від 1.08.2011 року на суму 12520,00 грн., податкова накладна №40 від 1.08.2011 року на суму 12520,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 2086,67 грн.; видаткова накладна №КТС-21 від 1.09.2011 року на суму 31580,00 грн., податкова накладна №21 від 1.09.2011 року на суму 31580,00 грн., утому числі ПДВ 20% 5263,33 грн.; видаткова накладна №КТС-22 від 1.09.2011 року на суму 17390,00 грн., податкова накладна №22 від 1.09.2011 на суму 17390,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 2998,34 грн.; видаткова накладна №КТС-219 від 1.10.2011 року на суму 31500,00 грн., податкова накладна №219 від 1.10.2011 року на суму 31500,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 5250 грн.; видаткова накладна №КТС-220 від 1.10.2011 року на суму 17940,00 грн., податкова накладна №220 від 1.10.2011 року на суму 17940,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 2990,00 грн.; видаткова накладна №КТС-7 від 1.11.2011 року на суму 26600,00 грн., податкова накладна №7 від 1.11.2011 року на суму 26600,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 4433,33 грн.; видаткова накладна №КТС-8 від 1.11.2011 року на суму 14700,00 грн., податкова накладна №8 від 1.11.2011 року на суму 14700,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 2450,00 грн.; видаткова накладна №КТС-000020 від 1.12.2011 року на суму 25820,00 грн., податкова накладна №20 від 1.12.2012 на суму 25820,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 4303,33 грн.; видаткова накладна №КТС-000021 від 1.12.2011 року на суму 13790,00 грн., податкова накладна №21 від 1.12.2011 року на суму 13790,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 2298,32 грн.; видаткова накладна №КТС-000602 від 4.01.2012 року на суму 7000,00 грн., податкова накладна №602 від 4.01.2012 року на суму 7000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 1166,67 грн.; видаткова накладна №КТС-2098 від 14.01.2012 року на суму 11124,01 грн., податкова накладна №2098 від 14.01.2012 на суму 11124,01 грн., у тому числі ПДВ 20% 1854,00 грн.; видаткова накладна №КТС-202 від 2.02.2012 року на суму 25540,01 грн., податкова накладна №202 від 2.02.2012 року на суму 25540,01 грн., у тому числі ПДВ 20% 4256,67 грн.; №КТС-1 від 1.03.2012 року на суму 34810,02 грн., податкова накладна №1 від 1.03.2012 року на суму 34810,02 грн., у тому числі 5801,67 грн. (том 1 а.с.134-167).

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Торгівельний союз Реальто", що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, які знаходяться в матеріалах справи.

Також 01 червня 2011 р. між ТОВ "Астон Плюс" та ТОВ " Українська деревновугільна компанія" укладено договір надання послуг за №01\06-1, згідно якого ТОВ "Астон Плюс" взяло на себе обов'язки з трельовання трактором ДТ-75; лісосічні роботи на умовах субпідряду; зачистка від хмизків, а ТОВ "Українська деревновугільна компанія" зобов'язався в повному обсязі оплатити надані послуги. (том 1 а.с.170-171)

Судом встановлено, що ТОВ "Астон Плюс" повністю виконало умови договору надання послуг №01\06-1, про що свідчать податкові накладні, акти приймання-передачі послуг: Податкова накладна №974 від 30.06.2011 року на суму 63222,03 грн., у тому числі ПДВ 20% 10537,1 грн., акт прийняття-передачі послуг від 30.06.2011 року на суму 63222,03 грн.; податкова накладна №1353 від 31.07.2011 року на суму 74445,60 грн., у тому числі ПДВ 20% 12407,60 грн., акт прийняття-передачі послуг від 31.07.2011 року на суму 74445,60 грн.; податкова накладна №1794 від 31.08.2011 року на суму 113760,30 грн., у тому числі ПДВ 20% 18960,05 грн., акт прийняття-передачі послуг від 31.08.2011 року на суму 113760,30 грн.; податкова накладна №3027 від 30.09.2011 року на суму 184900,5 грн.,у тому числі ПДВ 20% 30816,75 грн., акт прийняття-передачі послуг від 30.09.2011 року на суму 184900,5 грн. та акт прийняття-передачі послуг від 30.09.2011 року на суму 6000,00 грн.; податкова накладна №3041 від 30.09.2011 року на суму 324000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 54000 грн., акт прийняття-передачі послуг від 30.09.2011 року на суму 324000,00 грн.; податкова накладна №1178 від 31.10.2011 року на суму 162735,45 грн., у тому числі ПДВ 20% 27122,58 грн., акт прийняття-передачі послуг від 31.10.2011 року на суму 162735,45 грн.; податкова накладна №1252 від 30.11.2011 року на суму 127043,83 грн., у тому числі ПДВ 20% 21173,97 грн., акт прийняття-передачі послуг від 30.11.2011 року на суму 127043,83 грн.; податкова накладна №1375 від 31.12.2012 року на суму 120981,2 грн., у тому числі ПДВ 20% 20163,53 грн., акт прийняття-передачі послуг від 31.12.2012 року на суму 120981,2 грн., а ТОВ " Українська деревновугільна компанія" сплатив обумовлену договором суму коштів, про що свідчать платіжні документи, які знаходяться в матеріалах справи. (том 1 а.с.175-192)

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Досліджені в ході судового розгляду справи копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагентів позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті товарів та вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Також судом встановлено, що придбаний товар у ТОВ "Торгівельний союз Реальто" був використаний позивачем у власній господарській діяльності при виконанні договорів, укладених з ДП "Вовчанське лісове господарство" № 80/1 від 9 червня 2011року; №14 від 07 червня 2011року; №4 від 10 січня 2012 року; №5 від 11 січня 2012 року. Суд зазначає, що у власності позивача знаходяться необхідне обладнання та техніка для виконання зазначених вище договорів. З досліджених в судовому засіданні наказу про норми використання матеріалів, актів списання товарів (по внутрішнє використанню) встановлено, що придбана позивачем у ТОВ "Торгівельний союз Реальто" паливно-змащувальні матеріали та запчастини використовувалися позивачем у васній господарській діяльності, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є одним з основних видів діяльності позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Торгівельний союз Реальто" було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, судом встановлено що позивачем та його контрагентом ТОВ "Астон Плюс" було виконано договір надання послуг, послуги згідно договору виконані останнім у повному обсязі та прийняті позивачем повністю, що підтверджується матеріалами справи.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей наявних первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ТОВ "Торгівельний союз Реальто" та ТОВ "Астон Плюс" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1. ст.4 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З досліджених судом в ході розгляду справи доказів встановлено реальність здійснених операцій між ТОВ "Українська деревновугільна компанія" та його контрагентами - ТОВ "Торгівельний союз Реальто" та ТОВ "Астон Плюс", наявність у позивача первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів, а також документів, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності та як наслідок визначення суми бюджетного відшкодування на суму 233594,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ "Торгівельний союз Реальто" та послуг у ТОВ "Астон Плюс".

Також згідно ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентами такого платника податків та контрагентами по ланцюгу постачання порядку ведення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ по товарам та послугам, отриманим від контрагентів», у повній відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки №2953/15-413/37191210 від 19.11.2012 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Українська деревновугільна компанія" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту та визначенню суми бюджетного відшкодування по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ "Торгівельний союз Реальто" та послуг у ТОВ "Астон Плюс".

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000271540 від 28 листопада 2012 року є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.11.2012 року №0000271540, яким ТОВ "Українська деревновугільна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 233594,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58399,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська деревновугільна компанія" (61068, м. Харків, пр. Московський, буд. №179 Б, офіс, код ЄДРПОУ 37191210, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 17.05.2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв