Рішення

від 14.05.2013 по справі 914/1140/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа№ 914/1140/13

За позовом : Приватного підприємства „Коморра", м. Львів

до відповідача : Приватного підприємства „МК-Захід", м. Львів

про : стягнення 41 504 грн. 45коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Мовчко А.О.

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Приватним підприємством "Комора" до Приватного підприємства "МК-Захід" про стягнення 41 504грн. 45коп. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.04.2013р. З метою надання сторонам додаткової можливості представити додаткові докази у справі, ухвалою суду від 09.04.2013р. розгляд справи відкладено на 30.04.2013р. В зв'язку з допущеною в ухвалі суду від 09.04.2013р. про відкладення розгляду справи опискою в даті та часі судового засідання, ухвалою суду від 22.04.2013р. виправлено допущену описку, датою наступного судового засідання зазначено 14.05.2013р.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, письмового пояснення по суті позовних вимог не подав. В судовому засіданні 09.04.2013р. проти позовних вимог належним чином не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.01.2011р. між Приватним підприємством „Коморра" (постачальник, позивач) та ПП „МК-Захід" (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/01-6, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язувався продати та передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість в строки і на умовах, передбачених в даному договорі.

Відповідно до п.2.2 договору, одиницею виміру товару приймаються сторонами літри.Загальна кількість товару підтверджується виданими продавцем відвантажуваль-ними документами (видатковими накладними) та наданими покупцем довіреностями на отримання відповідної кількості товару.

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, відкритий в установі банку (п.4.6. договору).

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов вищезазначеного договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 41504грн. 45коп., що підтверджується видатковими накладними №К-00000056 від 31.08.2012р. на суму 10950грн. 31коп.; №00000041 від 30.06.2012р. на суму 17887грн. 00коп.; №00000036 від 31.05.2012р. на суму 6267грн. 04коп. Однак, як вбачається з матеріалів справи, загальна сума поставленого товару за вказаними накладними складає 35104грн. 35коп., інших документів, які б підтверджували решту суми боргу позивачем суду не представлено.

П.4.12. договору передбачено, що сторони по закінченню кожного місяця проводять звірку взаєморозрахунків за відвантажений товар. На виконання даного пункту договору сторонами складено вказані акти, однак сума заборгованості, яка в них відображена не відповідає сумі позовних вимог.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Так як, поставка мала місце після закінчення строку дії договору, суд прийшов до висновку про те, що мала місце позадоговірна поставка на суму 35104грн. 35коп.

Частиною ч.1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 35104грн. 35коп. є обгрнутованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог позивача про стягнення решти суми позовних вимог - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «МК-Захід», м. Львів, вул. Морозна, 39/74 (ідентифікаційний код 36182556) на користь Приватного підприємства „Коморра", м.Львів, вул.Пасічна, 141 (ідентифікаційний код 36361126) 35104грн. 35коп. основного боргу та 1455грн. 19коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Коморра", м.Львів, вул.Пасічна, 141 (ідентифікаційний код 36361126) в доход державного бюджету 0грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

4.В частині стягнення решти суми позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 17.05.2013р.