Рішення

від 14.05.2013 по справі 914/1131/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа№ 914/1131/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетонгруп-1", м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства „Експертльвівмаркетбуд", м. Львів

про стягнення 16375грн. 50коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Сікиринський Ю.О.

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонгруп-1» до Приватного підприємства «Експертльвівмаркетбуд» про стягнення 16 375грн. 50коп. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2013р. Ухвалою суду від 16.04.2013р. розгляд справи відкладено на 14.05.2013р.

В судовому засіданні 14.05.2013р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задоволити.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки суду не повідомив.

Направлені судом на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі від 25.03.2013р. та про відкладення розгляду справи від 16.04.2013р. повернуті поштовим відділенням з поміткою «за заявою відправника (одержувача)».

Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79049, м.Львів, просп.Червоної Калини, буд. 113, кв. 35.

На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2013р. позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.2013р. відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: 79049, м.Львів, просп.Червоної Калини, буд. 113, кв. 35.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув " , „адресат відсутній " і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року " від 14.08.2007 № 01-8/675).

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суд вважає, що ухвали суду вручено відповідачеві належним чином. Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Як стверджує в позовній заяві позивач, за період з 12.10.2011р. по 05.04.2012р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16375грн. 50коп. На підтвердження вказаного посилається на копії накладних №РНЗ-4121015 від 12.10.2011р. на суму 1440грн. 00коп., №РНЗ-4131016 від 13.10.2011р. на суму 1440грн. 00коп., №РНС-2161206 від 16.12.2011р. на суму 2440грн. 00коп., №РНС-2241208 від 24.12.2011р. на суму 1785грн. 00коп., №РНС-2241202 від 24.12.2011р. на суму 1624грн. 50коп., №РНС-2241212 від 24.12.2011р. на суму 1250грн. 00коп., №РНС-2050403 від 05.04.2012р. на суму 1792грн. 50коп., №РНС-2050419 від 05.04.2012р. на суму 1599грн. 00коп., №РНС-2110606 від 11.06.2012р. на суму 1663грн. 50коп., №РНС-2110619 від 11.06.2012р. на суму 1341грн. 00коп.

З метою погашення заборгованості позивачем надіслано відповідачеві вимогу про стягнення заборгованості №01/13 від 11.01.2013р. з вимогою у семиденний строк від дня пред'явлення сплатити ТзОВ „Бетонгруп-1" 16375грн. 50коп. за поставлений товар, проте відповідач вимоги претензії не виконав та наявну заборгованість не оплатив.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на час звернення з позовною заявою до суду, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 16375грн. 50коп.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України)

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

З поданих позивачем накладних №РНС-2161206 від 16.12.2011р. та №РНС-2241208 від 24.12.2011р. не вбачається те, що покупцем було отримано зазначений в них товар, оскільки такі не скріплені печаткою Приватного підприємства «Експертльвівмаркетбуд». Також, на долучених до матеріалів справи накладних №РНС-2241202 від 24.12.2011р. та №РНС-2241212 від 24.12.2011р. відсутній підпис уповноваженого представника відповідача.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, у вказаних накладних є посилання на довіреність НАЕ №092722 від 16.12.2011р. на отримання Санніковим М.І. товару, проте позивачем суду даної довіреності не представлено.

Таким чином, суд вважає, що позивачем належним чином доведено факт одержання товару відповідачем лише за накладними №РНЗ-4121015 від 12.10.2011р., №РНЗ-4131016 від 13.10.2011р., №РНС-2050403 від 05.04.2012р., №РНС-2050419 від 05.04.2012р., №РНС-2110606 від 11.06.2012р., №РНС-2110619 від 11.06.2012р., а відтак стягненню підлягає несплачена сума основного боргу в розмірі 9 276грн. 00коп.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення решти суми основного боргу в розмірі 7099грн. 50коп., суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не представлено суду доказів отримання відповідачем товару на вказану суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 9 276грн. 00коп. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині вимог позивача про стягнення 7 099грн. 50коп. основного боргу - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Експертльвівмаркетбуд», м.Львів, просп.Червоної Калини, 113, кв.35. (ідентифікаційний код 35563037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонгруп-1», м.Львів, вул.Зелена, 238б (ідентифікаційний код 37693641) 9 276грн. 00коп. основного боргу та 974грн. 59коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 7 099грн. 50коп. основного боргу - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 17.05.2013р.