Постанова

від 06.08.2013 по справі 914/1131/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 914/1131/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд",

м.Львів б/н від 27.05.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року

у справі №914/1131/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетонгруп-1", м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд", м. Львів

про стягнення 16 375 грн. 50коп.

за участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Санніков М.І. (директор);

Рішенням господарського суду Львівської від 14.05.2013 року у справі №914/1131/13 (суддя Гоменюк З.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Експертльвівмаркетбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонгруп-1" 9 276 грн. 00 коп. основного боргу та 974 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 7 099 грн. 50 коп. основного боргу - відмовлено.

Відповідач - Приватне підприємство „ЕкспертЛьвівмаркетбуд" не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення 9 276 грн. 00 коп. основного боргу, 974 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення. Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається на укладену між сторонами угоду №14 від 05.10.2011 року, зокрема, пункт 3.3 та стверджує про наявність заборгованості позивача перед відповідачем в розмірі 32 415,85 грн., яка утворилась на підставі вказаної угоди. Враховуючи наведене, зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості в розмірі 9 276 грн. 00 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Бетонгруп-1" правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Львівський апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Матущака О.І. та Гриців В.М. ухвалою від 25.06.2013 року прийняв апеляційну скаргу до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні. З підстав, визначених в ухвалах суду від 25.06.2013 року, 16.07.2013 року розгляд даної справи відкладався.

Розпорядженням в.о. голови суду від 15.07.2013 року у склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Гриців В.М. та Матущака О.І., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та з урахуванням письмових пояснень до неї, просив таку задоволити, а оскаржуване рішення в частині стягнення 9 276 грн. 00 коп. основного боргу, 974 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу та письмові пояснення до неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №914/1131/13-г залишити без змін, виходячи з наступного.

Нормами чинного законодавства, а зокрема, ч.2 ст.205 та ч.1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин у даній справі, виникнення та здійснення таких за відсутності укладеного між сторонами письмового договору відповідає вимогам чинного законодавства.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з постачання товару.

Таким чином, факт здійснення поставки та прийняття товару повинен підтверджуватись відповідними накладними.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено , що за період з 12.10.2011р. по 11.06.2012р. між сторонами виникли господарські правовідносини щодо здійснення поставки товару за відсутності укладення письмового договору, тобто, позадоговірна поставка. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками без жодних зауважень та/або заперечень, а саме: №РНЗ-4121015 від 12.10.2011р. на суму 1440 грн. 00 коп., №РНЗ-4131016 від 13.10.2011р. на суму 1440 грн. 00 коп., №РНС-2050403 від 05.04.2012р. на суму 1792 грн. 50 коп., №РНС-2050419 від 05.04.2012р. на суму 1599 грн. 00 коп., №РНС-2110606 від 11.06.2012р. на суму 1663 грн. 50 коп., №РНС-2110619 від 11.06.2012р. на суму 1341 грн. 00 коп. Відповідно до вказаних накладних позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 276,00 грн., що скаржником в суді апеляційної інстанції не заперечується.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що факт здійснення позивачем поставки на загальну суму 7099 грн. 50 коп. згідно із накладними №РНС-2161206 від 16.12.2011р. на суму 2440грн. 00коп., №РНС-2241208 від 24.12.2011р. на суму 1785грн. 00коп., №РНС-2241202 від 24.12.2011р. на суму 1624грн. 50коп., №РНС-2241212 від 24.12.2011р. на суму 1250грн. 00коп. не доведений, оскільки, такий відповідає матеріалам справи, сторонами не спростований та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою погашення заборгованості позивачем надіслано відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, проте відповідач вимоги претензії не виконав та наявну заборгованість не оплатив. Отримання вказаної вимоги відповідачем підтверджується належними доказами у справі та не заперечується останнім.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 9 276,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується належними документальними доказами, а відтак стягнута місцевим господарським судом підставно.

Перевіряючи доводи скаржника про те, що між сторонами укладено угоду №14 від 05.10.2011 року на підставі якої у позивача виникла заборгованість перед відповідачем в розмірі 32 415,85 грн., колегією суддів встановлено, що такі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та не мають значення для вирішення даної справи, з огляду на таке.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що докази, на які покликається апелянт на підтвердження вимог апеляційної скарги не буди об'єктом дослідження в суді першої інстанції. Доводи апелянта про неможливість надати такі докази в суді першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, в матеріалах справи містяться документальні докази (поштові квитанції, повідомлення про вручення) щодо отримання відповідачем вимоги позивача про сплату заборгованості (предмет стягнення у даній справі), позовної заяви. Тобто, відповідач належним чином повідомлявся про вимоги позивача, в тому, числі про звернення до господарського суду з даним позовом. Наведені обставини скаржником не заперечуються.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом на підставі угоди №14 від 05.10.2011 року для стягнення наявної заборгованості.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства „ЕкспертЛьвівмаркетбуд", м.Львів б/н від 27.05.13 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №914/1131/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 07.08.2013 року

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.