Ухвала

від 25.04.2013 по справі 1570/3010/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 1570/3010/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Милосердного М.М.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - Тараненко Руслани Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Вікторія" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112220 від 03 травня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 789 372 грн. за порушення п.123.1 ст. 123, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102220 від 03 травня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 686 409 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 200 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року адміністративний позов задоволений повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що з 23 березня 2012 року по 05 квітня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вікторія" щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ "Таверс" за період 2011 рік та взаємовідносин платником податків ТОВ "Європейські шляхові технології" за період 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 квітня 2012 року №901/22-2/24766586, згідно якого встановлено порушення п.138.2 ст. 138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 657 667 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено сплату ПДВ на загальну суму 571 884 грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 травня 2012 року №0000102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 686 410 грн., в тому числі за основним платежем - 571 884 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 114 525 грн. та №0000112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 789 372 грн., в тому числі за основним платежем - 657 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 131 705 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані документи, які підтверджують правильність декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірність формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії податкової при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки є протиправними, оскільки ні в наказі про її проведення ні в акті перевірки не зазначено обставини, обов'язкова наявність яких передбачена ст. 78 ПК України.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (1 том а.с.67).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Вікторія" та ТОВ "Таверс" було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів та договори з ТОВ "Європейські шляхові технології" щодо виконання ремонтно-будівельних робіт (1 том а.с. 44, 49-62).

Товарність господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена належним чином, зокрема рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому виконаних робіт, актами передачі будівельних матеріалів, підсумкова відомість ресурсів (витрати-по факту) (1 том а.с.69-227, 2 том а.с.1-246, 3 том а.с.1-133, 4 том а.с.4-54).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій податкової при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112220, №0000102220 є правильними.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: