Рішення

від 18.05.2013 по справі 0818/10389/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1085/13 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Кримської О.М.,

Суддів Дашковської А.В.

Подліянової Г.С.

При секретарі Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Макфорт" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю „АФ „Професіонал-Аудит", ОСОБА_8, про стягнення завдатку, інфляційних витрат і 3% річних, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ТОВ „Макфорт" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - ТОВ „АФ „Професіонал-Аудит", ОСОБА_8, про стягнення завдатку, інфляційних витрат і 3% річних.

В позові зазначало, що 25 квітня 2012 року між продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, покупцем ТОВ «Макфорт» і представником продавця ОСОБА_8 була укладена угода про наміри, згідно з якою сторони зобов'язалися укласти до 02.07.2012 року договір купівлі-продажу 100% корпоративних прав ТОВ «Альянс-Авто». які належать відповідачам. Дана угода є попереднім договором.

25.04.2012 року позивач в порядку, передбаченому угодою про наміри, передав представнику продавців ОСОБА_8 завдаток в розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

ТОВ «Макфорт» виконало всі зобов'язання за попередньою угодою від 25.04.2012 року, в тому числі сплатило 13 000 грн. ТОВ «АФ «Професіонал-Аудит» за проведення аудиту ТОВ «Альянс-Авто», які просить стягнути з відповідачів як збитки.

02.07.2012 року з вини відповідачів договір купівлі-продажу 100% корпоративних прав ТОВ «Альянс-Авто» не був укладений.

03.07.2012 року представник продавців ОСОБА_8 повернув ТОВ «Макфорт» завдаток в розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

Оскільки відповідачами не повернуто завдаток в подвійному розмірі позивач просив суд стягнути з них завдаток в солідарному порядку в розмірі 399 665 грн., що за офіційним курсом НБУ складає 50 000 доларів США, а також стягнути з них в солідарному порядку збитки в розмірі 13 000 грн. та 3% річних у сумі 1933 грн. 31 коп..

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ТОВ „Макфорт" 399 665 грн. завдатку по угоді про наміри від 25.04.2012 року; 13 000 грн. збитків, завданих порушенням відповідачами угоди про наміри від 25.04.2012 року і 1933 грн. 31 коп. - 3% річних, а всього 414 598 грн. 31 коп..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Макфорт" витрати по сплаті судового збору 831 грн. 58 коп..

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ „Макфорт" витрати по сплаті судового збору 831 грн. 58 коп..

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ „Макфорт" витрати по сплаті судового збору 831 грн. 58 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ „Макфорт" витрати по сплаті судового збору 831грн. 58 коп..

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивач і відповідачі в угоді про наміри встановили всі істотні умови попереднього договору, а також істотні умови договору купівлі-продажу, який вони зобов'язалися укласти, отже угода відповідає вимогам ч. 1 ст. 635 ЦК України та є попереднім договором; сума коштів передана позивачем відповідачам є завдатком і підлягає стягненню у подвійному розмірі, як і спричиненні невиконанням зобов'язання збитки, оскільки саме з вини відповідачів не було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Встановлено, що 25 квітня 2012 року між продавцями ОСОБА_3, представником продавця ОСОБА_5- ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та покупцем ТОВ «Макфорт» була укладена у простій письмовій формі Угода про наміри, згідно з якою сторони визначили, що покупець набуває корпоративні права ТОВ «Альянс-Авто», які належать відповідачам, на підставі укладення у строк до 25 червня 2012 року договорів купівлі-продажу з продавцями-фізичними особами їх часток (п.10.2 Угоди про намір)

У забезпечення свого наміру Покупець передає Продавцям завдаток у розмірі 50 000 доларів США, який враховується сторонами у подальших розрахунках .

Передача грошових коштів покупцем - ТОВ «Макфорт» у розмірі 50 000 доларів США представнику продавця ОСОБА_5 оформлено відповідною розпискою ( а.с.15)

Проте, договору купівлі-продажу 100% корпоративних прав укладено не було.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Умови попереднього договору повинні дозволяти установити предмет, а також інші істотні умови майбутнього основного договору. Істотні умови договору визначені у п.2 ч.1 ст. 638 ЦК України.

Разом з тим, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ній немає волевиявлення сторін щодо надання їй сили попереднього договору, не вважаться попереднім договором (ч. 4 ст. 635 ЦК України).

Отже, договір (протокол тощо) про наміри не тотожний попередньому договору, у тексті договору має бути чітко зазначено, що цей договір має силу попереднього договору, у іншому випадку угода не може вважатися попереднім договором та не породжує юридичних наслідків.

Із змісту Угоди про наміри від 25 квітня 2012 року, вбачається, що укладена між сторонами Угода про наміри, є лише формою фіксації намірів сторін щодо наступного співробітництва і не тягне виникнення зобов'язання щодо укладення у майбутньому договору.

Пунктом 19 Угоди про наміри від 25 квітня 2012 визначено, що сторони зобов'язані розробити та узгодити до 23.06.2012 року (але не пізніше дати оформлення договору купівлі-продажу корпоративних прав) - договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Матеріали справи не містять жодних даних про те, що будь - яка сторона розробила проект договору купівлі-продажу корпоративних прав та направила іншій стороні пропозицію щодо укладення названого договору на запропонованих умовах.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що Угода про наміри від 25.04.2012 року є попереднім договором, оскільки містить всі істотні умови як попереднього договору так і договору купівлі-продажу не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс повинен його повернути.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу 100% корпоративних прав, укладеного між сторонами, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, оскільки сторони визначили спосіб відчуження часток корпоративних прав у вигляді укладення договору купівлі-продажу.

З викладених вище положень законодавства слідує, що завдатком є грошова сума, що внесена боржником на підтвердження взятих ним на себе зобов'язань за укладеним договором і для забезпечення виконання таких зобов'язань в подальшому.

Зважаючи на те, що між сторонами на момент передачі коштів не існувало жодного договору, виконання якого забезпечували б грошові кошти, жодного належного доказу на підтвердження його укладення сторони не надали, то такі кошти не можуть вважатися завдатком, а в силу положень ч. 2 ст. 570 ЦК України є авансом.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 50 000 доларів США є авансом, який був повернутий 03 липня 2012 року позивачу - директору ТОВ „Макфорт" Чайка О.І. в цій же сумі, що підтверджено відповідною розпискою. Підстав для подвійного стягнення зазначеної суми не вбачається (а.с.15-16).

З огляду на зазначене, оскільки вказана угода про наміри не містить чітко висловленого волевиявлення сторін про надання їй сили попереднього договору, предметом цієї угоди є погодження сторонами умов порядку укладання в майбутньому договорів купівлі-продажу, тож вона не є попереднім договором у цивільно-правовому значенні, а отже ч. 2 ст. 635 ЦК України щодо відшкодування збитків завданих простроченням в даному випадку не підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Посилання суду першої інстанції на пояснення приватного нотаріуса, як на доказ вжиття позивачем заходів до укладення договору купівлі-продажу, не можна вважати належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки нотаріус не допитувався у судовому засідання як свідок із попередженням про кримінальну відповідальність.

Крім того, під ухиленням слід розуміти не намір відмовитись від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямовані на невиконання умов договору

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо наявності вини відповідачів в неукладені договору купівлі-продажу корпоративних прав є хибним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Виходячи з вимог змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 570, 635, ЦК України, ст.ст. 307, 309, 316 , 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року у цій справі скасувати.

В задоволенні позову ТОВ „Макфорт" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - ТОВ „АФ „Професіонал-Аудит", ОСОБА_8, про стягнення завдатку, інфляційних витрат і 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: