Постанова

від 18.03.2013 по справі 801/664/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р. (12:45 год.) Справа №801/664/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О,

за участю представників:

від позивача: Іванова A.B., довіреність №429/01 від 26.10.2012;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «По туризму та екскурсіях «Кримтур»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «По туризму та екскурсіях «Кримтур» (далі ПАТ «Кримтур») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0011442204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 14711,0грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині формування платником податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що витрати та податковий кредит сформовані ним на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, які підтверджують отримання робіт безпосередньо для використання у його господарській діяльності. Підрядні роботи дійсно були ним придбані у контрагента та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №801/664/13-а, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Заявою від 29.01.2013р., яка надійшла на адресу суду 29.01.2013р., позивач збільшив позовні вимоги та додатково просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС від 21.01.2013 №0001052204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 73550,0грн. Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі того ж самого акту перевірки від 16.11.2012р. №9019/22-3/02648828.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2013р. заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.2013 та від 22.02.2013 від сторін витребувані докази по справі, в тому числі від відповідача: письмові заперечення проти позову з нормативним та документальним обґрунтуванням, та всі наявні докази та документи, що стосуються предмету спору; копію довідки, яка складена УБВД ОЗШ ДПС в АРК №33/16-01 від 15.08.2012, запиту до ДПІ у м. Херсоні на проведення зустрічної звірки та отриману відповідь із актом зустрічної перевірки, постанови про порушення кримінальної справи №12011003060023 від 14.11.2011 та протоколів допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, результати розгляду цієї кримінальної справи; від ГУ МВС України і АР Крим копії постанови про порушення кримінальної справи №12011003060023 від 14.11.2011 та протоколів допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, результати розгляду цієї кримінальної справи.

Станом на 18.03.2013 від відповідача надішли заперечення проти адміністративного позову, копії письмового запиту про надання документів та їх документальне підтвердження, відповіді на нього, наказу, довідки від 15.08.2012 № 33/16-01 за сумнівною фінансовою операцією від 07.08.2012 №0101210000082 щодо фінансово-господарських відносин ПП «Біг-Електро» ЄДРПОУ 36478372 з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234, ТОВ «Юкрейнексчендж» ЄДРПОУ 34578168 за період з 01.01.2010 по 30.05.2011.

Інших витребуваних документів відповідачем та ГУ МВС України в АР Крим не надано.

Відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, про що надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та докази на підтвердження своїх заперечень, посилаючись на те, що перевірка проведена податковим органом у спосіб та порядку, передбачені Податковим кодексом України, на підставі документів та податкової інформації, отриманих у відповідності з нормами Податкового кодексу України. З приводу прийняття податкових повідомлень-рішень вказує, що, оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентом ПП «ВКФ «Сельпроммаш») фактично господарських операції не здійснювалось, роботи не виконувались, позивач грошові кошти за договором з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» перераховував без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Просив у позові відмовити.

В судовому засіданні 18.03.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

У судове засідання 18.03.2013 представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань (зменшення від'ємного значення), суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з його контрагентами.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «По туризму та екскурсіях «Кримтур» 28.01.1992 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим виконкомом Сімферопольської міськради АРК від 21.03.2011р. та довідкою АА № 461743 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (а.с.11, 53). Місцезнаходження юридичної особи - 95017, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул. Шмідта, 9.

ПАТ «Кримтур» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби з 28.01.1992р., що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 28.03.2011 №1037/29-0, та з 22 липня 1997 року є платником податку на додану вартість - свідоцтво платника податку на додану вартість № 100331872 від 13.04.2011 (а.с.54-55).

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ «Кримтур» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби направила на адресу ПАТ «Кримтур» запит від 10.10.2012 року за № 22299/10/22-3 про надання документальних підтверджень та пояснень по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (а.с.163).

Листом від 31.10.2012 ПАТ «Кримтур» до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим надані копії первинних документів по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (а.с.162).

26.10.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС виданий наказ № 2714, згідно якому заступнику начальника управління податкового контролю - начальнику відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Жуковій В.І., начальнику відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Оленєвій Л.Л. наказано забезпечити проведення позапланової невиїзної перевірки ПАТ «По туризму та екскурсіях «Кримтур» з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234 за період - квітень 2011 року; провести позапланову невиїзну перевірку з 05.11.2012р. тривалістю 5 робочих днів (а.с.161).

16 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби складений акт №9019/22-3/02648828 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «По туризму та екскурсіях «Кримтур» з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234 за квітень 2011 року (а.с.13-32).

Відповідно до висновків акту перевірки №9019/22-3/02648828 від 16.11.2012р. ДПІ встановлені порушення позивачем:

- пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187.1.а п.187 ст.187, п.198.1, п.198.6, п.198.4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року у сумі 14710,0грн.;

- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено збитковий показник по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 73550,0грн.

Висновки акту перевірки №9019/22-3/02648828 від 16.11.2012р. стали підставою для прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС 03 грудня 2012 року податкового повідомлення-рішення №0011442204 про збільшення ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 14711,0грн., з яких 14710,0грн. податок на додану вартість та 1,00грн. - штрафна (фінансова) санкція, та 21 січня 2013 року податкового повідомлення-рішення №0001052204 про зменшення ПАТ «Кримтур» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 73550,0грн. (а.с.34, 46).

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Згідно пункту 3.2 акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС направлений запит до ДПІ у м. Херсоні на проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ «Сельпроммаш» з питань фінансово-господарських відносин з ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур». Відповідь на даний момент не отримана. При проведенні перевірки були використані висновки, зазначені у довідці, складеній співробітниками УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим №33/16-01 від 15.08.2012р. за сумнівною фінансовою операцією від 07.08.2012р. №0101210000082 щодо фінансово-господарських відносин ПП «Біг-Електро» (ЄДРПОУ 36478372) з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (ЄДРПОУ 32809234), ТОВ «Юкрейнексчендж» (ЄДРПОУ 34578168) за період з 01.01.2010 по 30.05.2011.

Згідно вказаної довідки слідчим управлінням ГУ МВС України в АР Крим по ПП «ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234, ТОВ «Юкрейнексчендж» ЄДРПОУ 34578168 порушено кримінальну справу № 12011003060023 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України. В ході проведенні перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «ВКФ «Сельпроммаш» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП «ВКФ «Сельпроммаш» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.185,187,188,198,201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що операції купівлі-продажу з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів».

Актом перевірки встановлено, що ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» задекларований податковий кредит по податку на додану вартість за травень 2011 у сумі 684073,0грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень 2011 по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» за квітень 2011 встановлено його завищення у сумі 14710,0грн. До складу податкового кредиту включена сума ПДВ за податковою накладною від 21.04.2011 №145 на загальну суму 93156,96грн., в тому числі податок на додану вартість 15526,16грн. Сума податку на додану вартість по операції з придбання, яка надає право формування податкового кредиту, у розмірі 14710,02грн. платником податку - позивачем включена до складу податкового кредиту за травень 2011 у частині операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Як свідчать висновки акту перевірки №9019/22-3/02648828 від 16.11.2012р. ПП «ВКФ «Сельпроммаш» згідно з характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який зазначається у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів, та носить вигодотранспортуючий характер.

На підставі вищенаведеного, податковим органом встановлено завищення податкового кредиту ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» за травень 2011р. ПДВ у сумі 14710,0грн. за господарською операцією з ПП «ВКФ «Сельпроммаш».

Таким чином, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» за травень 2011 на загальну суму 14710,0грн. в порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187.1.а п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та зменшено збитковий показник по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 73550,0грн. в порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» має філію без статусу юридичної особи - ТОК «Золотий пляж» ЄДРПОУ 02649683 м. Феодосія, Керченське шосе, 74. Рішенням Правління ПАТ «Кримтур» від 26.03.2007 директора ТОК «Золотий пляж» зобов'язано отримати дозвіл та приступити до реконструкції спальних корпусів під рятувальну станцію та елінг. Згідно протоколу №16 Загальних зборів ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» від 12.04.2007 ухвалено забезпечити виконання робіт по поточному ремонту, будівництву і реконструкції, намічених в 2007 у філіях і дочірніх підприємствах ЗАТ «Кримтур», в тому числі - будівництво рятувальної станції в ТОК «Золотий пляж». 26.11.2010 позивачем отриманий дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим на виконання будівельних робіт з реконструкції спальних корпусів під рятувальну станцію та елінг на території ТОК «Золотий пляж» в м. Феодосії.

28 липня 2011 року зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція спальних корпусів під рятувальну станцію та елінг на території ТОК «Золотий пляж» АР Крим м. Феодосія, Керченське шосе,74. Замовник ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур».

ПП «ВКФ «Сельпроммаш» 26 червня 2007 року Херсонською обласною державною адміністрацією видано ліцензію серії АВ №341831 на будівельну діяльність згідно з переліком строком дії з 26.06.2007 по 25.06.2012. Дія ліцензії розповсюджується на сферу виробничої діяльності ПП «ВКФ «Сельпроммаш» щодо монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання - водопроводу та каналізації.

16 квітня 2011 року між ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» (замовник) та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» (підрядник) укладений договір підряду №35 на виконання ремонтно-будівельних робіт, а саме - прокладка інженерних мереж. Прийомка-здача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом робочої комісії протягом трьох днів з моменту повідомлення замовника про готовність об'єкта (п.5.1 договору) (а.с.103-105).

Виконання робіт підтверджується актом виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за квітень 2011, згідно яким ПП «ВКФ «Сельпроммаш» виконані роботи - каналізація й водопостачання елінгу: устрій круглих колодязів зі збірного залізобетону в мокрих ґрунтах, мережі напірної каналізації, розробка й відновлення асфальтового покриття. ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» оплатило вартість підрядних робіт, про що свідчить виписка банківської установи по рахунку позивача від 21.04.2011 (а.с. 107-111).

На підтвердження виконання робіт та отримання грошових коштів ПП «ВКФ «Сельпроммаш» видало на адресу ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» податкову накладну №145 від 21.04.2011. Суми включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 (а.с.102, 112).

Суд вважає, що документи, складені в ході виконання укладеного договору між позивачем та вказаним контрагентом, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання виконаних робіт в господарській діяльності підприємства.

Згідно статуту ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» предметом діяльності, в тому числі, є: послуги з організації подорожувань, надання місць молодіжними і гірськими туристичними базами, надання інших місць для тимчасового проживання, для короткотермінового проживання в літніх будиночках, котеджах, квартирах, які здають під час відпускного періоду, діяльність ресторанів, кафе, барів, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність готелів, санаторно-курортних закладів (а.с.56-97).

Згідно довідки АА №461743 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики а АР Крим основними видами діяльності позивача є послуги з організації подорожувань, діяльність кафе, здавання в оренду власного нерухомого майна, медична практика (а.с.53).

12 червня 2012 року зареєстрована декларація про готовність об'єкту до експлуатації - каналізаційні очисні споруди для філії ПАТ «Кримтур» ТОК «Золотий поляж» в м.Феодосія, Керченське шосе,74 (район золотого пляжу) зона «Ближні Камиші» (І-а черга). Замовник - Публічне акціонерне товариство «По туризму та екскурсіях «Кримтур». Отже, роботи з устрою каналізації та водопостачання елінгу використані ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» у власній господарській діяльності при будівництві об'єкту нерухомості, який належить позивачу (а.с.127-133).

Судом встановлено, що фактична наявність у позивача придбаних у ПП «ВКФ «Сельпроммаш» робіт підтверджена даними бухгалтерського обліку платника податків, зокрема карткою рахунку: 63.1.2: контрагент: Сельпроммаш за 01.04.2011-31.12.2012, та не спростовується відповідачем (а.с.114).

Отже, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини та первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи №12011003060023, оскільки, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа. Постанова про порушення кримінальної справи не є безперечним доказом нездійснення платником податків господарської діяльності, оскільки всі матеріали, зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду кримінальної справи.

Крім того, суд зазначає, що із висновків довідки УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим №33/16-01 від 15.08.2012 за сумнівною фінансовою операцією від 07.08.2012 №0101210000082 щодо фінансово-господарських відносин ПП «Біг-Електро» ЄДРПОУ 36478372 з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» ЄДРПОУ 32809234, ТОВ «Юкрейнексчендж» ЄДРПОУ 34578168 за період з 01.01.2010 по 30.05.2011, на яку відповідач посилається в акті перевірки позивача в обґрунтування встановлених перевіркою порушень, вбачається, що легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом по ПП «Біг-Електро» не встановлено (а.с.173-176).

Отже, зазначене свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають належних підтверджених доказів.

Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у квітні 2011 року, тому суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Податковому кодексу України.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПП «ВКФ «Сельпроммаш» суд зазначає наступне.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, акт виконаних робіт, податкову накладну, платіжні документи), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ «По туризму та екскурсіях «Кримтур» та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» під час виписки податкової накладної були зареєстровані як платники ПДВ.

В той же час відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючої податкової накладної, або яка складена не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідачем також не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними взаємовідносинами, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарської операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась.

За цих обставин, оскільки судом встановлена реальність господарської угоди між ПАТ «Кримтур» та ПП «ВКФ «Сельпроммаш», та документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкова накладна, по договору, укладеному у періоді що перевірявся, відповідають нормам чинного законодавства, тому суд приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПП «ВКФ «Сельпроммаш», та, як наслідок, заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року на загальну суму 14710,0грн.

Стосовно правомірності формування позивачем витрат за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 140.2 статті 140 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали такі товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли такі доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Беручи до уваги, що під час розгляду цієї справи судом встановлено, що господарська операція між ПАТ «По туризму та екскурсіях «Кримтур» та ПП «ВКФ «Сельпроммаш» була товарною та реальною, та підтверджена наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, використана позивачем у його господарській діяльності, тому суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення витрат, а здійснене відповідачем зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 73550,00грн., суд визнає протиправним.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «ВКФ «Сельпроммаш» договору підряду на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. При цьому, наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Тобто, такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договору з ПП «ВКП «Сельпроммаш» ґрунтуються на інформації, отриманій від УБВД ОЗШ в АРК у вигляді довідки, в якій зазначено про наявність постанови про порушення кримінальної справи та протоколів допиту свідків, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договір, укладений між позивачем та контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу підрядних робіт замовнику (ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур») і отримання за це коштів виконавцем (ПП «ВКФ «Сельпроммаш»).

Таким чином, зміст правочину з ПП «ВКП «Сельпроммаш» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість укладеного позивачем з ПП «ВКП «Сельпроммаш» договору на настання обумовлених ним правових наслідків, в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Тому такий договір не може розглядатися як нікчемний.

Отже, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання робіт.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочину є необґрунтованим та помилковим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства. Однак, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За цих обставин висновок ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС про нікчемність договору підряду, укладеного між позивачем та ПП «ВКФ «Сельпроммаш», зроблений з перевищенням наданих податковому органу законодавством повноважень.

Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням та не має достатніх ресурсів для виконання вищезазначеного господарського договору, суд зазначає наступне.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 Податкового кодексу України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, пп.36.5 ст.36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на витрати та податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ПАТ «По туризму та екскурсіях Кримтур» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 14710,0грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 73550,0грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0011442204 та №0001052204 повинні бути визнані протиправними та скасовані як такі, що прийняті з порушенням частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні 18.03.2013р. судом проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 25.03.2013р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 03 грудня 2012 року №0011442204 про збільшення Публічному акціонерному товариству «По туризму та екскурсіях «Кримтур» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 14711,0грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21 січня 2013 року №0001052204 про зменшення Публічному акціонерному товариству «По туризму та екскурсіях «Кримтур» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 73550,0грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «По туризму та екскурсіях «Кримтур» (95017, м. Сімферополь, АР Крим, вул. Шмідта, 9, ЄДРПОУ 02648828) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби (95053, м. Сімферополь, АР Крим, вул. М.Залки,1/9, ЄДРПОУ 36822070) судовий збір у розмірі 882,61 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.