Ухвала

від 30.04.2013 по справі 815/621/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р.Справа № 815/621/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року по справі за позовом приватного підприємства «П.С.» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22.01.2013 року приватне підприємство «П.С.» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001772250 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8750 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2187,50 грн.; № 0001782250 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114833,35 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28 708,34 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року адміністративний позов приватного підприємства «П.С.» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001772250 від 29.10.2012 року та № 0001782250 від 29.10.2012 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 04.03.2013 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що за результатами проведеної перевірки ПП «П.С» податковим органом було встановлено необґрунтоване віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Ентхілл», а також встановлено неправомірне включення до складу валових витрат витрати по вказаному постачальнику.

Податковий орган зазначив, що згідно пояснень гр. ОСОБА_2, який нібито є засновником ТОВ «Ентхілл», стало відомо, що зазначена особа ніяких фінансово-господарських документів не підписувала, та про те, що підприємство зареєстровано на його ім'я йому відомо не було. Крім того, згідно довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві склала 1 особа, що на

думку відповідача, унеможливлює підтвердження факту виконання послуг відповідно до укладених з ПП «П.С.» договорів.

Зважаючи на зазначене ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС дійшла висновку, що господарські операції між ПП «П.С.» та ТОВ «Ентхілл» не підтверджено відповідними первинними документами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з прибутку приватних підприємств.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «П.С.».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.10.2012 року по 18.10.2012 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «П.С.» щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Ентхілл» за період лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт, на підставі якого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001772250 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8750 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2187,50 грн.;

- № 0001782250 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114833,35 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28 708,34 грн.

В акті перевірки державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що товариством в порушення вимог Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми коштів по операціям з ТОВ «Ентхілл».

Так, податковим органом зазначено, що згідно пояснень гр. ОСОБА_2, який згідно наявної інформації є засновником ТОВ «Ентхілл», він не має відношення до здійснення господарської діяльності товариства та ніяких фінансово-господарських документів не підписував.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби зазначила, що у ТОВ «Ентхілл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому укладена між сторонами угода відповідно до ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України має ознаки нікчемності.

В акті перевірки податковий орган також зазначив про неможливість підтвердження дати та місця складання господарських операцій, змісту, обсягу, одиниці виміру та осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, у зв'язку з відсутністю проектно-кошторисної документації.

Дослідивши обставини справи та докази по справі, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення адміністративного позову приватного підприємства «П.С.», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують

здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,

протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, у лютому 2012 року позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Ентхілл».

За рахунок здійснення вказаних операцій ПП «П.С.» сформувало податковий кредит та віднесло витрати до складу валових.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаним контрагентом, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру

господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП «П.С.» у лютому 2012 року було укладено з ТОВ «Ентхілл» договори на виконання робіт:

- № 1-П від 02.02.2012 року, предметом якого було виконання робіт по виготовленню проектної документації (стадія Р) по системі теплопостачання (ІТП) по об'єкту «Комплекс по переробці винограду і виробництву вина в селі Віліно Бахчисарайського району АР Крим» (т. 1 а.с. 38-40);

- № 2-П від 09.02.2012 року, предметом якого було виконання робіт по розробці робочого проекту розділів АР КЖ жилого будинку № 10/; 10/2; 10/3; 10/4 з вбудовано-прибудованим дитячим садком на 80 місць (т. 1 а.с. 50-51);

- № 3-П від 09.02.2012 року, предметом якого було виконання робіт по розробці проекту забудови жилого масиву «Радужний-2», розташованого в с. Мізикевича Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (т. 1 а.с. 56-57);

- № 3-П від 13.02.2012 року, предметом якого було виконання робіт по розробці проектів інтер'єрів дегустаційної зали на відм. 2,040 і дегустаційної зали на відм. 0,000, розташованих в приміщенні головного виробничого корпусу комплексу по переробці винограду і виробництву вина в районі с. Віліне Бахчисарайського району АР Крим (т. 1 а.с. 62-63);

В підтвердження виконання умов вказаного договору та правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Ентхілл» позивач надав первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, акти приймання-передачі робіт (надання послуг), складені кошториси на виконання проектних робіт.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, позивачем було надано проектну документацію, яка була виготовлена ТОВ «Ентхілл» на виконання укладених з ПП «П.С.» договорів (т. 1 а.с. 100-

Суд першої інстанції, дослідивши вказані документи вірно встановив, що факт виконання ТОВ «Ентхілл» робіт по виготовленню проектної документації належним чином підтверджено первинними документами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно п.п. 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що ПП «П.С.» належними та допустимими доказами підтвердило реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Ентхілл», та діяльність позивача направлена на реальне настання економічних наслідків.

Що стосується посилань ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області на нікчемність правочинів укладених між ПП «П.С.» та ТОВ «Ентхілл», то колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Що стосується посилань ДПІ у Приморському районі м. Одеси на відсутність у ТОВ «Ентхілл» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу та ін. слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на включення сум до складу податкового кредиту або валових витрат від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Також необґрунтованими є посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, як на підставу для визнання відсутності реального факту здійснення операцій, на пояснення ОСОБА_2

Так, як вже зазначалось вище, доказом вини у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки фіктивності та не направлені на настання правових наслідків, зокрема, у вигляді отримання доходів може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. В свою чергу, в даному випадку такий вирок суду відсутній.

Суд апеляційної інстанції також критично ставиться до посилань податкового органу на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області № 298 від 27.06.2012 року як на доказ завищення ПП «П.С. податкового кредиту та валових витрат.

Так, згідно вказаного висновку, спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області досліджувались копія заяви директора ТОВ «Ентхілл», копія наказу про призначення, копія довіреності, копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ентхілл», тоді як вказані документи не випливають на правомірність формування підприємством податкового кредиту або віднесення витрат до складу валових.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

На момент здійснення господарських операцій між ПП «П.С.» та ТОВ «Ентхілл» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ПП «П.С.» правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Ентхілл», та включено у І кварталі 2012 року до складу валових витрат суми витрат по вказаному контрагенту, а тому податкові повідомлення-рішення № 0001772250 від 29.10.2012 року та № 0001782250 від 29.10.2012 року прийняті державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв