Рішення

від 13.05.2013 по справі 915/330/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 915/330/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", вул. Щорса, 18, кв. 3, м. Київ, 01133

поштова адреса: вул. Клінічна, буд. 25, м. Київ, 03141

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги", вул. Колгоспна, буд. 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, 55223

про стягнення заборгованості за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року у сумі 252 408, 87 грн., в тому числі: 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу; 24 664, 39 грн. - відсотків за користування товарним кредитом.

за участю представників сторін

від позивача представник не з'явився;

від відповідача Чабанюк Вадим Станіславович, паспорт серія ЕО № 892746, виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 13.01.2001 року, довіреність б/н від 25.03.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги" (з урахуванням пояснень щодо прохальної частини позовної заяви - арк. справи 46) про стягнення заборгованості за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року у сумі 252 408, 87 грн., в тому числі: 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу; 24 664, 39 грн. - відсотків за користування товарним кредитом.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.02.2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.03.2013 року розгляд справи відкладено на 09.04.2013 року.

В судовому засіданні 09.04.2013 року оголошено перерву до 19.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.04.2013 року розгляд справи відкладено на 25.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.04.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.05.2013 року.

09.04.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви, у якому він просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 24 664, 39 грн. (арк. справи 47).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що подане клопотання про відмову від позову підписане директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" Тартасюком Георгієм Пилиповичем, який діє в межах наданих йому повноважень та має право представляти юридичну особу у правовідносинах та підписувати від імені Товариства документи без довіреності, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 36-37).

Обізнаність позивача з правами та наслідками припинення провадження у справі, в тому числі відмови від позову, зафіксовано в поданій суду заяві (арк. справи 47). В судовому засіданні 13.05.2013 року судом оголошено представнику відповідача про наслідки припинення провадження у справі відповідно до ст. 78, 80 ГПК України.

Судом встановлено, що відмова від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, заява позивача про відмову від позову підписана повноважною особою позивача, відмова від позовних вимог не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, тому відмова позивача від позову підлягає прийняттю господарським судом, а провадження підлягає припиненню в частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судом також враховано наступне. Постановою Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено наступне.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1).

Враховуючи вищевикладене, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року у сумі 252 408, 87 грн., в тому числі: 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу.

Представник позивача у судове засідання 13.05.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи (арк. справи 63), причини неявки суду не повідомив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивачем зазначено наступне.

21.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець) та Відкрите акціонерне товариство "Бузькі пороги" (Покупець) уклали договір № 17-2111/пр7нп та додатки до нього, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 608 795, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплатив 427 439, 50 грн., а сума 181 355, 80 грн. залишилась несплаченою.

Із посиланням на приписи ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 598, 624, 627 Цивільного кодексу України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги" заборгованість за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року, в тому числі: 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити. В судовому засіданні 09.04.2013 року від представника відповідача надійшло усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 09.04.13 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - Продавець, Позивач) та Відкрите акціонерне товариство "Бузькі пороги" (далі - Покупець, Відповідач) уклали договір № 17-2111/пр7нп (далі - Договір) та додатки до нього, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Пунктом 10 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками Сторін. Строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Пунктами 1.2, 2.1 Договору передбачено найменування товару: насіння сільськогосподарських культур в асортименті, визначеному в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину. Розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначаються у Додатках до цього Договору.

Термін поставки Товару визначається у Додатках до Договору. Допускається дострокова поставка Товару. У разі дострокової поставки Продавець зобов'язаний повідомити (в будь-якій формі) Покупця про дату дострокової поставки Товару (п. 4 Договору).

Ціна за одиницю Товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній валюті наводяться у Додатках до цього Договору.

В разі збільшення курсу умовної одиниці до гривні Продавець має право здійснити коригування ціни та загальної вартості Товару. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за середнім курсом продажу умовної одиниці на Українській міжбанківській валютній біржі на день платежу. Якщо на день зарахування коштів на рахунок Продавця вказаний курс збільшився, Покупець доплачує Продавцеві різницю шляхом оплати відповідного рахунку-фактури. Грошовий еквівалент умовної одиниці в іноземній валюті визначається в Додатках до цього Договору. В разі, якщо середній курс продажу умовної одиниці на Українській міжбанківській валютній біржі до гривні на момент оплати вартості Товару є нижчим за курс на дату укладення, застосовується курс, що склався на дату укладення цього Договору (пункти 5.1, 5.3 Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 6 Договору сторони передбачили наступні строки та порядок розрахунків.

Загальна вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в Додатках до цього Договору. Оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (пункти 6.1, 6.2 Договору).

Додатком № 1 від 01.12.2011 року до Договору № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року сторони передбачили поставку Товару (насіння кукурудзи в кількості 297 п.од. та в кількості 102 п.од.) на загальну суму 415 239, 30 грн. Товар повинен бути поставлений Покупцю в строк до 02.04.2012 року. Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця за адресою: с. Мигія, Первомайського району Миколаївської області. На момент укладення Додатку № 1 загальна вартість Товару без ПДВ складає 415 239, 30 грн. і сплачується покупцем в наступні строки: 100 % загальної вартості в строк до 01.10.2012 року (арк. справи 15).

Додатком № 2 від 01.12.2011 року до Договору № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року сторони передбачили поставку Товару (насіння кукурудзи в кількості 166 п.од.) на загальну суму 193 556, 00 грн. Товар повинен бути поставлений Покупцю в строк до 02.04.2012 року. Поставка здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця за адресою: с. Мигія, Первомайського району Миколаївської області. На момент укладення Додатку № 2 загальна вартість Товару без ПДВ складає 193 556, 00 грн. і сплачується покупцем в наступні строки: 100 % загальної вартості в строк до 01.10.2012 року (арк. справи 16).

На виконання умов Договору та Додатку № 1 до Договору Позивач поставив Відповідачу Товар (насіння кукурудзи в кількості 297 п.од. та в кількості 102 п.од.), що підтверджується видатковою накладною № ВК-1403-46 від 14.03.2012 року на суму 415 239, 30 грн. без ПДВ (арк. справи 17).

На виконання умов Договору та Додатку № 2 до Договору Позивач поставив Відповідачу Товар (насіння кукурудзи в кількості 166 п.од.), що підтверджується видатковою накладною № БК-1403-45 від 14.03.2012 року на суму 193 556, 00 грн. без ПДВ (арк. справи 18).

Зазначений Товар отримано головним агрономом Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги" Шелестом Сергієм Володимировичем на підставі довіреності № 17 від 13.03.2012 року (арк. справи 19).

Тобто, Позивачем поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 608 795, 30 грн. (415 239, 30 грн. + 193 556, 00 грн.).

Відповідачем отриманий по Договору Товар оплачено частково.

Так, 10.10.2012 року Відповідачем сплачено 63 439, 50 грн., 02.11.2012 року Відповідачем сплачено 34 000, 00 грн., 06.11.2012 року Відповідачем сплачено 100 000, 00 грн., 07.11.2012 року Відповідачем сплачено 140 000, 00 грн., 14.11.2012 року Відповідачем сплачено 10 000, 00 грн., 06.11.2012 року Відповідачем сплачено 80 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. справи 21-25, 38).

Тобто, всього Відповідачем сплачено 427 439, 50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача за поставлений Товар складає 181 355, 80 грн. (608 795, 30 грн. - 427 439, 50 грн.).

Відповідачем не спростовано та не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по Договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 181 355, 80 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 117, 52 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 01.10.2012 року по 14.02.2013 року (136 днів) із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені в сумі 10 117, 52 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства (арк. справи 64). Отже, нарахування пені в розмірі 10 117, 52 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 271, 16 грн. - штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами договору сторони передбачили, що в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів або порушенні будь-яких інших умов Договору, Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф в розмірі 20% від загальної вартості товару, за кожне наявне порушення. Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки (пункти 11.4, 11.7 Договору).

Судом також враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 20% на суму основного боргу в розмірі 181 355, 80 грн., який не сплачено станом на день розгляду справи. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок 20% річних в сумі 36 271, 16 грн. здійснено позивачем арифметично правильно. Отже, нарахування штрафу в сумі 36 271, 16 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то слід зазначити наступне.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.13 року подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування клопотання зазначив про скрутне фінансове становище відповідача.

Представник позивача проти задоволення поданого клопотання в судовому засіданні 09.04.2013 року заперечив з підстав необґрунтованості заявленого клопотання відповідачем. Крім того, представником позивача зазначено, що позивач відмовився від частини позовних вимог у сумі 24 664, 39 грн., розрахунок штрафу позивачем здійснено не на розмір загальної вартості товару, як це передбачено п. 11.4 Договору № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року, а лише на суму фактичної заборгованості відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 21.02.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин , які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що:

- в порушення приписів ст. 32, 33 ГПК України відповідачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище, про винятковість випадку, поважність причин неналежного виконання своїх обов'язків та наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій;

- зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу є правом, а не обов'язком суду;

- підстав вважати розмір штрафний санкцій за дане правопорушення надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має. Судом також враховано, що при зверненні до суду із позовом позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 20 % від суми боргу (залишку боргу станом на день звернення до суду), а не від загальної вартості товару, як передбачено умовами укладеного між сторонами договору (п. 11.4 Договору). Судом також взято до уваги, що позивач добровільно відмовився від стягнення 24 664, 39 грн. - відсотків за користування товарним кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. В задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу є обґрунтованими, підставними, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник з вини відповідача, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу з відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 048, 18 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", ст. 22, 33, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (код ЄДРПОУ 30674952) від позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року в сумі 24 664, 39 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 39 коп.)

Припинити провадження у даній справі в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року в сумі 24 664, 39 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 39 коп.) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог.

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (код ЄДРПОУ 30674952) до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги" (код ЄДРПОУ 25378811) в частині стягнення заборгованості за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року, а саме: 181 355, 80 грн. - основного боргу; 10 117, 52 грн. - пені; 36 271, 16 грн. - штрафу.

Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Бузькі пороги", вул. Колгоспна, буд. 9, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, 55223 (код ЄДРПОУ 25378811) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння", вул. Щорса, 18, кВ. 3, м. Київ, 01133; поштова адреса: вул. Клінічна, буд. 25, м. Київ, 03141 (код ЄДРПОУ 30674952):

- 181 355, 80 грн. (сто вісімдесят одна тисяча триста п'ятдесят п'ять грн. 80 коп.) - заборгованості за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року;

- 10 117, 52 грн. (десять тисяч сто сімнадцять грн. 52 коп.) - пені за період з 01.10.2012 року по 14.02.2013 року за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року;

- 36 271, 16 грн. (тридцять шість тисяч двісті сімдесят одна грн. 16 коп.) - штрафу у розмірі 20% від суми боргу за договором № 17-2111/пр7нп від 21.11.2011 року;

- 5 048, 18 грн. (п'ять тисяч сорок вісім грн. 18 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2013 року

Суддя Е.М. Олейняш