Рішення

від 15.05.2013 по справі 913/1027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2013 року Справа № 913/1027/13

Провадження №15/913/1027/13

Суддя Смола С.В., за участю секретаря судового засідання Дрожанової О.В. , розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша інжинірингова компанія", м.Сімферополь Автономна Республіка Крим

до Приватного підприємства "Укртехпостач", м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 254413 грн. 80 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Смирнова І.В., довіреність б/н від 20.03.2013;

від відповідача - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша інжинірингова компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Укртехпостач" про стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 250000 грн. 00 коп. та пені в сумі 4413 грн. 80 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.04.2013 порушено провадження у даній справі, судовий розгляд призначено на 22.04.2013.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16333723 місцезнаходженням відповідача є: вул.Гайдара, б.78, м.Лисичанськ Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 22.04.2013 розгляд справи відкладений на 15.05.2013.

У судовому засіданні 15.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Перша інжинірингова компанія" (позивач) в особі директора Жигуліна К.К. велись переговори з Приватним підприємством "Укртехпостач" (відповідач) в особі директора Бральчука Р.П., щодо укладення договору на поставку товару (металопрокату).

12.02.2013 на електронну поштову скриньку помічника директора позивача був спрямований представником відповідача проект договору б/н від 12.02.2013 на поставку металопрокату, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначив позивач, договір був підписаний директором Жигуліним К.К. та направлений на адресу відповідача простим листом.

Оскільки бухгалтерія позивача знала про те, що підприємство має намір співпрацювати з відповідачем, не перевіряючи фактичну наявність письмового договору, сплатила частку зазначену в рахунку №54 від 13.02.2013, який надійшов від відповідача, у розмірі 250000 грн. 00 коп., що підтверджено поясненням директора.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю „Перша інжинірингова компанія" 14.02.2013 платіжним дорученням №79 було помилково перераховано Приватному підприємству "Укртехпостач" грошові кошти в сумі 250000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "за металлопрокат согл. сч. №54 от 13.02.2013 г. в т.ч. НДС 41666,67 грн.". Факт перерахування грошових коштів підтверджений довідкою філії АБ "Південний " в м.Сімферополь №03/285БТ від 08.05.2013.

Як пояснив представник позивача, в бухгалтерському обліку підприємства операції з відповідачем не відображені, будь якого товару позивач від відповідача не отримував, договорів не укладав. На підтвердження цих доводів ним надано до матеріалів справи копії реєстру отриманих податкових накладних з ПДВ за друге півріччя 2012 року та перший квартал 2013 року.

Враховуючи викладене, позивач правомірно вважає, що договір поставки б/н від 12.02.2013 вважається неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленості з усіх його істотних умов.

05.03.2013 позивач звернувся до відповідача з телеграмою (а.с.19), в якій просив у 5-денний строк повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 250000 грн. 00 коп.

Відповідач грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

1) необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої;

2) необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, або коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку позивач посилається на те, що письмового договору між сторонами по справі на поставку металопрокату не укладалося і жодних поставок не здійснювалось , що не оспорено відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у сумі 250000 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 18.02.2013 по 29.03.2013 суд вважає необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні, враховуючи наступне.

Приписами ст.546 Цивільного кодексу України, встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснення ВГСУ від 29.04.1994 № 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому вказано, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки між сторонами по справі, і про це зазначено позивачем в позовній заяві та наданих суду письмових поясненнях, договору на поставку або продаж металопрокату не укладалося, то і договірних відносин між сторонами не виникло.

Отже, правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення пені в даному випадку немає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша інжинірингова компанія" до Приватного підприємства "Укртехпостач" задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укртехпостач", вул.Гайдара, б.78, м.Лисичанськ Луганської області, код 32251589, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша інжинірингова компанія", вул.Севастопольська, б.41/4, м.Сімферополь АР Крим, код 32100616 помилково перераховані грошові кошти у сумі 250000 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 5000 грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013.

Суддя С.В. Смола

вих.№

2

20.05.2013

Надр. 3 прим.

1-до справи

2- позивачу: вул.Севастопольська, 41/4, м.Сімферополь Автономна Республіка Крим, 95000 (простою)

3- відповідачу: вул.Гайдара, 78, м.Лисичанськ Луганської області, 93100 (рекомендованою)