Постанова

від 14.05.2013 по справі 813/225/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року № 813/225/13-а

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника відповідача Ворошилова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 (далі - СПД ФО ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Дрогобицька ОДПІ Львівської області ДПС), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000321702 від 24.05.2012 року, №0000311702 від 24.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що в обґрунтування висновків щодо нікчемності угод відповідач посилається в Акті перевірки на встановлення факту безтоварності здійснених позивачем операцій з своїми контрагентами, відсутність в них економічних або інших причин (ділової мети). Окрім цього відповідачем вказується, що в ТзОВ «Сіратторг», ТзОВ «Міксбуд», ПП ФО ОСОБА_4 та ТзОВ «Бізнеспланета» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з своїми контрагентами, позивач зазначає, що у нього є наявні усі необхідні первинні документи, які є достатніми та належними свідченнями повноти та вчасності виконання зобов'язань між сторонами. Крім того, додатковим підтвердженням обставин реальності господарських операцій слід вважати те, що товари та послуги, придбані у ТзОВ «Сіратторг», ТзОВ «Міксбуд», ПП ФО ОСОБА_4 та ТзОВ «Бізнеспланета» були використані для подальшого продажу та отримання доходу позивачем, при цьому факт не відображення сум податкових зобов'язань за такими операціями в акті перевірки відсутній. Крім того, з метою отримання відомостей чи зареєстровані контрагенти позивача в ЄДРПОУ, чи знаходяться такі на обліку в якості платника податків, в тому числі є платниками ПДВ, позивачем перевірялися відомості з Єдиного державного реєстру щодо своїх контрагентів, статус платника податку на додану вартість на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, перевірялися повноваження посадових осіб на підставі відомостей із Єдиного державного реєстру та огляду установчих документів, довіреностей, здійснювалася ідентифікація посадових осіб шляхом перевірки документів про призначення, паспортів та ідентифікаційних кодів таких осіб. У зв'язку з наведеним, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив. В поданих у попередніх судових засіданнях поясненнях, посилаючись на обставини, викладені в обґрунтування позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав викладених в поданих суду письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що суб'єктом господарювання платником податків ФО ОСОБА_2 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 120 978, 00 грн., в тому числі: серпень 2010 року - 16 000, 00 грн., вересень 2010 року - 32 000, 00 грн., жовтень 2010 року - 37 916, 00 грн., листопад 2010 року - 27 895, 00 грн., жовтень 2011 року - 7 167, 00 грн. Зокрема, податковий кредит в сумі 16 000, 00 грн. за серпень 2010 року завищено за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані кури бройлери у ТзОВ «Сіратторг» (код ЄДРПОУ 37144092) згідно податкової накладної від 12.08.2010 року №82010. Податковий кредит за жовтень 2010 року задекларовано позивачем за придбані товари (риба «Сайда») у ТзОВ «Бізнеспланет» (код ЄДРПОУ 34646206) згідно податкової накладної від 15.10.2010 року №987 на суму 72 000, 00 грн.( в т.ч. ПДВ 12 000, 00 грн.). Крім того, податковий кредит в сумі 7 167, 00 грн. за жовтень 2011 року позивачем завищено за рахунок безпідставного, на думку відповідача, віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані ТМЦ у ТзОВ «Краб» ЛТД ( код ЄДРПОУ 22409132). До перевірки по вищевказаних контрагентах позивачем не було надано товаро-транспортні накладні та немає у накладних на реалізацію товару графи «товаро-транспортні витрати», чи (та) навантажувально-розвантажувальні роботи, а відтак не засвідчено факт отримання товару платником податків ОСОБА_2 за вказані товари. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704. Щодо договорів про надання маркетингових послуг, податковий кредит в сумі 32 000, 00 грн. за вересень 2010 року завищено за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані маркетингові послуги у ТзОВ «Міксбуд» (код ЄДРПОУ 34426191) згідно податкової накладної від 20.09.2010 року №201009. Проте згідно акту здачі - прийняття виконаних робіт №12/1 від 20.09.2010 року не конкретизовано, які саме послуги надавались, їх обсяги в натуральному та вартісному виразі, та не представлено первинні документи, які б містили відомості про фактично проведену роботу. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання платником податків в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності та відсутня підстава для включення до податкового кредиту податку на додану вартість даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами. Крім того, податковий кредит за жовтень 2010 року завищено за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані маркетингові послуги у платника податків фізичної особи ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3) згідно податкової накладної від 28.10.2010 року №10 на суму 155 496, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 25 916, 00 грн.). Однак згідно акта здачі - прийняття виконаних робіт №0010 від 28.09.2010 року не конкретизовано, які саме послуги надавав платник податків фізична особа ОСОБА_4, та не представлено первинні документи, які б містили відомості про фактично проведену роботу. Відтак, відсутнє підтвердження фактичного надання маркетингових послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання платником податків ФО ОСОБА_2 в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності. Щодо податкового кредиту в сумі 27 895, 00 грн. за листопад 2010 року за придбані транспортні послуги у платника податків фізичної особи ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) згідно податкової накладної від 30.11.2010 року №11 на суму 167 370, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 27 895, 00 грн.), відповідач зазначає, що згідно акта здачі - прийняття виконаних робіт №11 від 30.11.2010 року не конкретизовано, які саме транспортні послуги надавались, не представлено первинні документи, які б містили відомості про фактично проведену роботу (подорожні листи, товаро-транспортні накладні), не вказано види робіт, зокрема яким транспортом здійснювалося перевезення, на підставі яких товаро-транспортних накладних, не оформлено подорожні листи. За результатами проведеної зустрічної звірки по господарських взаємовідносинах ПП ФО ОСОБА_4 (ідент.номер1877210274) із платником податків ПП ФО ОСОБА_2 (довідка Дрогобицької ОДПІ про результати проведення зустрічної звірки від 08.05.2012 р. №14/17-20/НОМЕР_1) встановлено, що на момент проведення звірки первинні та інші документи щодо документального підтвердження господарських відносин ПП ФО ОСОБА_4 із платником податків ПП ФО ОСОБА_2 відсутні, згідно видів діяльності ФО ОСОБА_4 не передбачено «надання транспортних послуг», відсутні транспортні засоби та трудові ресурси для надання транспортних послуг, ФО ОСОБА_4 не представлено докази виконання умов договору з ПП ФО ОСОБА_2 від 01.07.2010 року «Про перевезення вантажу». У зв'язку з наведеним, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, платник податків - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Дрогобицькою райдержадміністрацією 22.06.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 22.06.2010 року, реєстраційний номер 23960000000002054. Ідентифікаційний номер суб'єкта господарювання НОМЕР_2.

На податковому обліку в ДПІ у Дрогобицькому районі перебуває з 23.06.2010 року №70416. Станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ Львівської області ДПС.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.07.2010 року №100291699, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

Судом встановлено, що посадовими особами Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 23.06.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16.05.2012 року №110/17-20/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст.177, п.177.11, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме встановлено несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік;

- ст. 216 ЦК України від 16.01.2003 року №435 - IV зі змінами та доповненнями, ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року №435 - IV зі змінами та доповненнями, п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ ( із змінами та доповненнями), щодо неправомірного формування (заниження) валових доходів, валових витрат за 2011 рік, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на суму 66 713, 30 грн. та відповідно до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 10 007, 00 грн. (66 713, 34 грн. * 15%);

- п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України в редакції від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме суб'єктом господарювання платником податків ФО ОСОБА_2 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 120 978, 00 грн., чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 978, 00 грн., в тому числі, за серпень 2010 року - 16 000, 00 грн., за вересень 2010 року - 32 000, 00 грн., за жовтень 2010 року - 37 916, 00 грн., за листопад 2010 року - 27 895, 00 грн., за жовтень 2011 року - 7 167, 00 грн.;

- п.119.2 ст.119, п.176.2 б) ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ( в змінами та доповненнями), а саме : платником податків неподано звіт форми 1ДФ за 1 квартал 2011, не повідомлено (не відображено) відомості про суму доходу, нарахованого та виплаченого на користь інших платників податків фізичних осіб.

На підставі даного Акту перевірки від 16.05.2012 року №110/17-20/НОМЕР_2 податковим органом винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0000311702 від 24.05.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 151 222, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 120 978, 00 грн. та 30 244, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000321702 від 24.05.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12 679, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 10 007, 00 грн. та 2 672, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сіратторг» (Постачальником) та СПД ФО ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір поставки №0810 від 01.08.2010 року, згідно якого по даному договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, в асортименті (номенклатурі), в кількості та по ціні у відповідності з рахунками та накладними (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1-2.3 цього Договору поставка товару здійснюється в відповідності з Міжнародними правилами «Інкотермс-2000» на умовах ЕХW - склад Постачальника за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 11. Поставка товару може здійснюватися партіями. На кожну партію товару, що постачається, Постачальник видає накладні, в яких вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна товару і вартість партії товару. Датою поставки товару є дата вказана в товарній накладній, що виписує Постачальник.

В разі виявлення невідповідності поставленого товару із змістом товарно-транспортної накладної, самовільні виправлення накладної вручну не допускаються. Накладна в такому випадку повинна бути перероблена Постачальником в 2 екземплярах для кожної із Сторін. Самовільне виправлення в накладній веде до її недійсності. Транспортування (або як альтернатива самовивіз) та зберігання товару проводиться при температурному режиму, що віповідає умовам зберігання, зазначеним у відповідних документах (сертифікатах якості, якісному посвідченні). При дотриманні даних вимог відповідальність за псування товару несе Покупець (п.2.6, 2.7 вказаного Договору).

Щодо порядку розрахунків, згідно п.3.1, 3.2 Договору поставки №0810 від 01.08.2010 року Покупець здійснює оплату товару протягом 10-ти календарних днів з моменту його отримання. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення її в касу підприємства.

Крім того, відповідно до п.4.1 цього Договору (щодо якості продукції) якість товару, що є предметом договору, повинна відповідати діючим державним стандартам України, технічним умовам виробника, та підтверджуватися сертифікатом якості га іншими нормативно-технічними документами, передбаченими для конкретного виду товару.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору поставки №0810 від 01.08.2010 року з ТОВ «Сіратторг» позивачем подано суду: рахунок-фактуру №3656 від 12.08.2010 року на суму 96 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 000, 00 грн. (товар - кури бройлера потрошені с/м); видаткову накладну №3656 від 12.08.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №54 від 25.08.2010 року, податкову накладну від 12.08.2010 року №82010.

01.09.2010 року між ТОВ «Міксбуд» (Виконавець) та СПД ФО ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір щодо надання маркетингових послуг №12, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. Предметом маркетингових досліджень є молочно-кисла продукція, м'ясо птиці, с/м риба. Маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2-ге півріччя 2010 року; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури на три місяці термін; стан і практика застосування господарського законодавства (п.1, 3, 4 Договору від 01.09.2010 року).

Згідно п.8.1, 8.4 вказаного Договору Замовник виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 192 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 000, 00 грн. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником необхідних сум платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору щодо надання маркетингових послуг №12 від 01.09.2010 року з ТОВ «Міксбуд» позивачем подано суду: акт здачі-прийняття виконаних робіт №12/1 (надання послуг) від 20.09.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №0910 від 28.09.2010 року, податкову накладну від 20.09.2010 року №201009.

01.07.2010 року між СПД ОСОБА_4 (Виконавець) та СПД ФО ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір щодо надання маркетингових послуг, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника. Предметом маркетингових досліджень є молочно-кисла продукція, м'ясо птиці, с/м риба. Маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявність постачально-збутової мережі та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2-ге півріччя 2010 року; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури на 2011 рік; стан і практика застосування господарського законодавства (п.1, 3, 4 Договору від 01.07.2010 року).

Згідно п.8.1, 8.4 вказаного Договору Замовник виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 155 496, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 916, 00 грн. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником необхідних сум платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Виконавця.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору щодо надання маркетингових послуг від 01.07.2010 року з СПД ОСОБА_4 позивачем подано суду: акт здачі-приймання робіт №0010 від 28.10.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №0010 від 28.10.2010 року.

01.10.2010 року між ТзОВ «Бізнеспланет» (Продавець) та СПД ФО ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір №0110, згідно умов якого Продавець зобов'язується відпустити, а Покупець придбати і заплатити за товар: Продукти в асортименті в кількості, асортименті і по ціні згідно накладної, яка є невід'ємною частиною даного договору. Термін поставки: протягом доби з моменту отримання замовлення. Товар поставляється транспортом Продавця - Покупця (п.1-3 Договору від 01.10.2010 року). Згідно п. 4 цього Договору оплата продукції здійснюється в такому порядку: шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Продавця в термін до 5-ти днів з дня отримання продукції. На вимогу Продавця Покупець може розрахуватись на умовах взаємозаліку товаром, путівками і т.п. Умови зберігання Покупцем поставленого йому Товару повинні відповідати санітарним вимогам і правилам, встановленим актами законодавства і технічним умовам підприємства-виробника Товару. Температурний режим зберігання Товару повинен відповідати вимогам, вказаним в документах на Товар або на самому Товарі (п.7 зазначеного Договору).

На підтвердження виконання сторонами умов Договору №0110 від 01.10.2010 року з ТзОВ «Бізнеспланет» позивачем подано суду: рахунок-фактуру №4560 від 15.10.2010 року на суму 72 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000, 00 грн. (товар - риба «Сайда» с.м.); видаткову накладну №5646 від 15.10.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №3010 від 30.10.2010 року, податкову накладну від 15.10.2010 року №987.

01.07.2010 року між СПД ОСОБА_4 (Перевізником) та СПД ФО ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір перевезення вантажу, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є склад по вул. В.Великого, 11 м.Дрогобич, до пункту призначення, яким є санаторії та пансіонати м.Трускавця (згідно сформованого маршруту) і видати вантаж уповноваженим на одержання вантажу (надалі іменується «вантажоодержувач»), а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить 167 370, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 27 895, 00 грн. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, Перевізник зобов'язується надати Відправникові пов'язані із перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме: безпеку доставки товару. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника (п.1.1, 1.2, 1.4 Договору від 01.07.2010 року). Щодо порядку розрахунків, розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються шляхом готівкового розрахунку після підписання Акту виконаних робіт. Вартість перевезення вантажу за липень-вересень становить 167 370, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 895, 00 грн. (п.4.1, 4.2 Договору від 01.07.2010 року).

На підтвердження виконання сторонами умов Договору перевезення вантажу від 01.07.2010 року з СПД ОСОБА_4 позивачем подано суду: акт здачі-приймання робіт №11 від 30.11.2010 року на суму 167 370 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 895, 00 грн.); квитанцію до прибуткового касового ордера №11 від 30.11.2010 року.

Суд зазначає, у первинних документах наданих позивачем, а саме: видатковій накладній №3656 від 12.08.2010 року (а.с.43), квитанції до прибуткового касового ордера №54 від 25.08.2010 року (а.с.44), видатковій накладній №5646 від 15.10.2010 року (а.с.55), квитанції до прибуткового касового ордера №3010 від 30.10.2010 року (а.с.56), відсутні прізвища та ініціали, підпис уповноважених осіб від ТОВ «Сіратторг», ТзОВ «Бізнеспланет», що не дає змогу ідентифікувати хто приймав участь у господарських операціях зі сторони вказаних контрагентів.

Згідно Акта перевірки від 16.05.2012 року №110/17-20/НОМЕР_2 (а.с.30) податковий кредит в сумі 7 167, 00 грн. за жовтень 2011 року завищено за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані ТМЦ у ТзОВ «Краб» ЛТД (22409132). Так, за результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, перевіркою встановлено розбіжність між сумами ПДВ за жовтень 2011 року (відхилення суми ПДВ 7 166, 66 грн.). Отже, ТзОВ «Краб» ЛТД не задекларовано ПДВ в розмірі 7 166, 66 грн. за жовтень 2011 року. Платником податків ФО ОСОБА_2, по взаємовідносинах із ТзОВ «Краб» ЛТД (код ЄДРПОУ 22409132) до перевірки було представлено податкову накладну №57 від 31.10.2011 року на поставку товару (масло) на суму 22 750, 00 грн., в т.ч. ПДВ -3 791, 67 грн.

До перевірки не надано податкові накладні, товаро-транспортні накладні для підтвердження податкового кредиту на суму 7 166, 66 грн., а відтак, не засвідчено факт отримання товару платником податків ФО ОСОБА_2 від ТзОВ «Краб» ЛТД.

Під час судового розгляду позивачем не було надано суду жодних первинних документів на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Краб» ЛТД.

Щодо виконання умов договорів про надання маркетингових послуг №12 від 01.09.2010 року (а.с.45-46) та від 01.07.2010 року (а.с.49-50) позивачем представлено лише акти здачі-прийняття виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордера. Однак у наданих актах виконаних робіт (а.с.47, 51) відсутні будь-які відомості щодо проведеної роботи із вивчення та аналізу ведення комерційних операцій по тих напрямках маркетингових досліджень, які визначені у цих Договорах. З наявних актів не вбачається, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконано. Види наданих послуг, згідно з наданими до перевірки актами, мають загальний характер і фактично зазначають лише період (2-ге півріччя 2010 року) за який виконувалися певні маркетингові послуги щодо зобов'язань виконавця за цими договорами.

Крім того, відповідно до пункту 5 вказаних договорів про надання маркетингових послуг, Виконавець був зобов'язаний: надати результати досліджень у термін щомісяця з моменту підписання Даного Договору; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень; навести в результатах досліджень адреси, приклади розрахунків, схеми та ін.; у випадку залучення до проведення досліджень третіх осіб забезпечити повну конфіденційність отриманої від Замовника інформації.

Однак, жодних документів, які б свідчили про виконання Виконавцями (ТОВ «Міксбуд», СПД ОСОБА_4.) будь-яких маркетингових досліджень, в тому числі надання позивачу результатів щомісячних досліджень (як вказано у названих договорах), які б свідчили про факт проведених контрагентами маркетингових досліджень позивачем суду не надано.

Окрім того, позивачем документально не підтверджено, що отримані маркетингові послуги використані ним у господарській діяльності та пов'язані із веденням його господарської діяльності.

Вищенаведене свідчить, що документи, які укладені позивачем до договорів про надання маркетингових послуг (а.с.45,49) супроводжували не реальне здійснення господарських операцій та не досягнення мети підвищення ефективності роботи підприємства, а діяльність спрямовану на формування платником податкового кредиту.

СПД ФО ОСОБА_2 не були надані до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші). Якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (зі змінами і доповненнями).

Зокрема, у відповідності до положень пп. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пп.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Окрім цього, із змісту самих договорів №0810 від 01.08.2010 року та №0110 від 01.10.2010 року (а.с.39,53) вбачається обов'язкова наявність товарно-транспортних документів, оскільки контрагенти позивача знаходяться у м. Києві, постачався товар (кури бройлера потрошені с/м, риба «Сайда» с.м.), який потребує належних технічних умов для здійснюваної поставки та забезпечення зберігання товару при певному температурному режимі.

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаних згідно вказаних договорів товарів (сертифікат якості) та джерело їх походження, а так само доказів наявності технічних можливостей для зберігання придбаних товарів СПД ФО ОСОБА_2 Крім того, як було вищезазначено, у видаткових накладних по ТОВ «Сіратторг» та ТзОВ «Бізнеспланет» (а.с.43, 55) відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати уповноважених осіб контрагентів, які брали участь у здійсненні вказаних господарських операцій, відтак вказані видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Крім того, позивачем документально не доведено, що факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача. З поданих суду договорів (а.с.114-149) не вбачається, який саме товар реалізовувався СПД ФО ОСОБА_2

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаної продукції у ТОВ «Сіратторг» та ТзОВ «Бізнеспланет»: належним чином оформлених товарно - транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Сіратторг» та ТзОВ «Бізнеспланет» тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо Договору перевезення вантажу від 01.07.2010 року укладеного із СПД ФО ОСОБА_4 позивачем не надані докази на підтвердження який саме вантаж (згідно із транспортними накладними, як це визначено у Договорі, а.с.57), в яких обсягах, дати доставки вантажу та яким видом транспорту поставлявся Перевізником з місця відправлення (склад по вул. В.Великого, 11, м. Дрогобич) до пункту призначення, жодних транспортних документів та подорожних листів позивачем суду також не представлено. Відомості щодо реєстрації транспортних засобів за контрагентом позивача СПД ФО ОСОБА_4 у матеріалах справи відсутні. Крім цього позивачем не представлено до перевірки та під час розгляду справи у суді податкової накладної, що підтверджувала б зміст зазначеної вище господарської операції та на підставі якої ним сформовано податковий кредит.

Згідно правової позиції Верховного суду України, зокрема в Постанові ВСУ від 27 березня 2012 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 24068062, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Крім того згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, в даному випадку, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, отримання послуг), з'ясування як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Наведені в сукупності вказані вище обставини дають суду підстави дійти висновку про фактичну безтоварність операцій позивача з контрагентами, оскільки реальність таких операцій не підтверджена позивачем належними первинними документами, які є необхідними для операцій даного виду, а тому не дає підстав суду вважати їх такими, що здійснювалися або могли реально бути здійсненими. Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов СПД ФО ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовної заяви судові витрати не повертаються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.