Ухвала

від 02.11.2015 по справі 813/225/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/8820/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі СПД ФО ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Дрогобицька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 року № 0000321702 та № 0000311702.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з своїми контрагентами, позивач зазначає, що у нього є наявні усі необхідні первинні документи, які є достатніми та належними свідченнями повноти та вчасності виконання зобов'язань між сторонами. Крім того, додатковим підтвердженням обставин реальності господарських операцій слід вважати те, що товари та послуги, придбані у ТзОВ «Сіратторг», ТзОВ «Міксбуд», ПП ФО ОСОБА_2 та ТзОВ «Бізнеспланет» були використані для подальшого продажу та отримання доходу позивачем. Крім того, з метою отримання відомостей чи зареєстровані контрагенти позивача в ЄДРПОУ, чи знаходяться такі на обліку в якості платника податків, в тому числі є платниками ПДВ, позивачем перевірялися відомості з Єдиного державного реєстру щодо своїх контрагентів, статус платника податку на додану вартість на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. У зв'язку з наведеним, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Проаналізовано договірні стосунки позивача з ТзОВ «Сіратторг» про поставку курей бройлера, в підтвердження реальності яких надано рахунок - фактуру, видаткову і податкову накладну, квитанцію до прибуткового касового ордера; позивача з ТзОВ «Міксбуд» щодо надання маркетингових послуг, що підтверджено актом здачі - прийняття виконаних робіт, податковою накладною та квитанцією до прибуткового касового ордеру, позивача з СПД ФО ОСОБА_2 щодо надання маркетингових послуг, в підтвердження яких надано акт здачі - приймання робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера; позивача з ТзОВ «Бізнеспланет» про придбання риби «Сайда» с/м та в підтвердження виконання договору надано рахунок - фактуру, видаткову та податкову накладну, квитанцію до прибуткового касового ордера; позивача з СПД ФО ОСОБА_2 щодо перевезення вантажу на виконання якого подано акт здачі - приймання робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера. Із наданих первинних документів вбачається відсутність прізвища та ініціал, підпис уповноважених осіб ТзОВ «Сіратторг», ТзОВ «Бізнеспланет», що не дає змоги ідентифікувати, хто приймав участь зі сторони вказаних контрагентів. Позивачем не представлено жодних первинних документів та підтвердження факту реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Краб» ЛТД. Відсутні належні докази виконання послуг з маркетингу, в актах відсутні дані про проведену роботу, щомісячне звітування. По зазначених вище договорах відсутні товарно - транспортні накладні, шляхові листи, накладні, тощо. Не подано сертифікатів якості на продукцію, інформацію про джерело їх походження, доказів про техможливість зберігання товарів. Мається покликання на позицію Верховного Суду України з подібних правовідносин.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на те, що відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Мета на укладення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільству, має бути доведена обвинувальним вироком. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Покликання на норми ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України можлива при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Допущені при складанні неточності у первинних документах, не можуть слугувати підставою для визнання нікчемності договорів. Товарно - транспортні накладні та акти приймання - передавання послуг не є документами первинного обліку, що підтверджують обставини надання послуг та не встановлюють правил податкового обліку. Разом з тим, наявні первинні документи підтверджують реальність операцій.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання платника податків СПД ФО ОСОБА_1за період з 23.06.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.05.2012 року №110/17-20/НОМЕР_3.

На підставі зазначеного акту, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: №0000311702 від 24.05.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 151 222, 50 грн., та №0000321702 від 24.05.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12 679, 00 грн.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження виконання сторонами умов договору поставки №0810 від 01.08.2010 року з ТзОВ «Сіратторг» позивачем подано: рахунок-фактуру №3656 від 12.08.2010 року на суму 96 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 000, 00 грн. (товар - кури бройлера потрошені с/м); видаткову накладну №3656 від 12.08.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №54 від 25.08.2010 року, податкову накладну від 12.08.2010 року №82010.

На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо надання маркетингових послуг №12 від 01.09.2010 року з ТОВ «Міксбуд» позивачем подано : акт здачі-прийняття виконаних робіт №12/1 (надання послуг) від 20.09.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №0910 від 28.09.2010 року, податкову накладну від 20.09.2010 року №201009.

На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо надання маркетингових послуг від 01.07.2010 року з СПД ОСОБА_2 позивачем подано суду: акт здачі-приймання робіт №0010 від 28.10.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №0010 від 28.10.2010 року.

На підтвердження виконання сторонами умов договору №0110 від 01.10.2010 року з ТзОВ «Бізнеспланет» позивачем подано: рахунок-фактуру №4560 від 15.10.2010 року на суму 72 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000, 00 грн. (товар - риба «Сайда» с.м.); видаткову накладну №5646 від 15.10.2010 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №3010 від 30.10.2010 року, податкову накладну від 15.10.2010 року №987.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору перевезення вантажу від 01.07.2010 року з СПД ОСОБА_2 позивачем подано: акт здачі-приймання робіт №11 від 30.11.2010 року на суму 167 370 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 895, 00 грн.); квитанцію до прибуткового касового ордера №11 від 30.11.2010 року.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у первинних документах наданих позивачем, а саме: видатковій накладній №3656 від 12.08.2010 року (а.с.43), квитанції до прибуткового касового ордера №54 від 25.08.2010 року (а.с.44), видатковій накладній №5646 від 15.10.2010 року (а.с.55), квитанції до прибуткового касового ордера №3010 від 30.10.2010 року (а.с.56), відсутні прізвища та ініціали, підпис уповноважених осіб від ТзОВ «Сіратторг», ТзОВ «Бізнеспланет», що не дає змогу ідентифікувати хто приймав участь у господарських операціях зі сторони вказаних контрагентів. Відтак, такі не можуть підтвердження реального здійснення господарських операцій.

Щодо виконання умов договорів про надання маркетингових послуг №12 від 01.09.2010 року (а.с.45-46) та від 01.07.2010 року (а.с.49-50) позивачем представлено лише акти здачі-прийняття виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордера. Однак у наданих актах виконаних робіт (а.с.47, 51) відсутні будь-які відомості щодо проведеної роботи із вивчення та аналізу ведення комерційних операцій по тих напрямках маркетингових досліджень, які визначені у цих договорах. З наявних актів не вбачається, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконано.

Жодних документів, які б свідчили про виконання виконавцями (ТОВ «Міксбуд», СПД ОСОБА_2.) будь-яких маркетингових досліджень, в тому числі надання позивачу результатів щомісячних досліджень (як вказано у названих договорах), які б свідчили про факт проведених контрагентами маркетингових досліджень позивачем суду не надано.

СПД ФО ОСОБА_1 не були надані до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші). Крім того, документально не доведено, що факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача. З наявних у матеріалах справи договорів (а.с.114-149) не вбачається, який саме товар реалізовувався позивачем.

Верховний Суд України у своїй постанові від 27 березня 2012 року зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги вцілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року по справі № 813/225/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 09.12.2015 року